Положення про порядок створення 3 страница

сумнівна та прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, заборгованість за простроченими й сумнівними до погашення нарахо­ваними доходами;

дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторин­говими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, бор­говими цінними паперами, прострочені й сумнівні до погашення нара­ховані доходи за ними;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регу­лятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції).

4.4. До позабалансових зобов'язань перед банком уключаються:
гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;
сумнівні гарантії та поручительства;

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

4.5. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу
головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту,
що надана безпосередньо цим банком.

4.6. Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 5 відсотків.

4.7. Якщо банк перевищив норматив максимального розміру креди­тів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), то він має коригувати (зменшувати) регулятивний капітал на розмір переви­щення цього нормативу, починаючи з наступного дня після проведення операцій, що призвели до перевищення.

Якщо за результатами інспекційної перевірки (або на підставі стати­стичної звітності банку) установлені факти невиконання банком вимог підпункту «ґ» пункту 1.7 розділу II цієї Інструкції, то він має відкори-гувати (зменшити) регулятивний капітал на розмір перевищення нор­мативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), починаючи з наступного дня після да­ти виявлення такого порушення.

У разі невиконання вимог цієї глави Національний банк має засто­совувати до банку та керівників банку жорсткі заходи впливу відповід­но до нормативно-правових актів Національного банку з питань засто­сування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.

Глава 5. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих гнсайдерам (н10)

5.1. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної

суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.

5.2. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій
та поручительств, наданих інсайдерам, визначається як співвідношення
сукупної заборгованості зобов'язань усіх інсайдерів перед банком і 100
відсотків суми позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо всіх
інсайдерів, та статутного капіталу банку.

5.3. До зобов'язань інсайдерів перед банком уключаються:
строкові депозити, що розміщені в інших банках;
заборгованість за кредитами;

сумнівна та прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахова­ними доходами;

дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторин­говими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, бор­говими цінними паперами, прострочені й сумнівні до погашення нара­ховані доходи за ними;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регу­лятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції).

5.4. До позабалансових зобов'язань, що видані банком інсайдерам,
уключаються:

гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком; сумнівні гарантії та поручительства; зобов'язання з кредитування, що надані банком.

5.5. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту що надана безпосередньо цим банком.

5.6. Нормативне значення нормативу Н10 не має перевищувати 30 відсотків.

РОЗДІЛ VII. НОРМАТИВИ ІНВЕСТУВАННЯ

Глава і. Вимоги щодо прямих інвестицій, що здійснюють банки

1.1. З метою забезпечення контролю за інвестиційною діяльністю банків, а саме за прямими інвестиціями, Національний банк установлює нормативи інвестування.

Прямі інвестиції банків — це внесення банками власних коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою.

31*

Банки мають право здійснювати прямі інвестиції (за рахунок влас­них коштів і від власного імені) лише на підставі письмового дозволу Національного банку, що надається згідно з правилами, установленими відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.

1.2. Банки мають право здійснити інвестицію без письмового дозво­
лу Національного банку, якщо:

інвестиція в будь-яку юридичну особу становить не більше ніж 5 відсотків регулятивного капіталу банку;

юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде виключно дія­льність з надання фінансових послуг;

регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам, установ­леним цією Інструкцією, та вимогам для інвестицій, установленим но­рмативно-правовими актами Національного банку.

Банку забороняється інвестувати кошти в підприємство, установу, статутом яких передбачено повну відповідальність його власників.

1.3. З метою обмеження інвестиційного ризику, пов'язаного із здій­сненням інвестиційної діяльності та можливою втратою капіталу інвес­тора, Національний банк установив такі нормативи інвестування: нор­матив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (НІ 1), норматив загальної суми інвестування (НІ2).

1.4. До розрахунку нормативів інвестування не включаються суми акцій та інших цінних паперів, придбаних банком:

а) у зв'язку з реалізацією права заставодержателя, та за умови, що
банк не утримує їх більше одного року;

б) з метою створення фінансової холдингової групи, за умови, що
емітентом придбаних акцій є інший банк;

в) у результаті андеррайтингу, за умови, що придбані цінні папери
перебувають у власності банку не більше одного року;

г) за рахунок та від імені своїх клієнтів.

Про невключения відповідних сум до розрахунку нормативів інвес­тування банки зобов'язані повідомляти Національний банк одночасно з поданням форм звітності щодо розрахунку цих економічних нормати­вів, а також мають подавати план реалізації одержаних цінних паперів у зв'язку з реалізацією права заставодержателя та відповідного докумен­тального підтвердження, що такі папери були одержані на погашення заборгованості за попередньо наданим кредитом.

