Теоретичний аналіз понять контролю

ВСТУП

Розділ 3. Емпіричне дослідження

Розділ 2. Підлітковий локус контроль

Розділ 1. Дослідження локус-контролю в вітчизняній та зарубіжній літературі

Особливості прояву локус-контролю в підлітковому віці

……. робота

cтудентки 53 групи

В`юницької Марії

Науковий керівник:

Чернігів 2013

Зміст

1.1. Теоритичний аналіз понять контролю

1.2. Історія вивчення питань локус контролю

1.3. Різновиди локусу контроля та особливості його прояву

2.1. Психологічні особливості підліткового віку

2.2. Прояви підліткового локусу контроля

2.3 Фактори які впливають на формування підліткового локус контролю

3.1. Характеристика вибірки та процедури дослідження

3.2. Методи та методики дослідження

3.3. Аналіз отриманих результатів

3.4 Психологічні рекомендації щодо формування або корекції локус контроля

Висновки

Література

Актуальність дослідження. Сучасні події соціальної історії визначають поступове сходження нашої держави до демократичних відносин, що вимагає виховання у людини високого почуття обов’язку й відповідальності перед собою та іншими. Оволодіння особистістю морально-духовними якостями знаменує процес її становлення як суб’єкта саморегуляції поведінки, який буде здатний приймати довільні рішення, самостійно встановлювати пріоритетність суспільно-значущих цінностей, ставити цілі, які адекватні власним можливостям, опановувати засоби їх досягнення, обирати толерантні по відношенню до інших шляхи самоствердження. Виховання такої особистості є завданням національної концепції освіти, конкретна реалізація якого повинна здійснюватись всіма напрямками навчально-виховної роботи з підростаючим поколінням з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей кожного.

Особливо складною саморегуляція поведінки виявляється у період дорослішання. Саме підлітки вирізняються неадекватними психогенними реакціями, дезадаптивними вчинками, нескоординованими формами поведінки, що визначає необхідність вивчення феномену саморегулювання в перехідному віці.

Разом з тим у підлітків спостерігається становлення ціннісних орієнтацій, естетичних смаків та моральних переконань, на основі яких вони починають управляти своєю поведінкою. Крім того, особистість у період підлітковості є сензитивною щодо розвитку в неї психологічних механізмів саморегуляції поведінки, у зв'язку з чим акцент у вихованні підлітків треба ставити на особливостях формування даних механізмів.

Проблема психологічних механізмів саморегуляції поведінки особистості досліджувалася і постійно актуалізується вченими різних галузей психологічної науки. Вивчення цих механізмів знайшло відображення у вихідних положеннях загальної психології, де аспект регуляції поведінки постулювався як структурний конструкт особистості та її діяльності (Л.С.Виготський, О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, Г.С.Костюк, С.Л. Рубінштейн). У віковій і педагогічній психології увага дослідників була сконцентрована навколо таких питань як: сенсомоторнасаморегуляція (П.А.Жоров, О.А.Конопкін, В.Е.Чудновський), вольова (В.А.Іванніков, В.І.Селіванов), емоційна (Я.Рейковський, О.Я.Чебикін), мотиваційна (О.Г.Ксенофонтова, А.А.Файзуллаєв), моральна (Б.С.Братусь,П.М.Якобсон), особистісна (К.О.Абульханова-Славська, І.І.Чеснокова). У соціальній психо-логії акцент робиться на вивченні механізмів ціннісної саморегуляції (І.С.Кон, В.Е.Семенов, В.А.Ядов).

Розуміння природи саморегуляції поведінки особистості збагатили українські вчені. Питання активності людини як суб’єкта власної діяльності та поведінки знаходять висвітлення у працях Г.С.Костюка, І.Д.Беха, М.Й.Боришевського, Л.В.Долинської, В.К.Каліна, В.К.Котирло, С.Д.Макси-менка, М.В.Савчина, О.Я.Чебикіна.

Значну цінність у дослідженні проблем регуляції й саморегуляції поведінки мають праці зарубіжних вчених (Д.Аткінсон, Д.Роттер, Х.Хекхаузен, Г.Шерінгтон), предметом вивчення яких були мотиваційні установки: життєві цілі, локус контролю, прагнення до успіху, когнітивний дисонанс.

При цьому можна виділити цілий ряд робіт присвячених вивченню особливостей саморегуляції поведінки зростаючої особистості (Л.І.Божович, І.В.Дубровіна, Б.Г.Круглов, Л.П.Осьмак, Г.О.Цукерман, Д.Й.Фельдштейн
та ін.). Докладніше даний аспект вивчався у старшому дошкільному
(В.К.Котирло) та юнацькому віці (О.Г.Ксенофонтова, Ю.А.Миславський).

