Положення про порядок створення 1 страница

І ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ БАНКІВ, ВІДКРИТТЯ ЇХ ФІЛІЙ,

ПРЕДСТАВНИЦТВ, ВІДДІЛЕНЬ: ЗАТВЕРДЖЕНЕ

ПОСТАНОВОЮ ПРАВЛІННЯ НБУ № 375

ВІД ЗІ.08.2001 (ВИТЯГ)

2. Вимоги щодо статутного капіталу

2.2. Формування та збільшення статутного капіталу банку може
здійснюватися виключно шляхом грошових внесків учасників.

2.3. Грошові внески для формування та збільшення статутного капі­
талу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти —
юридичні особи, фізичні особи-іноземці — в іноземній вільно конвер­
тованій валюті або в гривнях.

Перерахування сум з іноземної вільно конвертованої валюти, унесе­них нерезидентами, у національну валюту України здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Націона­льним банком на дату підписання установчого договору про створення банку, а в разі збільшення статутного капіталу банку — на дату прийн­яття рішення про збільшення статутного капіталу або на дату прийнят­тя рішення про перетворення банку в банк з іноземним капіталом (якщо набуття банком статусу банку з іноземним капіталом проводиться без збільшення статутного капіталу банку).

Кошти можуть перераховуватися лише з власних поточних рахунків юридичними особами та фізичними особами у безготівковій формі та вноситися фізичними особами в готівковій формі.

2.4. Статутний капітал банку не повинен формуватися за рахунок
коштів, джерела походження яких не підтверджені. Банк має отримати
від учасників банку документи й відомості, потрібні для з'ясування
джерел походження коштів, що спрямовуються на формування його
статутного капіталу.

Забороняється використовувати для формування статутного капіта­лу банку бюджетні кошти, якщо ці кошти мають інше цільове призна­чення, банківські метали, а також кошти, одержані в кредит та під за­ставу.

Розподіл прибутку з метою збільшення статутного капіталу може здійснюватись шляхом нарахування дивідендів учасникам банку та прийняття ними рішення про їх направлення до статутного капіталу.

Банкам забороняються зустрічні інвестиції у статутні капітали один одного та зустрічні інвестиції в статутні капітали їх учасників.

Банк має право збільшувати статутний капітал після того, як усі учасники повністю виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій попередньої підписки і попередньо оголошений підписний капі­тал повністю оплачено та зареєстровано.

2.5. Кошти для формування статутного капіталу новостворюваного банку в розмірі, передбаченому чинним законодавством України та установчими документами, акумулюються учасниками банку (резиден­тами) на накопичувальному рахунку, що відкривається в територіаль­ному управлінні Національного банку за місцем створення банку відпо­відно до вимог нормативно-правових актів Національного банку. Для цього у тижневий термін із дати подання документів для державної ре­єстрації банку уповноважена засновниками особа подає до територіа­льного управління Національного банку заяву про відкриття накопичу­вального рахунку для формування статутного капіталу. На підставі цих документів та заяви територіальне управління Національного банку відкриває накопичувальний рахунок, на якому акумулюються кошти статутного капіталу банку.

Не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення строку, встановле­ного Законом (2121-14) для розгляду документів (визначених пунктом 3.1 цього Положення) та державної реєстрації банку, учасники банку або уповноважена засновниками особа зобов'язані перерахувати кошти у розмірі, передбаченому пунктом 2.1 цього Положення, на накопичу­вальний рахунок у Національному банку (або територіальному управ­лінні Національного банку за місцем створення банку).

До часу внесення коштів для формування статутного капіталу на накопичувальний рахунок, відкритий в Національному банку (або тери­торіальному управлінні Національного банку за місцем створення бан­ку), ці кошти можуть акумулюватися на поточному рахунку в будь-якому банку-резиденті на території України на підставі відповідного рішення установчих зборів.

Під час формування статутного капіталу банку з іноземним капіта­лом кошти в іноземній валюті акумулюються іноземним учасником ба­нку на накопичувальному рахунку, який відкривається в Національно­му банку.

Додаток В

ІНСТРУКЦІЯ ПРО ПОРЯДОК РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ В УКРАЇНІ:

ЗАТВЕРДЖЕНО ПОСТАНОВОЮ ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ВІД 28.08.2001 № 368 (ВИТЯГ)

РОЗДІЛІ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Ця Інструкція вводиться з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними.зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності.