Глава 2. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (ні 1)

2.1. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною уста­новою встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операція­ми вкладання коштів банку до статутних фондів установ, що може при­звести до втрати капіталу банку.

2.2. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною уста­новою визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестують-

ся на придбання акцій (паїв, часток) окремо за кожною установою, до регулятивного капіталу банку.

2.3. До коштів, що інвестуються, уключаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж, що випущені установою; вкладення в асоційовані та дочірні установи.

2.4. При обчисленні цього нормативу в знаменнику до суми регуля­тивного капіталу банку додаються суми вкладень у цінні папери в тор­говому портфелі банку та в портфелі банку на продаж, що випущені банками, і вкладень у статутні фонди установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції.

2.5. Нормативне значення нормативу НІ 1 не має перевищувати 15 відсотків.

Глава 3. Норматив загальної суми інвестування (Н12)

3.1. Норматив загальної суми інвестування встановлюється для об­
меження ризику, пов'язаного з операціями вкладання (прямого чи опо­
середкованого) коштів банку до статутних фондів будь-яких юридич­
них осіб, що може призвести до втрати капіталу банку.

Цей норматив характеризує використання капіталу банку для при­дбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи.

3.2. Норматив загальної суми інвестування визначається як співвід­ношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (па­їв/часток) будь-якої юридичної особи, до регулятивного капіталу банку.

3.3. До коштів, що інвестуються, включаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж, що випущені банками, не-банківськими фінансовими установами та іншими емітентами; (Абзац дру­гий пункту 3.3 глави 3 розділу VII в редакції Постанови Національнрго ба­нку № 407 від 01.11.2005) вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

3.4. При обчисленні цього нормативу в знаменнику до суми регуля­тивного капіталу банку додаються суми вкладень у цінні папери в тор­говому портфелі банку та в портфелі банку на продаж, що випущені банками, і вкладень у статутні фонди установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції.

3.5. Нормативне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 відсотків.

РОЗДІЛ VIII. НОРМАТИВ РИЗИКУ ЗАГАЛЬНОЇ ВІДКРИТОЇ (ДОВГОЇ/КОРОТКОЇ) ВАЛЮТНОЇ ПОЗИЦІЇ БАНКУ

Глава і. Обмеження ризику загальної відкритої (дов­гої/короткої) ВАЛЮТНОЇ ПОЗИЦІЇ БАНКУ

1.1. Діяльність банків на валютних ринках, що полягає в управлінні активами і пасивами в іноземній валюті та в банківських металах,

пов'язана з валютними ризиками (одним з елементів ринкового ризи­ку), які виникають у зв'язку з використанням різних валют та банківсь­ких металів під час проведення банківських операцій.

Валютна позиція — це співвідношення вимог (балансових і позаба­лансових) та зобов'язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі. При їх рівності по­зиція вважається закритою, при нерівності — відкритою. Відкрита по­зиція є короткою, якщо обсяг зобов'язань за проданою валютою та бан­ківськими металами перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою та банківськими металами перевищує об­сяг зобов'язань.

При цьому довга відкрита валютна позиція при розрахунку зазнача­ється зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція — зі знаком мінус.

1.2. З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків Наці­ональний банк установлює норматив ризику загальної відкритої (дов­гої/короткої) валютної позиції банку (Н13), у тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (НІ3-2).

1.3. При розрахунку нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції уповноважений банк приймає суму регулятивного капіталу, яка розрахована за балансом за станом на початок минулого робочого дня, що передує дню розрахунку цих нормативів.

1.4. Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції уповноваженим банком розраховуються за формою № 540 «Звіт про відкриті валютні позиції», що наведені в Правилах організації фі­нансової та статистичної звітності банків України, затверджених поста­новою Правління Національного банку від 12.12.97 № 436, зі змінами.

1.5. Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти та кожного банківського металу.

1.6. На розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку впливають:

купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти та банківських металів, поточні й строкові операції (на умовах своп, фор­вард, опціон та інші), за якими виникають вимоги та зобов'язання в іно­земних валютах та в банківських металах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними; (Абзац другий пункту 1.6 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 107 від 13.03.2003) одержання (сплата) іноземної валюти та банків­ських металів у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і ви­трат, які враховуються на відповідних рахунках;

купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних ціннос­тей за іноземну валюту;

надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;

погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті та в банківських металах (списання якої здійснюється з відповідного ра-

хунку витрат); (Абзац шостий пункту 1.6 глави 1 розділу VIII із зміна­ми, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 107 від 13.03.2003)

інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, у тому числі на­ціональній, що призводять до зміни структури активів при незмінності пасивів і навпаки).

