Питання. Товарний світ стихійно виділив із свого середовища 1 товар, споживна вартість якого стала виконуват

V тов. D

У тов. В

Х тов. А

V тов. D

У тов. В

Z тов. С = Х тов. А

………..

Товарний світ стихійно виділив із свого середовища 1 товар, споживна вартість якого стала виконувати роль форми вартості всіх товарів, тобто з’явився загальний еквівалент. Роль загального еквівалента виконував то один товар то інший – скот, зерно, хутро. Розвиток цієї форми вартості привів до появи грошової форми вартості.

4) Грошова форми вартості.

Загальна форма вартості перетворилась у грошову форму вартості, коли загальна еквівалентна форма міцно зрослась з натуральною формою одного товару – золота. Роль загального еквівалента стала його суспільною монополією.

Z тов. С = 1 г золота

………..

Природні властивості благородних металів добре узгоджуються із суспільними функціями грошей: 1) однорідність – основа вартості – абстрактний труд якісно однорідний; 2) можливість ділити на дрібні частини – можливо вимірювати кількість абстрактного труда; 3) портативність – невеликі кількості золота мають велику вартість; 4) добре зберігаються, не псуються.

Ці обставини пояснюють, чому за золотом затвердилась роль загального еквівалента, але не пояснюють, чому взагалі з’явились гроші (причина – розвиток товарного виробництва та його протиріч).

Гроші – це товар, що стихійно виділився із світу товарів і виконуючий специфічну суспільну функцію загального еквівалента (здатний обмінюватись на будь-який товар).

Внутрішнє протиріччя товару між споживною вартістю і вартістю, що проявляється в міновому відношенні, отримує розв’язування шляхом роздвоєння на два полюси: на одному полюсі – гроші, що виражають вартість всіх товарів, на другому полюсі – всі інші товари.

Золото як усякий товар має споживну вартість (прикраси, зуби, технічне використання – в комп’ютерах) і вартість (визначається суспільно необхідним абстрактним трудом на здобуття золота). Окрім звичайної споживної вартості золото в якості грошей має додаткову споживну вартість – здатність безпосередньо обмінюватись на будь-який товар. Це не природна, а суспільна властивість золота (Робінзон Даніеля Дефо).

Маркс дослідив 5 функцій грошей: 1) гроші як міра вартості; 2) гроші як засіб обігу; 3) гроші як засіб створення скарбу або засіб накопичення; 4) гроші як засіб платежу; 5) гроші як світові гроші.

1) Головна функція грошей – гроші як міра вартості. Її сутність полягає в тому, що вартість всіх товарів виражається в золоті, в грошах. Гроші доставляють товарному світу матеріал для виразу вартості. Цю функцію гроші виконують як ідеальні гроші, тобто уявно представлені гроші.

Ціна – це вартість товару, що виражається в грошах (грошеве вираження вартості товару).

Маркс писав, що ціни – це закохані погляди товарів на гроші.

Щоб виразити вартість товарів не тільки якісно, але і кількісно, гроші й самі повинні кількісно вимірюватись. Це протягом довгого часу здійснювалось шляхом встановлення масштабу цін.

Масштаб цін – це кількість золота або срібла, що прийняте в країні за грошову одиницю та її кратні частини. Цією грошовою одиницею можливо було виміряти будь-яку кількість золота, що виражає ціну товару.

Золото оберталось у вигляді злитків і монет – грошових знаків, що вироблені з металу, - в докапіталістичних способах виробництва і при золотому стандарті в період капіталізму (грошова система, що базувалась на золоті в якості основного грошового металу). При золотому стандарті гроші з інших металів і кредитно-паперові гроші вільно обмінювались на золоті гроші по номіналу (найменування грошей, означена на них вартість).

В результаті світової економічної кризи 1929-1933 рр. Відбувся розпад золотого стандарту як системи внутрішнього грошового обігу. В міжнародних валютних відношеннях до 1971 р. існував золотодоларовий стандарт – США обмінювали іншим країнам долари на золоті злитки. В 1978 р. Міжнародний валютний фонд (> 150 країн) перестав фіксувати золотий зміст всіх грошових одиниць країн – членів фонду, тобто відбувся офіційний розрив валютної системи з золотом як грошовим металом.

