Історія церкви від початку ХХ ст. до 1991 року

Цікаві відомості про церкву подає опис церковного майна, здійснений в 1925 році. В першій частині опису подано дані про олтар, ікони, іконостас церкви: дерев’яна церква побудована на кам’яному фундаменті, покрита жерстю; дзвіниця також збудована на кам’яному фундаменті і покрита жерстю; олтар (престол дерев’яний, сосновий, розмір його: 1,25 арш.[1]* в ширину і 1,16 арш. у висоту); дерев’яний кіот із зображенням Спасителя; внизу ікона «Успіня Пресвятої Богородиці»; справа ікона «Спасителя»; справа ікона «Пресвятої Трійці»; з лівої сторони стоїть дерев’яний жертовник; над жертовником ікона «Молитва про чашу»; дальше на стіні висить плащаниця в дерев’яних рамах під склом [14].

Іконостас сосновий; царські врата дерев’яні, позолоченні, із зображенням чотирьох євангелістів і Благовіщення пресвятої Богородиці; над царськими вратами ікона «Нерукотворний образ Спасителя»; вище зображення «Тайної Вечері»; ікона, що спускається «Божої Матері» подарована Афанасієм Жиганом; ікона «Спасителя, що сидить на Престолі»; вище ікона «Воскресіння»; верх Іконостасу увінчується «Розп’яттям Христа»; дальше ікона «Спасителя»; вище на полотні зображення «Різдва Христового»; вище зображення святих «Апостолів Петра і Андрія»; ще вище зображення трьох старозавітних святих мужів.

На південних іконостасних дверях зображення «Архістратига Михаїла»; над дверима зображення «Хрещення Господнього»; вище зображення святих «Апостолів Іакова і Фоми»; ще вище зображення трьох старозавітних святих мужів; храмова ікона «Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього»; вище зображення «Воскресіння Христове»; ще вище зображення «Святих Апостолів Пилипа і Варфоломія».

З лівої сторони царських врат ікона «Божої Матері»; вище ікона «Різдва Пресвятої Богородиці»; ще вище зображення «Святих Апостолів Матвія і Павла»; ще вище зображення трьох старозавітних святих мужів.

На північних іконостасних дверях зображення «Архістратига Гавриїла»; над дверима зображення «Введення в храм Пресвятої Богородиці»; вище зображення «Апостолів Іакова і Іоанна»; ще вище зображення трьох старозавітних святих мужів.

По лівій стороні дверей ікона «Святого Миколая»; вище «Благовіщення Пресвятої Богородиці»; ще вище зображення «Святих Апостолів Іуди і Симеона». По праву сторону біля кліроса дві ікони «Спасителя» під склом; дальше ікона «Божої Матері»; дерев’яний кіот зображення преподобного Серафима Саровського; ікона «Воскресіння Христове» з металічними прикрасами під склом.

По ліву сторону дівочий образ «Божої Матері під час хрестових ходів»; дерев’яний кіот із зображенням «Успіня Пресвятої Богородиці і Нерукотворного образу»; дерев’яний кіот із зображенням «Преподобного Федора Острозького, Антонія і Феодосія Печерських»; дерев’яний кіот із зображенням «Преподобного Іова ігумена Почаївського»; вид святої Афонської гори; Собор Києво-Печерських чудотворців; ікона «Рівноапостольного князя Володимира». Ікони збереглися до нашого часу [15].

Напередодні Другої світової війни українці зустрілися з агресивною політикою уряду і військово-поліцейських кіл Польської держави щодо православної церкви і українців. Ця неоголошена агресія зачепила і Почапки. Мова йде про політику ревіндикації – акції польського католицького єпископату з метою привласнення храмів, монастирів, земельних угідь та іншого майна, яким володіла православна церква в Польщі, під тим приводом, що до кінця XVIII ст. (приходу на ці землі Російської імперії) все це було власністю римо - і греко-католицької церков [16].

Ревіндикаційна кампанія на східних землях ІІ Речі Посполитої набула широких масштабів. Довідуємося про це з меморандуму від 29 березня 1938 р., адресованого міністрові віровизнань та народної освіти. У ньому зазначалося, що в 1937 – 1938 рр. «православна спільнота на Волині й поза Волинню була стурбована й шокована фактами, які мали місце в її церковному житті… У кінці 1937 р. почалася серед мешканців православних сіл у прикордонній смузі акція навернення на католицизм, яка почавшись від села Гриньки Кременецького повіту, охопила і ряд поселень тогочасного Здолбунівського повіту (Сіянці, Милятин, Мошаниця, Волосківці, Буша, Будераж, Острог). Село Почапки було приписане до села Милятин, тому акція навернення в католицизм не оминула і його [17].