1.7. У межах установлених значень нормативу ризику загальної від­
критої (довгої/короткої) валютної позиції уповноважений банк може
здійснювати такі валютні операції:

купівлю іноземної валюти та банківських металів для виконання зо­бов'язань перед нерезидентами за власними зовнішньоекономічними договорами (контрактами), а також для виконання власних зобов'язань за виданими гарантіями, поручительствами, векселями;

купівлю іноземної валюти або банківських металів на міжбанківсь-кому валютному ринку України за гривні без наявності зобов'язань;

купівлю банківських металів без наявності зобов'язань на міжна­родному ринку за рахунок власної іноземної валюти або за рахунок купленої іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за гривні;

купівлю за власні кошти за дорученням клієнтів іноземної валюти для виконання їх зобов'язань перед нерезидентами за зовнішньоеконо­мічними договорами (контрактами) та зареєстрованими Національним банком кредитами (позиками), що одержані резидентами від уповнова­жених банків та уповноважених фінансових установ, а також від нере­зидентів;

купівлю іноземної валюти для виконання зобов'язань перед клієн­тами за неторговельними операціями;

купівлю-продаж за іноземну валюту основних засобів і товарно-матеріальних цінностей;

залучення коштів в іноземній валюті до статутного капіталу банку та розрахунки з резидентами і нерезидентами за іншими видами капіта­льних операцій (за операціями з цінними паперами, вкладами, депози­тами тощо);

з погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті та в банківських металах (списання здійснюється з відповідного рахун­ку витрат);

за різницею між нарахованими, але не отриманими доходами банку та нарахованими, але не відшкодованими власними витратами банку, а також з одержання (сплати) іноземної валюти та банківських металів у вигляді доходів або витрат; з організації безготівкових розрахунків уповноважених банків з міжнародними платіжними системами за пла­тіжними картками.

1.8. Уповноважений банк набуває право на відкриту валютну пози­
цію з дати отримання ним від Національного банку дозволу на здійс­
нення операцій із валютними цінностями і втрачає це право з дати від-

кликання ліцензії Національним банком та/або припинення дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями.

1.9. Департамент валютного регулювання залежно від ситуації на
внутрішньому та зовнішньому грошово-кредитних ринках визначає
особливості щодо окремих напрямів діяльності уповноважених банків,
які пов'язані зі здійсненням операцій на міжбанківському валютному
ринку України.

1.10. У межах установленого нормативу ризику загальної відкритої
(довгої/короткої) валютної позиції (Н13), у тому числі обмеження ризи­
ку загальної довгої відкритої валютної позиції банку (НІ3-1) та ризику
загальної короткої відкритої валютної позиції банку (НІ3-2) Департа­
мент валютного регулювання та Департамент валютного контролю та
ліцензування Національного банку можуть уносити певні обмеження
щодо регулювання окремих активних операцій із валютними цінностя­
ми уповноважених банків, що пов'язані з питаннями курсоутворення
національної валюти та створення чіткішого й прозорішого механізму
контролю за валютними операціями окремих банків.

Глава 2. Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (н13)

2.1. Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої)
валютної позиції банку встановлюється для обмеження ризику,

пов'язаного з проведенням операцій на валютному ринку, що може призвести до значних втрат банку.

2.2. Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої)
валютної позиції банку (Н13) визначається як співвідношення зага­
льної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними
валютами та банківськими металами у гривневому еквіваленті до регу­
лятивного капіталу банку.

2.3. За кожною іноземною валютою та кожним банківським металом
обчислюється підсумок за всіма балансовими і позабалансовими акти­
вами і всіма балансовими та позабалансовими зобов'язаннями банку та
розраховується загальна відкрита валютна позиція банку в гривневому
еквіваленті окремо за кожною іноземною валютою та кожним банківсь­
ким металом (розрахунок проводиться за звітну дату).

Величина загальної відкритої валютної позиції банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валют­них позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами та за всіма банківськими металами та кожним банківським металом).

2.4. Для банків, статутний капітал яких сплачено у вільно конверто­
ваній валюті та внаслідок чого виникає порушення нормативу загальної
довгої відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті,
установлюється, що частина (або вся сума) статутного капіталу банку

Дата добавления: 2015-07-02