Оцінювання конкурентоспроможності товару

Порядок оцінювання конкурентоспроможності товару базується на послідовному виконанні таких робіт.

По-перше, аналіз ринку та вибір найконкурентоспроможнішо-го товару — зразка (еталона для порівняння).

По-друге, визначення сукупності параметрів порівняння двох товарів.

По-третє, розрахунки інтегрального показника конкурентоспроможності товару, що оцінюється.

Еталон для порівняння має належати до тієї самої групи товарів, що й оцінюваний виріб, мати такі самі умови використання та функціонального призначення; він також має бути широковідомим на вибраному ринку та користуватися максимальним попитом покупців.

Вибір нормативних параметрів для оцінки конкурентоспроможності забезпечується з допомогою альтернативного методу. Для цього застосовується показник, який має лише два значення: 1 або 0. Якщо товар відповідає нормі (наприклад вимогам безпеки) цей показник дорівнює 1, а якщо ні — то 0. Груповий показник усієї сукупності нормативних параметрів дорівнює добутку одиничних показників кожного з них. Розрахунки здійснюються за формулою

де — груповий показник нормативних параметрів; — одиничний показник і-го параметра; — кількість нормативних параметрів, що підлягає оцінюванню.

Нульове значення цього індексу свідчить про нульову конкурентоспроможність товару на даному ринку.

За визначення сукупності порівнювальних параметрів конкурентоспроможності товару виходять із того, що одна частина показників дає характеристику споживчих властивостей товару (його споживчої цінності), а інша — оцінює економічні (вартісні) показники. Споживчі властивості товару, що формують корисний ефект від нього, мають здебільшого суто технічні характеристики. Останні випливають із конструктивних особливостей виробу (показники призначення, надійності, без-

пеки, стандартизації), а також із його дизайну (естетика, ергономічні властивості, упаковка). Множинність показників споживчих властивостей товару зумовлює необхідність установлення ієрархії всіх параметрів, що мають бути взяті до розгляду. Зрозуміло, передовсім вивчатимуться ті властивості, які мають найбільшу значущість (вагу) для споживача. Визначення ваги кожного параметра доручають групі експертів, що спеціально формується на підприємстві. Обов'язковими вимогами-до членів таких груп є компетентність, заінтересованість проблемою, діловитість та об'єктивність. Експертні групи широко застосовують оцінки в балах. Щоб досягти достовірних результатів, керівники груп мають уживати певних заходів для зменшення суб'єктивізму, притаманного експертному методу. З цією метою проводиться кілька турів опитування. Спочатку, експерти фіксують значення коефіцієнтів вагомості незалежно один від одного, потім, після короткочасного спільного обговорення і обґрунтувань оцінок кожним фахівцем, проводять другий тур опитування, коли експерти (з урахуванням наслідків першого туру) знову незалежно встановлюють коефіцієнти вагомості для кожного параметра. Кількість турів опитування залежить від компетентності окремих експертів і представницького складу групи в цілому. Для попередніх оцінок достатньої точності результатів досягають уже після двох-трьох турів. Експерти визначають коефіцієнти вагомості параметрів у балах або в частках одиниці. Для оцінки застосовується п'яти-чи десятибалова шкала. Отримані результати використовуються для визначення середнього арифметичного коефіцієнтів вагомості кожного параметра за формулою

де — середнє арифметичне коефіцієнтів вагомості;

— кількість параметрів товару;

— кількість експертів;
— параметри вагомості /-го показника, що визначені у'-м

експертом.

Нормовані коефіцієнти вагомості Ці обчислюються за формулою

При цьому задовольняється вимога:

Наприклад, потрібно визначити коефіцієнти вагомості окремих властивостей спортивної моделі взуття. Експерти визначають в балах вагомість трьох показників якості:

— показник зовнішнього вигляду;

— показник силуету;

— показник внутрішнього оздоблення.

Результати оцінювання експертів за п'ятибальною шкалою наведено в табл. 14.

Таблиця 14

ПІДСУМКОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ОЦІНЮВАННЯ ВАГИ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ ВЗУТТЯ

Експерт	Коефіцієнт вагомості
P1	Р2	Р3
Перший
Другий
Третій
Четвертий
П'ятий
Шостий
Сьомий
Середній показник	4,3	3,7	4,0

Нормативні значення коефіцієнтів вагомості мають такий вираз

Чх =------ —----- = 0,36; д₂ = 0,31; о, - 0,33.

4,3 + 3,7 + 4,0 ^{2 3}

Найпріоритетніші з погляду конкурентоспроможності параметри стають об'єктами детальних досліджень. Саме такий підхід є найефективнішим.

Визначення групового показника, що характеризує відповідність технічних параметрів виробу ринковим потребам, здійснюється з допомогою одиничних показників якості з урахуванням ваги кожного з них за формулою

де — груповий показник за технічними параметрами;

— одиничний показник /-го технічного параметра (надій
ність, потужність, енергоємність);

— вага /-го параметра в загальній сукупності;
— кількість параметрів, узятих до оцінювання.

Аналогічні розрахунки здійснюються також і щодо товару-конкурента (товару-еталона). Порівняння двох групових показників дає змогу визначити рівень конкурентоспроможності товару проти товару-конкурента за технічними параметрами. Такі розрахунки здійснюються за формулою

де — показник конкурентоспроможності за технічними параметрами;

— відповідні групові показники технічних параметрів товарів, що порівнюються.

У такий самий спосіб обчислюється сукупність вартісних параметрів товару, що визначають його основні економічні властивості. Для покупця — це витрати на придбання і використання виробу за час його експлуатації. До них відносять ціну виробу, витрати на його транспортування, монтаж, навчання персоналу, експлуатацію, ремонт, технічне обслуговування, податки, страхові внески і т.п. У сукупності ці витрати становлять ціну споживання — суму коштів, що необхідні споживачу на весь час використання товару.

Визначення сукупності економічних параметрів, їхню оцінку і «зважування» треба робити з такою самою точністю, що й технічних параметрів товару-зразка.

Груповий показник конкурентоспроможності за економічними параметрами обчислюється за формулою

де — груповий показник за економічними параметрами; — економічний параметр /-го виду;

— вага /-го економічного параметра в загальній сукупності;

— кількість економічних параметрів, узята до оцінювання. На підставі загальних методичних положень здійснюється співвіднесення групових економічних показників товару, що оцінюється, з показниками товару-еталона. Розрахунки проводяться за такою формулою

де — показник конкурентоспроможності товару проти еталона;

— відповідно групові показники економічних параметрів товару, що оцінюється, і товару-еталона.

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару знаходять за формулою

де — зведений індекс конкурентоспроможності товару; - показник конкурентоспроможності за технічними параметрами;

— показник конкурентоспроможності за економічними по
казниками.

Якщо більше за 1 — виріб має переваги щодо конкурентоспроможності проти товару-еталона, за меншому за 1 — виріб програє товару-конкуренту.

Коли аналіз здійснюється за кількома конкурентними зразками, інтегральний показник конкурентоспроможності для вибраної групи аналогів можна розрахувати як підсумок середньозважених показників кожного окремого виробу за формулою

де — інтегральний показник конкурентоспроможності

групи зразків;

— показник конкурентоспроможності /-го зразка;

— вагомість /-го зразка в групі аналогів;

— кількість аналогів.

Для прийняття остаточних рішень щодо виходу з товаром на цільовий ринок рекомендується використати дані табл. 15.

Таблиця 15

Дата добавления: 2015-07-02