Логістика розподілу

МАРКЕТИНГОВА ПОЛІТИКА

РОЗПОДІЛУ.

Використовуючи розподіл як специфічний інструмент маркетингу, підприємство прагне подолати дистанцію, що зазвичай пролягає між ним та споживачем. На шляху від одного до другого товар, по-перше, рухається у просторі, який фізично відділяє продуцента від покупця. Ця відстань конкретно вимірюється у кілометрах, милях тощо. По-друге, має значення, говорячи образно, кількість рук, які несуть „товарну естафету” у визначеному напрямі до встановленої мети. Виходячи з цих міркувань, структура розподілу схематично представлено на рис. 44.

Рис. 44. Структура та складові маркетингового розподілу

Найсуттєвішими критеріями доцільності рішень менеджменту з приводу розподілу товарів є: обсяг товарообігу; ринкова частка, яку обіймає підприємство; витрати на здійснення заходів щодо розподілу; авторитет, обраного або опрацьованого каналу збуту в очах споживачів.

Призначення маркетингової логістики полягає в управлінні потоками вантажів і інформації, що має до них відношення. Головна задача, яка вирішується за допомогою логістики: доставити необхідну кількість товарів до місця споживання з додержанням визначених критеріїв успіху. Крім тих, які вже були згадані вище, звернемо увагу на показник готовності підприємства до поставок (К_г):

, (34)

де Т_н – кількість товарів, які готові до негайної поставки; Т_з – загальна кількість замовлених товарів.

Наприклад, якщо протягом тижня підприємство отримало заявки на 1000 запасних частин до комбайну, а продати негайно воно здатне лише 700 з них, то це означає, що готовність до поставки складає 70 % (700:1000·100 %). Для товарів, яких не вистачає, основним критерієм стає термін поставки (проміжок часу, що відділяє замовлення від його виконання), тривалість якого багато в чому визначається складністю виконання замовлення (див. рис. 45).

Рис.45. Процедура виконання замовлення, зробленого покупцем

Як бачимо, прагнучи задовольнити потребу, зацікавлена особа звертається до регіонального представництва підприємства (філії, магазину, офіційного дилера) або безпосередньо у відділ розподілу. Їх співробітники приймають та обробляють замовлення у відповідності до встановленого порядку, прагнучи, перш за все як скоріше його виконати. Покупець має бути попереджений про дійсний стан справ і підтвердити готовність зачекати. Якщо товару немає „під руками”, інформацію про нього направляють до складу готової продукції чи у виробничий підрозділ. Далі через відділ логістики або склад поставок бажана річ надходить до споживача. Зрозуміло, що на всіх етапах виконання замовлення оформлюються відповідні документи (рахунки, накладні тощо).

Вирішуючи питання, щодо обладнання складів, менеджмент має визначити: чи будуть вони власними або орендованими; якою кількістю та площею треба задовольнитись тепер й у майбутньому; де саме доцільніше розмістити складські приміщення. Головні склади мають розташовуватися там, де спостерігається найбільша концентрація покупців, щоб забезпечити швидку та максимально економну доставку. Регіональні склади короткотермінового та транспортно-експедиційного зберігання відкривають можливості диференційовано, з урахуванням специфіки продукції складати транспортні партії, а також варіювати обсягами перевезень. Чим більше складів у розпорядженні підприємства, ти більша ймовірність появи товару в необхідному місці, в необхідний час, в належному стані й в необхідній кількості. Однак, в цьому випадку зростають витрати.

Одним з головних чинників, який впливає на прийняття рішення щодо розміру складського запасу є швидкість реалізації (Ш_р). Припустимо, що мале підприємство щорічно продає товару на суму 140 000 грн. Мінімальний розмір складського запасу (З_мін) складає 20 000 грн. Відтак, Ш_р = 7 (140 000: 20 000). Це означає, що товар в обсязі складського зберігання продається 7 разів на рік впродовж трохи більше ніж 50 днів (360дн.: 7). Якщо в подальшому планується збільшення продаж, менеджмент має розмірковувати або про інтенсифікацію просування товару на ринк, або про розширення складських площ.

До завдань логістики відноситься також організація зберігання товарів (робота внутрішньоскладського транспорту, вибір на користь тих чи інших принципів зберігання; визначення рівня запасів, догляд та контроль за ними).

Долаючи відстань між продуцентом та замовниками, вирішують питання про залучення власного або орендованих транспортних засобів; їх вид (автомобільний, залізничний, повітряний, водний); прокладають маршрути руху. Для зменшення фінансових витрат, часу, збільшення провозоздатності застосовують кількісні методи оптимізації (наприклад, лінійне програмування). При цьому маємо враховувати наслідки вибору транспортного засобу на подальші витрати із упаковки, зберігання, страхування та відправлення вантажів. Розрахунки свідчать, що невеликі обсяги перевезень найкраще здійснювати автомобілями та авіацією. В подальшому більш рентабельною виявляється залізниця. Великі обсяги споживання задовольняються комбінацією „залізничний транспорт + регіональний склад”. Більш радикальним рішенням є створення виробничої філії безпосередньо у місці скупчення покупців.

Ще одне завдання логістики – створення та утримання системи догляду та ремонту поставленої продукції; надання консультацій користувачам, постачання запасних частин. Підприємство може використовувати власну сервісну мережу або співпрацювати із спеціалізованими агентськими фірмами, формалізуючи свої відносини з ними за допомогою контрактів. Зазвичай виділяють передпродажний сервіс (розпакування, перевірка на працездатність, оснащення технічною документацією на мові країни покупця, надання консультацій) та післяпродажний сервіс (технічне обслуговування, ремонт, поставка запасних частин), який виконується за рахунок продуцента (сервіс у гарантійний період) та за рахунок користувача (сервіс у післягарантійний період).

Нарешті, пакування створює умови для збереження товару від псування та ушкодження під час його перевезення і виконання вантажно-розвантажувальних робіт; механізації та автоматизації останніх; створення раціональних одиниць (за вагою та об’ємом) для розміщення виробів на торгівельному обладнанні та їх придбання. Будь-яка упаковка є фактором витрат. Саме тому слід додержуватись розумного співвідношення між її вартістю та вартістю товару, який опиняється всередині. Упаковані товари мають допомогти покупцю швидко знайти їх на складі або ж на торгівельних полицях. Тож доцільно віддавати перевагу такому коляру чи формі, які б вигідно відрізняли б власну упаковку від упаковки конкурентів. До того ж упаковка має сприяти покупцеві швидко відкривати та закривати її.

Дата добавления: 2015-06-27