Інструкція розроблена відповідно до загальноприйнятих у міжнаро­дній практиці принципів і стандартів.

Відповідно до статей 2, 58-59 Закону України «Про Національний банк України» та статей 2, 4, 7-12, 30-36, 47-50, 52, 69, 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк Украї­ни (далі — Національний банк) установлює порядок визначення регу­лятивного капіталу банку та такі економічні нормативи, що є обов'язковими до виконання всіма банками:

нормативи капіталу:

мінімального розміру регулятивного капіталу (НІ),

адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2),

адекватності основного капіталу (НЗ);

нормативи ліквідності:

миттєва ліквідність (Н4),

поточна ліквідність (Н5),

короткострокова ліквідність (Н6);

нормативи кредитного ризику:

максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7),

великих кредитних ризиків (Н8),

максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, нада­них одному інсайдеру (Н9),

максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручи­тельств, наданих інсайдерам (Н10);

нормативи інвестування:

інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (НІ 1)-1,

загальної суми інвестування (НІ2);

норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної по­зиції банку (Н13).

Базою для розрахунку економічних нормативів Н2, Н7, Н8, НІ 1, НІ2, НІ3 є регулятивний капітал банку.

Базою для розрахунку економічного нормативу НЗ є основний капі­тал банку.

Базою для розрахунку економічних нормативів Н9, ШО є статутний капітал банку.

Якщо операції здійснюються банком за рахунок капіталу згідно з вимогами цієї Інструкції, то такі операції не включаються до розрахун­ку економічних нормативів.

Дія цієї Інструкції поширюється на всі банки України незалежно від форм власності.

Глава 2. Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку

2.1. Національний банк установлює норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (НІ), якого всі банки зобов'язані дотримуватися.

2.2. Мінімальний розмір регулятивного капіталу (НІ) діючих банків має становити:

а) для місцевих кооперативних банків:

на 17 січня 2003 року — не менше ніж 1 000 000 євро, на 1 січня 2004 року — не менше ніж 1 150 000 євро, на 1 січня 2005 року — не менше ніж 1 300 000 євро, на 1 січня 2006 р. — не менше ніж 1 400 000 євро, на 1 січня 2007 року — не менше ніж 1 500 000 євро;

б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї облас­
ті (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:

до 17 січня 2003 року — не менше ніж 3 000 000 євро, на 1 січня 2004 року — не менше ніж 3 500 000 євро, на 1 січня 2005 року — не менше ніж 4 000 000 євро, на 1 січня 2006 р. — не менше ніж 4 500 000 євро, на 1 січня 2007 року — не менше ніж 5 000 000 євро;

в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї
України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних
і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:

до 17 січня 2003 року — не менше ніж 5 000 000 євро, на 1 січня 2004 року — не менше ніж 5 500 000 євро, на 1 січня 2005 року — не менше ніж 6 000 000 євро, на 1 січня 2006 р. — не менше ніж 7 000 000 євро, на 1 січня 2007 року — не менше ніж 8 000 000 євро.

2.3. Мінімальний розмір регулятивного капіталу (НІ) знову створе­
них банків має становити:

а) для місцевих кооперативних банків:

до одного року діяльності — 1 000 000 євро, до двох років діяльності — 1 100 000 євро, до трьох років діяльності — 1 200 000 євро, до чотирьох років діяльності — 1 350 000 євро, починаючи з п'ятого року діяльності — 1 500 000 євро;

б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї облас­
ті (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:

до одного року діяльності — 3 000 000 євро,

до двох років діяльності — 3 500 000 євро,

до трьох років діяльності — 4 000 000 євро,

до чотирьох років діяльності — 4 500 000 євро,

починаючи з п'ятого року діяльності — 5 000 000 євро;

в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвести­ційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативно­го банку:

до одного року діяльності"— 5 000 000 євро,

до двох років діяльності — 5 500 000 євро,

до трьох років діяльності — 6 000 000 євро,

до чотирьох років діяльності — 7 000 000 євро,

починаючи з п'ятого року діяльності — 8 000 000 євро.

2.4. Національний банк залежно від економічного становища країни, стану світових фінансово-кредитних і валютних ринків та відповідно до змін курсу національної валюти може переглядати мінімальний розмір регулятивного капіталу. У разі значного підвищення значення нормати­ву мінімального розміру регулятивного капіталу для банків встановлю­ється перехідний період для нарощування капіталу згідно з розробле­ними банками програмами капіталізації.