Нові явища в економіці по-різному пояснюються економістами, відбувається наукова дискусія. Деякі економісти відстоюють “золоту” концепцію, вважають, що золото залишається грошовим товаром, інші – відстоюють “анти золоту” концепцію, вважають, що золото вже не грошовий товар. Причому прибічники другого підходу намагаються пояснити нові явища або на основі теорії грошей Маркса, або вважають її застарілою.

2) Гроші як засіб обігу. Гроші виступають посередником в обігу товарів:

Т – Г – Т.

Для виконання цієї функції потрібні реальні гроші. Коли гроші починають виконувати функцію посередника в обміні товарів, то простий безпосередній обмін товарів (бартерна угода) Т –Т перетворюється в процес товарного обігу

Т – Г – Т. Оскільки продаж і купівля відриваються один від одного (можна продати і нічого не купити), остільки із цієї функції грошей витікає формальна, абстрактна можливість економічних криз (ланцюг пов’язаних між собою виробників може не продати свої продукти праці і не відновить виробництво).

Гроші виконують функцію засобу обігу швидкоплинно, не є самоціллю, тому можна замінити повноцінні гроші їх символами – паперовими грошима, що практично не мають вартості. Паперові гроші успішно виконують функцію засобу обігу, якщо держава гарантує їх суспільну значимість і вони забезпечені товарами, дорогоцінними металами. Якщо темп зростання грошової маси перевищує темп зростання товарної маси, то буде інфляція.

Інфляція (від лат. здуття) – переповнення сфери обігу надлишковими грошовими знаками понад реальних потреб господарства і їх знецінення по відношенню до товарів, в тому числі до золота.

Розрізнюють відкриту інфляцію, що проявляється в зростанні рівня цін, і скриту або придавлену інфляцію (в командній економіці ціни встановлювала держава, вони були стабільними але із-за дефіцитів товарів гроші знецінювались, в сучасній Україні така інфляція проявляється при затримці виплат зарплати, пенсій, різних видів допомоги, а також у штучно занижених рівнях цих виплат відносно вартості робочої сили, прожиткового мінімуму).

3) Гроші як засіб утворення скарбів або засіб накопичення.

Гроші, виступаючи загальним купівельним засобом, суспільною формою багатства в ринковій системі господарства, викликають прагнення у товаровиробників до їх накопичення. Виходячи із обігу, гроші перетворюються у скарб. Цю функцію виконують тільки повноцінні гроші – золото, бо паперові гроші можуть знецінитись. Для збереження гроші також вкладають у твори мистецтва, нерухоме майно, купують стабільну конвертовану іноземну валюту.

4) Гроші як засіб платежу. Функція зв’язана з розвитком кредитних відносин. В момент платежу за товар, що проданий у кредит, гроші виконують цю функцію. Поза сферою товарного обігу цю функцію вони виконують при виплаті зарплати, стипендії, сплаті податків.

Розвиток кредитних відносин привів до появи кредитних грошей – векселя (боргове зобов’язання), банкноти (боргове зобов’язання, що випускає банк), чека (грошовий документ, що містить в собі наказ власника рахунку в банку про виплату певної суми пред’явнику), кредитної картки (різновид “електронних грошей”, що дозволяє за допомогою комп’ютера розрахуватись за товар в магазині у межах суми кредиту, про яку власник картки домовився з банком).

Формула кількості грошей, що необхідні для обігу.

ΣР – К + П – ВП

КГ = Ч.О.

КГ – кількість грошей, що необхідні для обігу.

ΣР – сума цін товарів, що треба реалізувати.

К – сума цін товарів, що продані у кредит.

П – платежі, по яким настав строк повернення.

ВП – платежі, що можливо взаємно погасити.

Ч.О. – число обертів грошової одиниці за рік.

З функції грошей як засобу платежу витікає формальна, абстрактна можливість економічних криз, тому що у час приходу строку платежу боржник може виявити свою неплатоспроможність, що приведе до важкого економічного стану пов’язаних з ним і один з одним товаровиробників.

5) Гроші як світові гроші. Гроші приймають участь в обігу, в платежах не тільки в межах країни, але й між країнами. В останньому випадку вони виконують цю функцію. Маркс писав, що гроші скидають свої “національні мундири”, форму монет, масштаби цін і виступають у формі злитків золота.

Звісно, і в наш час, коли вже не існує системи золотого стандарту, країна теж може розраховуватись з іншими країнами злитками золота, але частіше використовують повністю конвертовану валюту, тобто таку національну грошову одиницю, яка виконує функцію світових грошей, вільно використовується в міжнародних розрахунках в якості засобу обігу і засобу платежу, вільно обмінюється на валюти інших країн по діючому валютному курсу (долар США, євро, японська йєна, англійський фунт стерлінгів).