Проблемі саморегуляції поведінки у перехідному віці присвячені роботи М.Й.Боришевського, в яких доводиться, що раціональне управління психологічними механізмами саморегуляції поведінки підлітків визначає їх особистісний розвиток.

У той же час, незважаючи на численність досліджень з проблематики регуляції поведінки, психологічні механізми саморегуляції поведінки підлітків не були предметом спеціального дослідження.

Отже, соціальна значущість і недостатнє дослідження особливостей психологічних механізмів саморегуляції поведінки підлітків й обумовили вибір теми нашого дослідження «Особливості прояву локус контролю у підлітковому віці».

Об’єкт дослідження - процес саморегуляції поведінки у підлітковому віці.

Предмет дослідження - психологічні механізми саморегуляції поведінки особистості підлітка.

Мета дослідження полягає у виявленні провідних психологічних механізмів саморегуляції поведінки та визначенні особливостей їх становлення у підлітків.

Розділ 1. Теоретичний аналіз проблеми мотивації досягнення студентів

Контроль – одне із щодо скоєних механізмів регуляції пізнавальних процесів. Він опосередковує відносини індивіда з середовищем отже враховуються й потреби особи і об'єктивні властивості стимуляції.

Самоконтроль - усвідомлення і оцінка суб'єктом власних дій, психічних процесів і станів. Поява та розвитку самоконтролю визначається вимогами суспільства щодо поведінки людини. Формування довільній саморегуляції припускає можливість людини усвідомлювати і контролювати ситуацію, процес. Він припускає спроможність людини володіти собою у різних ситуаціях.

Самоконтроль припускає наявність еталону і можливості отримання даних про контрольовані дії та стани. Вольова регуляція полягає в самоконтролированні людини, як компонента саморегуляції, до того ж самоконтролирование є об'єктом вольової регуляції, наприклад, в стресових ситуаціях.

Самоконтролювання - свідома регуляція людиною власних станів, спонукань і безкомпромісність дій основі зіставлення його з деякими суб'єктивними нормами й уявленнями.

Поява та розвиток самоконтролю визначається вимогами суспільства щодо поведінки людини. Отже, самоконтроль - соціально опосередковане явище, притаманне тільки людині як громадському суті.

Через війну самоконтролю здійснюється свідомий вибір допустимих і найприйнятніших форм реагування на обставини навколишньої дійсності. До того ж відбувається відсів тих суджень і безкомпромісність дій, які можуть бути неадекватними до дійсності. Отже, важливим моментом самоконтролю виступає самообмеження, здатність відмовитися від найменш продуктивних і несхвалюваних суспільством реакцій. Ця здатність не властива людині спочатку, а формується поступово з розвитком особистості.

Суб'єктом контролю є і саме індивід, і соціальний оточення, і суспільство у цілому. Проте, об'єктом контролю та відповідальності може бути як норми так і обов'язки. Складаючи плани, приймаючи рішення, людина зважує, посильно це їй, і зробити чи залишиться покладатися лише долю чи випадок. Один почувається господарем своєї долі, а інший воліє «плисти волею хвиль». Отже, контроль заздалегідь приписується або зовнішнім силам, або власним схильностям і старанням. З іншого боку, людину турбує те, що сталося: відповідальні з приводу фіналу тієї чи іншої події – він чи доля, рок, випадок чи інші, непідвладні контролю й управління сили? І, чомусь, часто за подібними стратегіями особистості проступає її схильність бачити джерело управління своєю життям у зовнішній середовищі або у собі. Така властивість в психології називається локусом контролю.

Локус контролю (від латів.locus - місце, місце розташування і франц.controle - перевірка) - якість, яка характеризує схильність людини приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім силам (екстернальний, зовнішній локус контролю) або власним схильностям і зусиллям (интернальний, внутрішній локус контролю).

Поняття локусу запропоновано американським психологом Джуліаном Роттером. Локус-контроль є усталою властивістю індивіда, тим що формуються у його соціалізації. Для визначення локус-контроля створено спеціальну запитальник і розроблений комплекс методик, який дозволяє виявити закономірну зв'язок між локусом контролю та іншими особистісними характеристиками.

Отже, локус контролю є психологічним поняттям, що відбиває одне з найважливіших характеристик особистості - ступінь незалежності, самостійності активності людини у досягненні своєї мети, розвиток особисту відповідальність за які з ним події.

Дата добавления: 2015-07-02