2.5. Мінімальний розмір регулятивного капіталу в гривнях визнача­ється щороку окремим рішенням Правління Національного банку та встановлюється на відповідний період (рік) у розмірі, еквівалентному розміру нормативного значення, установленого в євро відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 цієї глави.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу в гривнях визначається Національним банком кожний р. та має дотримуватися банками на кі­нець кожного періоду (року), що регулюється.

До розрахунку нормативного значення мінімального розміру регу­лятивного капіталу, що встановлюється в гривнях (на період до 2007 р. включно), береться більший за величиною курс євро, а саме:

курс євро, що встановлений Національним банком на початок пері­оду, що регулюється (на 1 січня кожного року); або

курс євро, що розрахований як середньоарифметична величина кур­су євро за IV квартал звітного року.

У разі зниження курсу євро на кінець періоду (року), що регулюєть­ся, нормативне значення мінімального розміру регулятивного капіталу, що встановлюється Національним банком у гривнях, не підлягає змен­шенню на наступний період.

Контроль за дотриманням банками мінімального розміру регуляти­вного капіталу здійснюється Національним банком за нормативними значеннями, що зафіксовані в гривнях.

У цьому разі протягом усього періоду (року), що регулюється, нор­мативне значення мінімального розміру регулятивного капіталу банків у гривнях не може бути меншим, ніж установлене Національним бан­ком на початок періоду (року), що регулюється.

РОЗДІЛ IV. НОРМАТИВИ КАПІТАЛУ

Глава і. Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (н2)

1.1. Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив пла­тоспроможності) відображає здатність банку своєчасно і в повному об­сязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торго­вельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим бі­льша частка ризику, що її приймають на себе власники банку; і навпа­ки: чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори/вкладники банку.

1.2. Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.

Значення показника адекватності регулятивного капіталу визнача­ється як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних ак­тивів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кре­дитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями та на суму забезпечення кредиту (вкладень в боргові цінні папери) безумовним зобов'язанням або грошовим покрит­тям у вигляді застави майнових прав (за умови, що забезпечення відпо­відає вимогам пунктів 2.5-2.7 глави 2 розділу VI цієї Інструкції).

1.4. Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків має бути не меншим, ніж 8 відсотків, починаючи з 01.03.2004 — не меншим, ніж 10 відсотків.

Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити:

протягом перших 12 місяців діяльності (з дня отримання ліцензії) — не менше 15 відсотків;

протягом наступних 12 місяців — не менше 12 відсотків;

надалі — не менше 10 відсотків.

Глава 2. Норматив адекватності основного капіталу (НЗ)

2.1. Норматив адекватності основного капіталу встановлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вклад­ників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків.

2.2. Показник адекватності основного капіталу банку розраховуєть­ся як співвідношення основного капіталу до загальних активів банку.

2.3. Для розрахунку нормативу адекватності основного капіталу за­гальний розмір основного капіталу коригується (зменшується) на суму:

недосформованих резервів під можливі збитки за активними опера­ціями банків;

нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

капітальних вкладень у нематеріальні активи;

збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвер­дження;

збитків поточного року.

2.4. Загальні активи банку для розрахунку адекватності основного
капіталу включають:

готівкові кошти;

банківські метали;

кошти в Національному банку;

казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

кошти в інших банках;

сумнівну заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківсь-кими операціями;

дебіторську заборгованість за операціями з банками;

кредити, що надані органам державної влади та місцевого самовря­дування, суб'єктам господарювання, фізичним особам;

дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами;

транзитний рахунок за операціями з клієнтами;

цінні папери в торговому портфелі банку, у портфелі банку на про­даж та в портфелі банку до погашення;

інвестиції в асоційовані та дочірні компанії;

товарно-матеріальні цінності;

інші активи банку;

суми до з'ясування та транзитні рахунки;

основні засоби.

2.5. При розрахунку нормативу адекватності основного капіталу су­ма загальних активів відповідно зменшується на розрахункову суму ре­зервів за всіма активними операціями банку, на суму неамортизованого дисконту за цінними паперами та зносу основних засобів.

2.6. Нормативне значення нормативу НЗ має бути не меншим, ніж 4 відсотки.

Глава 3. Групи банків за рівнем капіталу

3.1. Для забезпечення реальної капіталізації банків України всі бан­ки поділяються за рівнем достатності капіталу на: добре капіталізовані; достатньо капіталізовані; недокапіталізовані; значно недокапіталізовані; критично недокапіталізовані.