7 питання. Закон вартості.

У будь-якому суспільстві існує необхідність розподіляти суспільну працю в певних пропорціях у відповідності з існуючими суспільними потребами. В умовах натурального господарства був прямий, безпосередній зв’язок між виробництвом і споживанням, він встановлювався свідомо керівництвом цього господарства. Види і обсяги праці були прямо пов’язані з відомими ще до початку виробництва суспільними потребами. В умовах товарного господарства діє стихійний ринковий механізм здійснення пропорційності, в основі якого лежить закон вартості.

Ринок як економічна категорія – це сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, за допомогою яких здійснюється реалізація товарів, визнання суспільної значимості втіленого в них труда, інформування економічно відокремлених виробників за допомогою цін про галузі та види виробництва, що не забезпечують задоволення суспільних потреб, де вигідно працювати.

Закон вартості відображає суттєві зв’язки між абстрактним суспільно необхідним трудом товаровиробників, вартістю і ціною товарів.

Сутність закону вартості полягає в тому, що товари обмінюються еквівалентно, як рівні кількості втіленого в них абстрактного суспільно необхідного труда, що створює їх вартість. Закон вартості лежить в основі руху цін на ринку.

Мова йде не про продаж товарів у відповідності з їх суспільною вартістю в кожній угоді, а про тенденцію, що проявляється в масштабах ринку протягом тривалого часу.

Закон вартості проявляється через коливання цін навколо суспільної вартості товару під впливом зміни співвідношення між пропозицією товарів і попитом на них. Якщо обсяг попиту перевищує обсяг пропозиції, то ціна відхиляється вгору від вартості товару. Якщо обсяг пропозиції перевищує обсяг попиту, то ціна відхиляється вниз від вартості товару. І тільки при однакових обсягах попиту і пропозиції ціна буде однакова з вартістю товару.

Функції закону вартості:

1. Цей закон є стихійним регулятором виробництва, він здійснює розподіл суспільної праці по галузям та видам виробництва (недостатня пропозиція певного товару приведе до зростання ціни – більше товаровиробників будуть його виробляти, і якщо товару буде більше, ніж треба для задоволення суспільної потреби, то ціна почне падати і товаровиробники переорієнтуються на інший товар).

2. Закон сприяє розвитку продуктивних сил (товаровиробники удосконалюють виробництво, намагаючись скоротити індивідуальний робочий час по відношенню до суспільно необхідного робочого часу, що визначає вартість товарів, це дозволяє отримувати більші доходи).

3. Закон приводить до диференціації, розшарування товаровиробників на багатих і бідних, що обумовлює перехід від простого товарного виробництва до капіталістичного товарного виробництва.

8 питання. Товарний фетишизм.

Фетиш – ідол, божество. Фетишизм – культ не наділених душею речей (фетишів).

Товарним фетишизмом Маркс назвав таке явище, коли певні суспільні відносини самих людей приймають в їх уявленні фантастичну форму відносин між речами. Товарний фетишизм – це обожнювання товару, грошовий фетишизм – обожнювання грошей.

Товарний фетишизм має об’єктивну і суб’єктивну сторони. Об’єктивна сторона полягає в уречевленні виробничих відносин в умовах товарного господарства – тільки через обмін, через прирівнювання речей підтверджується суспільна значимість труда окремих виробників. А від того, як складатимуться відношення речей, їх мінові пропорції, залежать долі виробників. Виробничі відносини між людьми в цій системі можуть проявлятись тільки через відносини речей.

Суб’єктивна сторона товарного фетишизму полягає в тому, що суспільну властивість речей – обмін, що зумовлений специфікою товарних виробничих відносин, – приписують природним властивостям, сутності речей.

Гроші в умовах товарного виробництва є засобом визнання суспільної значимості праці окремих товаровиробників, обмін всіх товарів на гроші – характерна риса товарних виробничих відносин на певному етапі їх розвитку. У свідомості людей це об’єктивне явище відображається в перетвореному вигляді: всезагальний обмін грошей на товари представляється природною властивістю грошей. Виробниче відношення, що представлене, уречевлене в грошах, видається за їх природну властивість.

Дата добавления: 2015-06-27