Приклади

1) Припустимо, що протягом 8 годин праці робітник створює 16 товарів, в кожному товарі втілюється 0,5 години його праці. Якщо вартість 1 товару – $1, то вартість всіх товарів, створених протягом робочого дня – $16. Якщо внаслідок удосконалення технології виробництва або якихось інших факторів продуктивність праці підвищиться у 2 рази, то за 8 годин робітник створить вже 32 товари. Вартість одиниці товару знизиться удвічі – в 1-му товарі буде втілено 0,25 години праці і він коштуватиме $ 0,5, а вартість всіх товарів, створених протягом 8-годинного робочого дня не зміниться ($ 0,5 х 32 = $ 16).

8 год. → 16 тов. → 0,5 год./1 тов., $1/1 тов. → $16 / 16 тов.

Продуктивність праці зросла у 2 рази:

8 год. → 32 тов. → 0,25 год./1 тов., $0,5/1 тов. → $16/ 32 тов.

2) Припустимо, що протягом 8 годин праці робітник створює 16 товарів, в кожному товарі втілюється 0,5 години його праці. Якщо вартість 1 товару – $1, то вартість всіх товарів, створених протягом робочого дня – $16. Внаслідок зростання інтенсивності праці понад суспільно нормальним рівнемв 2 рази робітник виробить протягом 8 годин праці 32 товари. Але суспільство буде вимірювати вартість 1-го товару за своїм стандартом – середнім рівнем інтенсивності праці, коли один товар треба виготовляти протягом 0,5 години і коштувати він буде $1. Відповідно, 32 товари будуть коштувати $ 32. Таким чином, вартість усіх товарів, внаслідок зростання інтенсивності праці понад суспільно нормальним рівнем в 2 рази, теж зросла в 2 рази. Справа у тому, що суспільство 1 годину праці з підвищеним рівнем інтенсивності, у порівнянні з суспільним стандартом, оцінює як 2 години праці зі стандартною інтенсивністю праці.

8 год. → 16 тов. → 0,5 год./1 тов., $1/1 тов. → $16 / 16 тов.

Інтенсивність праці зросла понад суспільно нормальним рівнем в 2 рази:

8 год.→32 тов.→ суспільна оцінка 0,5 год./1 тов., $1/1 тов. → $32 / 32 тов.

1 год. понадінтенсивної праці = 2 год. праці з суспільно нормальним, середнім рівнем, тобто ця 8-годинна праця буде оцінена суспільством як 16-ти годинна.

Висновки.

1) Вартість 1 товару зворотно пропорційна продуктивності праці (чим більша продуктивність праці, тім менша вартість 1 товару); вартість всієї маси товарів при зростанні продуктивності праці і колишньому часі праці не змінюється.

2) При зростанні інтенсивності праці понад суспільно нормальним рівнем вартість 1 товару не зміниться (визначається суспільно нормальним, середнім рівнем), а вартість всієї маси товарів зросте, тому що час понадінтенсивного труда як би більш концентрований, спресований і за 1 годину в цьому випадку створюється більше вартості, ніж за 1 годину суспільно нормального по інтенсивності труда.

Слід розрізнювати просту і складну працю. Простий труд – некваліфікований, який може виконувати без підготовки будь-яка нормальна людина (двірник). Складний труд – кваліфікований, що передбачає навчання певної спеціальності (ювелір, інженер).

Складний труд представляє собою піднесений в ступінь простий труд, тобто в одиницю часу він створює більшу вартість.

Прирівнювання складного труда до простого називається редукція (спрощення), вона здійснюється стихійно в ході ринкового обміну. В Україні все навпаки (“Задзеркалья”).

Визначення вартості товару: вартість – це матеріалізований у товарі абстрактний суспільно необхідний труд, це суспільне відношення між товаровиробниками по прирівнюванню речей.

Схема, що відображає причинно-наслідкові зв’язки між економічними категоріями (і, відповідно, виробничими відносинами), товарного виробництва

Дата добавления: 2015-06-27