До побутових належать посуд та художньо-декоративні вироби

Вироби архітектурно-будівельні — це переважно вироби грубої кераміки, які використовуються у будівництві (цегла та черепиця, санітарно-технічні вироби, плитка тощо) (див. Розділ "Будівельні товари").

Вироби технічного призначення використовуються в радіоелектронній, авіаційній, автомобільній та Інших галузях, а також для оснащення хімічних лабораторій (посуд, ступки, пестики й ін.).

За видами кераміки розрізняють вироби фарфорові, фаянсові, майолікові, напівфарфорові, гончарні

Склад, структура і властивості фарфору

Фарфор може мати досить різноманітний хімічний склад, структуру, властивості залежно від призначення. Він має щільний спечений черепок дрібнозернистої структури, непроникний для води і газів, білого кольору з блакитним відтінком, який просвітлюється в тонких шарах (не більше 2,5 мм).

При легкому ударі паличкою чи олівцем по краю фарфорових виробів вони утворюють чистий і довготривалий звук. Фарфорові вироби мають високу міцність, термічну і хімічну стійкість та високі декоративні властивості.

За складом розрізняють два види фарфору: твердий і м'який.

Твердий фарфор одержують з маси, яка містить 50% глини і каоліну, 25% кварцу, 25% польового шпату (класичний склад). За даними А.І. Августиника, раціональним складом твердого фарфору є такий: 55% глиняних матеріалів, по 22,5% кварцу і польового шпату. Хімічний склад твердого фарфору: SіО₂ — 68%, Аl₂О₃ — 26%, К₂О - біля 6%.

Для одержання щільного спеченого черепка твердий фарфор випалюють при температурі 1350— 1400°С. Одним із показників, що характеризує поведінку фарфору при випалюванні і експлуатації, є величина коефіцієнта кислотності, який дорівнює відношенню еквівалентів кислот до еквівалентів лугів та визначається за формулою:

В даній формулі RО₂ відповідає молям SіО₂ і ТіО₂; R₂О - молям лужних оксидів; RО — молям лужноземельних оксидів; R₂О₃ — молям полуторних оксидів.

Для твердого фарфору цей коефіцієнт дорівнює 1,1—1,3, а для м'якого — 1,68 — 1,75. З підвищенням коефіцієнта кислотності збільшується здатність черепка до деформації в процесі випалювання та його крихкість. Твердий фарфор, який характеризується підвищеним вмістом у масі каоліну і глини, має високу білість та термостійкість, що обумовлено утворенням кристалічної фази — муліту. Муліт та затверділий при охолодженні розплав зумовлюють також механічні та хімічні властивості фарфорових виробів. Твердий фарфор покривають тугоплавкими глазурами. Саме з твердого фарфору виготовляють в Україні більшість фарфорових виробів.

М'який фарфор, порівняно з твердим містить менше глинозему і кремнезему, але більше плавнів, тому його випалюють при знижених температурах (1250- 1300°С). Із збільшенням у масі плавнів кількість скловидної фази в черепку також збільшується, що зумовлює підвищення його просвітлюваності.

Маса для одержання м'якого фарфору містить 25-30% каоліну і глини, 20-45% кварцу і 30—36% польового шпату.

В м'якому фарфорі кристалічна фаза незначна, тому він за міцностю і термічнію стійкостю поступається твердому фарфору.

Різновидами м'якого фарфору є фритовий, кістковий, бісквітний, низькотемпературний та ін.

Фритовий фарфор, по суті, не є керамічним матеріалом, оскільки не містить глиняних матеріалів та за складом схожий на скло. Його приблизний склад такий: скляна фрита - 75%, крейда — 17% і мергель—8%.

Фрита — це дрібно змелений сплав піску, гіпсу, соди, кухонної солі, калійної селітри і аміачних кварців.

Мергель — осадкова гірська порода змішаного глинисто-карбонатного складу: 50 — 75% - карбонат (кальцит, рідше доломіт), 25 — 50% — нерозчинний залишок (SiO₂ + R₂O₃).

Фритовий фарфор займає проміжне місце між твердим фарфором і склом.

Щоб надати фритовому фарфору деяких пластичних властивостей, в процесі формування до нього додають органічні склеювальні речовини. Глазурують фритовий фарфор легкоплавкими поливами. Фарби, що наносяться на вироби, сплавляються з глазурами і мають високий блиск та красиві відтінки.

Кістковий фарфор в своєму складі, крім глиняних матеріалів і польового шпату, містить до 60% кісткової муки. Каоліну в ньому знаходиться 20—45%. Формують вироби з кісткового фарфору литтям в гіпсові форми та пластичним способом. Для глазурування використовують боросвинцеву фритовану глазур, а для прикрашання — фаянсові фарби як підглазурні, так і надглазурні.

Кістковий фарфор відрізняється декоративністю завдяки високій просвітлюваності його черепка, тому його використовують при виробництві художньо-декоративних виробів, сувенірів, подарункових наборів. Недоліки — невисока міцність та термічна і хімічна стійкість.

Бісквітний фарфор не покривається поливою і має м'який матовий блиск, який нагадує за зовнішнім виглядом кращі сорти білого мармуру. Маса його складається із глиняних матеріалів (33— 36%), кварцу (45%) і фрити (24%) або без неї. Використовують бісквітний фарфор для виготовлення художніх виробів (статуеток, бюстів та ін.).

Низькотемпературний фарфор має спечений черепок з водопоглинанням до 0,5% і теплостійкістю не менше 10 теплозмін, підвищену механічну міцність. Випалюється він одноразово при температурі 1160—1180°С. Для одержання фарфорових виробів з високою міцністю, хорошою термостійкістю до складу маси вводять корунд, тальк, циркон, оксид берилію та ін. Виробляють з цієї маси мілкі і глибокі тарілки, оселедниці, кварти, бокали, які широко використовуються в масовому харчуванні для підігріву їжі в духовці і на електроплиті.

Вироби з низькотемпературного фарфору мають підвищену товщину стінок і їжа в такому посуді довго зберігає тепло.

В Україні також розроблені маси низькотемпературного фарфору, які містять в собі глиняних матеріалів 46—60%, плавнів — 40-43%, глинозему — 4—6%. Цей низькотемпературний фарфор впроваджений у виробництво на автоматизованих лініях Бориславського фарфорового заводу (Львівська обл.) в 1972 р.

Дата добавления: 2015-06-27