Технічні параметри та їх класифікація

До технічних параметрів конкурентоспроможності належать:

параметри призначення;

ергономічні параметри;

естетичні параметри;

нормативні тощо.

Параметри призначення характеризують технічні властивості то­вару, що визначають основні сфери його застосування та функції, які він має виконувати. Вони відбивають сутність корисного ефекту, що досягається завдяки застосуванню даного товару в конкретних умо­вах споживання.

Параметри призначення поділяються так:

а) класифікаційні — визначають належність товару до певного класу продукції; вони використовуються для оцінки рівня конку­рентоспроможності лише на етапі вибору сфери застосування виро­бу й товарів-конкурентів, а отже, є лише базою для подальшого ана­лізу.

Приклади розглянутих параметрів:

пасажиромісткість (для легкових автомобілів, автобусів, верто­льотів, літаків);

вантажопідйомність (для вантажівок, залізничних вагонів, верто­льотів, літаків);

швидкість, потужність (для різних типів двигунів, електротехніч­них пристроїв) тощо;

б) технічної ефективності — характеризують прогресивність технічних рішень, використаних у процесі виготовлення товару.

До них, наприклад, зараховують:

продуктивність верстата;

точність і швидкість спрацьовування вимірювального приладу;

обсяг інформації, що опрацьовується в одиницю часу, тощо.

На відміну від класифікаційних, ці параметри застосовуються без­посередньо при оцінюванні конкурентоспроможності. Такий аналіз можливий як за технічною ефективністю, так із використанням її в похідних параметрах, до яких вона входить як один із компонентів. Крім того, в окремих випадках залежно від цілей дослідження пара­метри технічної ефективності можуть виконувати роль класифікацій­них (наприклад, точність вимірювального приладу, продуктивність обробного устаткування тощо);

в) конструктивні застосовуються для характеристики основних проектно-конструкторських рішень, використаних у процесі створення товару, його складу й структури, розмірів, маси тощо.

3азначимо, що безпосереднє використання цих параметрів при оцінюванні конкурентоспроможності обмежено. Вони, як правило, входять як компоненти до похідних параметрів чи слугують цілям класифікації продукції.

Ергономічні параметри характеризують товар щодо його відповід­ності властивостям людського організму у процесі виконання ним трудових операцій та взаємодії з цим товаром. Вони класифікуються так:

гігієнічні;

антропометричні;

фізіологічні;

психофізіологічні;

психологічні.

Естетичні параметри характеризують:

інформаційну виразність;

раціональність форми;

цілісність композиції;

досконалість виробничого виконання продукції;

стабільність товарного вигляду.

Вони використовуються для моделювання зовнішнього сприйняття товару і мають відбивати саме ті його властивості, які є для спожи­вача важливими. Тому набір естетичних параметрів та їх ранжуван­ня за ступенем значущості можуть мінятися залежно від виду това­ру й групи покупців, для яких він призначений. Великого значення розглядувані параметри набувають для споживчих товарів. Питан­ня оцінки естетичного рівня продукції розроблені достатньою мірою, і у процесі їх аналізу доцільно використовувати вже існуючі методології.

Нормативні (регламентовані) параметри призначені для оцінки відповідності товару стандартам і нормам законодавства, що регла­ментує рівень деяких параметрів товару, і встановлюють обов'язкові межі, нижче яких ці параметри не можуть перебувати.

У разі невідповідності товару діючим стандартам і нормам його не можна буде використати для задоволення потреби, а тому для по­купця він не має споживної вартості.

Отже, якщо хоча б один із нормативних параметрів товару пере­буває нижче рівня, запропонованого такими нормами й стандартами, то подальша оцінка його конкурентоспроможності недоцільна неза­лежно від результату порівняння за іншими параметрами.

Тому в першу чергу необхідно досліджувати відповідність товару стандартам і нормам законодавства, що діє на ринку конкретної країни. І лише після встановлення такої відповідності процес оцінки конкурентоспроможності можна продовжувати. Водночас переви­щення норм, стандартів і недотримання законодавства не може роз­глядатися як перевага даного товару порівняно з іншими, оскільки з погляду споживача воно є марним і не збільшує споживної вартості. Винятком можуть бути випадки, коли покупець зацікавлений у пев­ному перевищенні діючих норм і стандартів, розраховуючи на їх більшу жорсткість у майбутньому.

З технічними параметрами пов'язаний перший крок споживача до придбання товару. Цей крок передбачає вибір товару як потенційно­го "кандидата" на купівлю і можливий лише тоді, коли такі парамет­ри засвідчують, що даний товар задовольняє відповідну потребу. Якщо не всі параметри відповідають вимогам покупця, це означає, що товар неконкурентоспроможний для певного споживача, який звертає увагу на інші товари. Якщо він не знайде на ринку товарів, що відповідають його потребі, він буде змушений скорегувати свої вимоги й знову шукати товар.

У який спосіб покупець скорегує свої потреби? Найімовірніше він відкине незначну, з його погляду, вимогу і знову спробує зосереди­тись на пропонованих товарах, зокрема на первісному товарі. Якщо і після цього покупець не потрапить на потрібний йому товар, він знову за тим самим принципом корегуватиме свої вимоги. І так відбуватиметься доти, доки вони не відповідатимуть набору техніч­них параметрів принаймні в одного із пропонованих йому товарів.

Із такої дещо спрощеної моделі вибору покупцем прийнятних то­варів серед їх безлічі на ринку випливає, що потреба має ієрархічну структуру, у якій одні елементи за своєю значущістю перевершують інші з погляду споживача. Відповідно до ієрархії елементів потреби виникає ієрархія технічних параметрів товару.

Про цю відповідність можна говорити у тому розумінні, що кож­ний технічний параметр свідчить про наявність властивості, яка за­безпечує задоволення частини загальної потреби. Він повинен мати ту саму значущість, що й елемент загальної потреби.

Розглянемо кількісний бік цього питання.

Кожний технічний параметр має (або йому можна надати) певне значення, виражене в тих чи інших одиницях (наприклад, по­тужність, розмір, точність тощо). Цілком природно припустити, що за значенням параметра покупець оцінює, наскільки властивість то­вару, представлена даним параметром, задовольняє відповідний еле­мент його потреби. Це можна виразити в кількісній формі як процент­не відношення значення того чи іншого технічного параметра до значення параметра, за якого елемент потреби цілком задоволь­няється.

Наприклад, є автомобіль із двигуном потужністю 80 к. с. і відомо, що споживачеві потрібна потужність 90 к. с. Зрозуміло, що цей авто­мобіль за цим показником задовольняє потребу на 89 % (80/90x100).

Аналогічно можна виконати розрахунки за іншими технічними параметрами, отримавши в остаточному підсумку повний набір по­казників, що характеризують відхилення тих чи інших властивостей товарів від властивостей, необхідних споживачам. Показники, що розраховуються у такий спосіб, за сутністю й фор­мою є індексами, на основі яких порівнюється елемент потреби й тех­нічний параметр, спрямований на його задоволення. Надалі ми нази­ватимемо їх одиничними параметричними індексами.

Дата добавления: 2015-06-27