Класифікація міжнародних договорів

Поняття і види міжнародного договору

У ст. 2 Віденської конвенції 1969 року передбачено, що договір — це міжнародна угода, укладена між державами у письмовій формі та регулюється нормами міжнародного права незалежно від того чи викладена така угода в одному документі, в двох чи в кількох пов’язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування.

Договір міжнародного права – угода між двома або більше суб’єктами міжнародного права з приводу питань, які встановлюють взаємний інтерес

Міжнародний договір — це родове поняття, що об’єднує міжнародні уго-ди з різними назвами. Наприклад, договір, угода, конкордат, картель, пакт тощо. Назва «договір» використовується для таких актів, що регулюють най-важливіші сфери міжнародних відносин, які звичайно підлягають ратифіка-ції; «угоди», для менш важливих відносин, які частіше за все укладаються від імені уряду або якщо однією із сторін є міжнародна міжурядова організація.

Дефініція «пакт» використовується задля того, щоб підкреслити морально-політичне значення угоди.

«Конвенція» — багатостороння угода для врегулювання проблем еконо-мічного, технічного, юридичного чи гуманітарного характеру.

«Хартія» використовується для позначення особливо урочистих актів, таких як засновницькі акти міжнародних міжурядових організацій. На приклад, англійський текст Статуту ту ООН офіційно названий «хартією» (charter).

«Статут» — це назва міжнародного договору, що засновує і регулює ді-яльність міжнародних організацій або їх органів.

«Протокол» — додаткова міжнародна угода, що змінює або доповнює основний міжнародний договір.

«Обмін нотами» — різновид угоди, назва якої відображає особливий спо-сіб його укладання.

«Компроміс» — угода між державами про передачу спору, який виник або спорів, що можуть виникнути, на розгляд міжнародного арбітражу чи суду.

«Контракт» — назва угоди щодо окремих економічних питань, звичайно між державами, взаємовідносини між якими не врегульовано.

«Конкордат» використовується, якщо стороною міжнародної угоди є Ва-тикан (про що вже згадувалося вище).

І. за колом учасників, за яким вирізняють

а) двосторонні

б) б агатосторонн і. в залежності від простору дії поділяються на:

1) універсальні, тобто ті, в яких беруть участь більшість суб’єктів між-народного права та які мають світове значення;

2) регіональні, тобто ті, в яких беруть участь держави та організації пев-ного регіону, тобто чи з Європи, чи з Африки тощо;

3) л окальні — угоди, в яких беруть участь обмежене коло суб’єктів, які розташовані у безпосередній близькості, наприклад, Франція та Іспанія з приводу протекторату над Андоррою;

4) партикулярні — договори, в яких беруть участь обмежено коло суб’єктів, які розташовані у різних регіонах планети, наприклад, між Україною та Кубою з приводу лікування та відпочинку осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

ІІ. в залежності від об’єкту регулювання: договори, які регулюють політичні, економічні, правові питання тощо.

ІІІ. За можливістю участі у договорі:

1) Закриті, участь в яких обмежується тільки сторонами, які уклали договір.

2) Відкриті, тобто договори, до яких можуть долучитися будь-які держа-ви. Прикладом може слугувати Віденська конвенція про укладання міжна-родних договорів між державами і міжнародними організаціями та між між-народними організаціями 1986 року.

3) Напівзакриті, участь у яких інших держав повинна ухвалюватися згодою всіх учасників договору. Як правило, це статуту міжнародних організацій.

VI. за формою міжнародні договори можуть бути усні («джентльменські угоди») чи письмові. Форма договору не впливає на його юридичну силу.

VII. за терміном дії виділяють строкові та безстрокові договори. Стро-ковими можуть бути угоди про обмеження викидів в атмосферне повітря тощо. Як правило ж, міжнародні договори мають безстроковий характер.

I. В залежності від змісту норм (ка-тегоричні, рекомендаційні),

II. За суб’єктом укладання (міждержавні, міжурядові, міжвідомчі),

III. В залежності від часу укладання договорів та від характеру норм (договір, що має імперативну норму має перевагу.

IV. За юридичним змістом норм договори поділяються на:

1) правові, які містять універсальні, загальновизнані норми;

2) контрактні, в яких фіксують поточні зобов’язання держав.

Дата добавления: 2015-07-02