3.2. Добре капіталізованим уважається банк, в якого:

розмір регулятивного капіталу, визначений відповідно до розділу II цієї Інструкції, відповідає встановленим мінімальним вимогам;

співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних ак­тивів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норма­тив адекватності регулятивного капіталу Н2), перевищує його нормати­вне значення і становить не менше ніж 17 відсотків;

співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (но­рматив адекватності основного капіталу НЗ) більше ніж його нормати­вне значення і становить 8 відсотків та більше.

3.3. Достатньо капіталізованим уважається банк, в якого:

розмір регулятивного капіталу, визначений відповідно до розділу II цієї Інструкції, відповідає встановленим мінімальним вимогам;

співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних ак­тивів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норма­тив адекватності регулятивного капіталу Н2), відповідає його нормати­вному значенню і становить не менше ніж 8 відсотків або наближається до 17 відсотків;

співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (но­рматив адекватності основного капіталу НЗ) становить не менше ніж 4 відсотки або наближається до 8 відсотків.

3.4. Недокапіталізованим уважається банк, в якого:

розмір регулятивного капіталу, визначений відповідно до розділу II цієї Інструкції, відповідає встановленим мінімальним вимогам;

співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних ак­тивів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норма­тив адекватності регулятивного капіталу Н2), менше ніж його нормати­вне значення, але становить не менше ніж 6 відсотків;

співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу НЗ) менше ніж його нормативне значення, але становить не менше ніж 3 відсотки, або наближається до 4 відсотків.

3.5. Значно недокапіталізованим уважається банк, в якого:

розмір регулятивного капіталу, визначений відповідно до розділу II цієї Інструкції, менше встановленого мінімального розміру регулятив­ного капіталу, але не більше ніж 20 відсотків установленого мінімаль­ного розміру регулятивного капіталу;

співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних ак­тивів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норма­тив адекватності регулятивного капіталу Н2) менше ніж його нормати­вне значення і перебуває в межах від 6 до 2 відсотків;

співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (но­рматив адекватності основного капіталу НЗ) менше ніж його норматив­не значення і перебуває в межах від 3 до 1,3 відсотка;

обсяг активів з негативною класифікацією 5 (з урахуванням сфор­мованих резервів під активні операції) перебуває в межах від 45 до 60 відсотків регулятивного капіталу банку.

3.6. Критично недокапіталізованим уважається банк, в якого:
розмір регулятивного капіталу, визначений відповідно до розділу II

цієї Інструкції, менше встановленого мінімального розміру регулятив­ного капіталу на суму, що становить понад 20 відсотків установленого мінімального розміру регулятивного капіталу;

співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних ак­тивів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норма­тив адекватності регулятивного капіталу Н2), менше ніж 2 відсотки;

співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (но­рматив адекватності основного капіталу НЗ) менше ніж 1,3 відсотка;

обсяг активів з негативною класифікацією (з урахуванням сформо­ваних резервів під активні операції) перевищує 60 відсотків регулятив­ного капіталу банку.

3.7. Залежно від рівня достатності капіталу банку Національний
банк рекомендує вжити таких заходів:

а) банкам, що не дотримуються вимог Національного банку щодо
мінімального розміру регулятивного капіталу банку (НІ), нормативів
адекватності регулятивного капіталу (Н2) та адекватності основного
капіталу (НЗ), — винести на розгляд правління та ради банку перелік
заходів щодо розвитку його капітальної бази (програму капіталізації)
або питання щодо його реорганізації шляхом приєднання чи злиття.

У разі прийняття правлінням і радою банку відповідного рішення банк має укласти з територіальним управлінням Національного банку (Національним банком — якщо нагляд за банком безпосередньо здійс­нює структурний підрозділ банківського нагляду центрального апарату) письмову угоду щодо прийняття програми капіталізації банку;

б) недокапіталізованим банкам — припинити в будь-якій формі ви­
плату дивідендів (крім виплати дивідендів у вигляді власних акцій) та
викуп власних акцій (паїв/часток учасників у статутному капіталі), а
також унести на розгляд правління та ради банку перелік заходів (про­
граму) фінансового оздоровлення банку.