Загроза близької війни змусила урядові кола Польщі дещо ослабити наступ на православну церкву, а з нападом Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року, та переходом Червоною Армією східних кордонів Речі Посполитої 17 вересня 1939 р. розпочався новий – складний і трагічний період православного церковного життя. Політичні репресії щодо православної та її духовенства не стояли серед першочергових завдань Радянської влади на Західній Україні. В церкві с. Почапки, як і раніше, відбувалися що недільні і святкові богослужіння. З 1941 року настоятелем храму був отець Михайло Малевич.

30 грудня 1945 р. представники релігійної православної громади с. Милятин-Почапок священик – Малевич Михайло, парафіяни – Пенар Єфрем, Ковальчук Влас, Гульчук Яків, Кузьмінчук Наум, Ковальчук Афанасій, Кузьмінчук Кузьма, Ковальчук Федір, Пищик Макар, Іванишин Іван, Маслюк Кузьма, Янковський Іван, Середюк Степан, Дмиш Терентій, Котолюз Анна, Жиган Йосип, Легезюк Андрій, Яроцький Терентій, Радчук Іван, Ковальчук Кузьма, Клочко Віктор, Дубасюк Григорій, Черуха Олексій, Тарар Павло, Ткачук Єфросинія, Денисюк Андрій, Франчук Андрій, Сніщук Андрій, Прищепа Андрій, Ящук Андрій, Тимощук Роман підписали з Острозьким райвиконкомом типовий договір про передачу в користування парафії церковної будівлі і культового майна. Священик і парафіяни, що підписали акт, зобов’язувалися берегти передану їм церковну будівлю і культове майно, храм і все майно в ньому використовувати лише для задоволення релігійних потреб, не дозволяти здійснення релігійних обрядів в храмі особами, які не мають свідоцтва про реєстрацію від державного уповноваженого у справах церкви, а також солідарно своїм особистим майном нести відповідальність за втрату чи псування переданого їм майна (адже в СРСР храмові будівлі і культове майно було націоналізоване і передавалося лише в користування визнаним і зареєстрованим державою релігійним об’єднанням) [18].

22 лютого 1946 року на основі рішення Ради у справах Руської православної церкви при Раді Народних Комісарів СРСР в Рівненській області УРСР № 299 приходська православна громада Хрестовоздвиженської православної церкви, яка перебуває в селі Милятин-Почапки, Острозького району Рівненської області була офіційно зареєстрована Уповноваженим Ради у справах РПЦ по Рівненській області Головатовим з переданням в розпорядження громади церковної будівлі і культового майна [19].

За часів радянської влади в 1961 році церкву було закрито. В 1962 році відбувся ремонт храму, згідно кошторису, що був складений інженером-будівельником Шикером. На ремонт було виділено одну тисячу семисот чотирнадцять рублів. На ці кошти було проведено покраску стін і стель, дверей; шпаклювання стін із дерев’яних брусів; ремонт дерев’яних коробок [20].

В 1963 році Рада Міністрів Української РСР видала постанову «Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР». Рада Міністрів Української РСР постановила затвердити список пам’ятників архітектури УРСР, поданий комісією, що була створена «Про впорядкування справи обліку, реєстрації та охорони історико-архітектурних пам’ятників УРСР». В списку пам’ятників архітектури записана церква с. Милятин, як така, що збудована в XVIII ст. Це може бути і Хрестовоздвиженська церква с. Почапки, що була приписана до приходу с. Милятин. Михайлівська церква збудована також в XVIII ст. Згідно з «Положенням про охорону пам’ятників культури» церква була віднесена до групи пам’ятників архітектури, які можна використовувати для культурних або господарських цілей і передавати в орендне використання установам та організаціям [21].

Після відкриття церкви в 1967 р. було проведено ремонт в 1969 р. Згідно кошторису, що був складений Рівненським міжміським бюро технічної інвентаризації на ремонт було виділено п’ятсот сімдесят шість рублів. Під час ремонтних робіт було покрашено внутрішні стіни церкви, підлогу, купола. Службу проводив отець Борис Соболевський. Коли отець Борис захворів до служби прийшов отець Леонід Ярощук. Церковна служба проходила через неділю, тому що священик був на два приходи [22].

10 березня 1989 р. в Хрестовоздвиженській церкві с. Почапки відбулися збори, на яких були присутні 50 чоловік. Збори відбулися під керівництвом благочинного церков Острозького районну Трепачука Ростислава. На порядку денному були наступні питання: ознайомити з новим уставом про управління РПЦ; вибрання приходської ради і ревізійної комісії, а також голову приходських зборів. При одноголосному голосуванні головою приходських зборів був вибраний настоятель храму Ярощук Леонід. Головою приходської ради – Яроцького Івана; казначеєм – Ковальчука Михайла; головою ревізійної комісії – Сніщука Андрія, членами ревкомісії були Тимощук Роман і Ковальчук Гордій [23].

3. Сучасний стан Хрестовоздвиженської церкви с. Почапки (інтерв’ю з настоятелем храму Андрієм Юрчаком)

Дата добавления: 2015-07-02