Нейробіохімія емоцій

Нейроанатомия емоцій

У 1937 році Пейпец висунув гіпотезу про те, що різні структури мозку утворюють функціональний синцитій для формування емоцій. Ця система - замкнута ланцюг: гіпоталамус - передневентральное ядро ​​таламуса, поясна звивина - гіпокамп - маміллярних ядра гіпоталамуса. Мак-Лін в 1952 році запропонував назвати ці утворення лімібіческой системою (від limbus - край, так як поясна звивина оздоблює підставу переднього мозку). Джерелом порушення є гіпоталамус. Сигнали від нього йдуть у середній мозок і нижележащие відділи для ініціації вегетативних та психомоторних реакцій. Одночасно сигнали посилаються в таламус, далі до поясній звивині. Поясна звивина по Пейпіцу є субстратом усвідомлених емоцій. Далі сигнали через гіпокамп повертаються в гіпоталамус. Інші структури мозку, як відомо, так само беруть участь у формуванні емоцій: мигдалина, лобова і скронева кора. Мигдалина зважує конкуруючі потреби, породжені конкуруючими потребами, і тим самим визначає вибір поведінки. За даними інших авторів мигдалина так само здійснює вибір домінуючої потреби з безлічі субдомінантних. У скроневої корі розташовуються нейрони детектори, налаштовані на виділення емоційних виразів облич, від них інформація надходить до миндалине (далі до гіпоталамусу) і формується відповідне емоційну поведінку.

Подразнення лобової кори призводить до глибоких порушень емоційної сфери.

Модальність емоцій визначається стосунками норадренергической, дофаминергической, серотонінергічної, холінергічної систем і цілим рядом нейропептидів. Зі зростанням серотоніну в мозку настрій у людини піднімається, а його виснаження викликає стан депресії. Відомо, що дефіцит норадреналіну проявляється депресією туги, а недолік серотоніна - депресією тривоги.

Так само відомо, що критичний механізм агресії - холінергічний, а за ефекторні прояви агресії відповідальний норадреналін. Підвищення агресивності пов'язано зі зростанням норадреналіну і зниженням гальмівної функції серотонінергічної системи. [7, с. 613-615]

2.4 Емоційний стрес. Стадії стресу. Механізми ухилення від стресу. З позицій теорії функціональних систем, емоційне забарвлення поведінкового акту визначається ставленням суб'єкта до домінуючої потреби і досягнутому результату. У разі досягнення потрібного результату пристосувального виникає емоція позитивної якості. У разі відсутності досягнення пристосувального результату, на основі орієнтовно-дослідницької реакції наростає загальна негативна емоція незадоволеності, яка дозволяє суб'єкту долати перешкоди або будувати інші форми результативної діяльності. При тривалій відсутності можливості досягнення потрібного результату виникає емоційний стрес. [7, с. 611]

Емоційний стрес запускається стрес-факторами. До них відносяться впливу, ситуації, які мозок оцінює як негативні, якщо немає можливості від них захищатися, позбуватися. Таким чином, причиною емоційного стресу є ставлення до відповідного впливу. Характер реакції тому залежить від особистісного ставлення людини до ситуації, впливу і, отже, від його типологічних, індивідуальних особливостей, особливостей усвідомлення соціально-значимих сигналів або комплексів сигналів.

У силу соціальних мотивів поведінки у сучасної людини великого поширення набули так звані емоційні стреси напруги, що викликаються психогенними факторами, такими, як конфліктні відносини між людьми (у колективі, на вулиці, в сім'ї).

Г. Сельє у свій час розробив теорію стресу, згідно з якою при реалізації стресу організм проходить ряд послідовних стадій.

Дата добавления: 2015-07-02