Крім того, недокапіталізованим банкам рекомендується встановити такі обмеження:

тимчасово припинити залучення коштів фізичних та юридичних осіб; обмежити активні операції з акціонерами та інсайдерами банку; припинити вкладання коштів у статутні фонди інших юридичних осіб; припинити надання бланкових та пільгових 6 кредитів;

РОЗДІЛ V. НОРМАТИВИ ЛІКВІДНОСТІ

Глава і. Вимоги до ліквідності банків

1.1. Ліквідність банку— це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованіс­тю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і

сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами ін­ших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Ліквідними активами є кошти в касі, які відкриті в Національному банку та інших банках, а також активи, що можуть бути швидко проко-нвертовані в готівкові чи безготівкові кошти.

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності — ризику недо­статності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зо­бов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конве­рсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв'язку з цим банки повинні постійно, управляти ліквідністю, під­тримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх при­йнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й ва­люти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем креди­тного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

1.2. З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).

Глава 2. Норматив миттєвої ліквідності (Н4)

2.1. Норматив миттєвої ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зо­бов'язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на коре­спондентських рахунках).

2.2. Норматив миттєвої ліквідності визначається як співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобов'язань банку, що обліковуються за поточними рахунками.

2.3. Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 відсотків.

Глава 3. Норматив поточної ліквідності (Н5)

3.1. Норматив поточної ліквідності встановлюється для визначення
збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку.

Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховуються ви­моги і зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (включно).

3.2. Норматив поточної ліквідності визначається як співвідношення
активів первинної та вторинної ліквідності до зобов'язань банку з від­
повідними строками виконання.

3.3. До активів первинної та вторинної ліквідності при розрахунку
нормативу поточної ліквідності належать:

готівкові кошти;

банківські метали;

кошти на кореспондентських рахунках, які відкриті в Національно­му банку та інших банках;

строкові депозити, які розміщені в Національному банку та інших банках;

боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

боргові цінні папери, емітовані Національним банком, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

боргові цінні папери в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

надані кредити.

3.4. До зобов'язань належать:
кошти до запитання;

короткострокові та довгострокові кредити, які одержані від Націо­нального банку та інших банків; кошти бюджету України; строкові депозити інших банків та клієнтів; цінні папери власного боргу, емітовані банком; субординований борг банку;

зобов'язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів; зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.

3.5. Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж:

ЗО відсотків, з 01.07.2002 — 35 відсотків, з 01.01.2003 —40 відсотків.

Глава 4. Норматив короткострокової ліквідності (Н6)

4.1. Норматив короткострокової ліквідності встановлюється для ко­нтролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів.

4.2. Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвід­ношення ліквідних активів до короткострокових зобов'язань.

4.3. До розрахунку нормативу короткострокової ліквідності вклю­чаються ліквідні активи та короткострокові зобов'язання з початковим строком погашення до одного року.

4.4. До ліквідних активів при розрахунку нормативу короткостроко­вої ліквідності включаються:

готівкові кошти; банківські метали;

кошти на кореспондентських рахунках, що відкриті в Національно­му банку та інших банках;

короткострокові депозити, що розміщені в Національному банку та інших банках;

короткострокові кредити, що надані іншим банкам;

боргові цінні папери органів державної влади в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення.

4.5. До короткострокових зобов'язань включаються:
кошти до запитання;

кошти бюджету України;

короткострокові кредити, які одержані від Національного банку та інших банків;

короткострокові депозити інших банків і клієнтів; короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком; зобов'язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів; зобов'язання з кредитування, які надані банкам і клієнтам.

4.6. Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 20
відсотків.

РОЗДІЛ VI. НОРМАТИВИ КРЕДИТНОГО РИЗИКУ

Глава і. Вимоги щодо обмеження кредитного ризику банків

1.1. До кредитних операцій належать активні операції банку, що
пов'язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користу­
вання (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінан­
сування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення
депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінан­
сового лізингу тощо) або прийняттям зобов'язань про надання коштів у
тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів то­
що), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за доручен­
ням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке про­
довження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання
боржника щодо повернення заборгованої суми.

Кредитна діяльність банків пов'язана з кредитним ризиком або не­здатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов'язання згідно з угодою, тому банки зобов'язані оцінювати креди­тоспроможність своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані акти­ви (тобто активи, за якими існує ймовірність отримання збитків), ство­рювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів.

1.2. Надання кредитів у значних обсягах одному контрагенту або
групі контрагентів призводить до концентрації кредитного ризику, то­
му банки зобов'язані дотримуватися таких вимог:

Дата добавления: 2015-07-02