Більшості, де Хізбалла має значну підтримку

Прапор Хізбалли Райони шиїтської

Мал. 11 Мал. 12

Хізбалла (араб. حزب الله‎ – партія бога) (інколи Хезболла, Хезболлах) – ліванська шиїтська організація і політична партія, поді­лена на військову та громадсько-політичну частини. Одна з головних цілей оголошених Хізбаллой – чинити опір ізраїльській окупації південного Лівану. Хізбалла керується генеральним секретарем, зараз це Саїд Гасан Насралла. З точки зору Ізраїлю, США та Канади, це – терористична організація, але з точки зори мусульманського світу це повністю легальна група опору окупантам. США звинувачують Дамаск в підтримці іракських терористів і радикальних палестинських угру­пувань. В 2003 р. Сирія ужорсточила контроль над палестинськими і арабськими групами, які базувались в республіці. Делікатність росій­ської позиції полягає в тому, що і з Сирією, і з Ізраїлем Росія має міцні, рівні політичні стосунки. Лише завдяки Росії Сирії вдалось уникнути міжнародних санкцій, на яких наполягали американці. Одночасно вигідне стратегічне розташування Сирії дозволяє Росії зберігати і зміцнювати свої середземноморські позиції, використо­вувати Сирію як «плацдарм» свого дозованого впливу в регіоні і захисту своїх інтересів на Ближньому Сході. Ключовою стратегічною обставиною є наявність єдиної, збереженої в регіоні і далекому зару­біжжі російської військово-морської бази в Сирійському порту Тар­тусі і Латакія. В січні 2005 р. під час візиту Б. Асада в Москву була підписана російсько-сирійська Декларація про подальше укріплення дружби і співпраці, в якій, зокрема, обговорювалась можливість роз­вивати кооперацію в військово-технічній сфері. Москва намагається переконати Вашингтон і Тель-Авів в необхідності конструктивного підходу щодо режиму Б. Асада і недопущенні силових акцій проти Дамаска. Москва часто заявляла, що високий рівень довіри між Росією і Сирією можливий, в тому числі і за умови зміни радикальної сирійської політики стосовно Ізраїлю. Дамаск повинен відмовитись від практики підтримки бойовиків руху «Хізболла» на території Лівану. Після початку бойових дій 12 липня 2006 р. ізраїльською армією проти загонів цього руху, які базуються на півдні Лівану, Сирія мобілізувала свої війська, готовлячись виступити проти Ізра­їлю. В січні 2005 р. підписана комплексна довготривала програма військово-технічної співпраці між РФ і САР на 2005-2010 рр.

Іракський напрямок російської політики є одним з найсклад­ніших і неперспективних сьогодні для РФ. Неперспективність його пов’язана з військовою операцією США і їх союзників в Іраку в 2003 р. Страта іракською терористичною групою чотирьох російських дипло­матів в червні 2006 р. стала додатковим фактором для згортання політичних відносин двох країн. Складність ситуації пов’язана з тим, що іракською акцією США посилили зростання антиамериканізму і впливу ісламських фундаменталістських і терористичних рухів на всьому Ближньому Сході.

Країни перської затоки (Саудівська Аравія, Катар, Бахрейн, Оман і Об’єднані Арабські Емірати) входять в коло інтересів зов­нішньої політики Росії. 2-4 вересня 2003 р. відбувся офіційний візит в Москву спадкового принца Саудівської Аравії Абдали. В спільній російсько-саудівській заяві відмічається збіг або близькість позицій сторін з основних міжнародних і регіональних проблем, їх прагнення до розвитку різносторонньої співпраці. В вересні 2003 р. підписана міжурядова Угода про співпрацю в галузі нафти і газу та ін. Сау­дівська Аравія відіграє важливу роль на Ближньому Сході і в усьому ісламському світі. В розпал лівано-ізраїльської кризи в Москві 25 липня 2006 р. відбулась зустріч В. Путіна з міністром іноземних справ Саудівської Аравії Саудом аль-Фейсалом, в ході якої обидві сторони обговорили можливість для об’єднання дипломатичних зу­силь по виходу з кризової ситуації в Лівані і Палестині. 21-22 травня 2006 р. в Ер-Ріяді з робочим візитом знаходився міністр закордонних справ РФ С. Лавров (Дивись фото 32).

Сергі́й Ві́кторович Лавро́в (рос. Сергей Викторович Лавров: нар. 21 березня 1950, Москва) – міністр закордонних справ Росії з

Дата добавления: 2015-07-02