При підготовці до практичного (семінарського) заняття 3 страница

Задача хірургів полягає в тому, щоб оптимально використати прихований період (перші 2-3 тижні) для проведення хірургічного втручання і скорішого заживлення рани до розпалу променевої хвороби.

При променевій хворобі опір організму до інфекції різко знижується, рани ускладнюються гнійною і гайнісною інфекцією, спостерігається повільноплинний репаративний процес. Тому необхідно домогтися повного заживлення рани в прихованому періоді променевої хвороби, вжористовуючи весь арсенал активного хірургічного лікування: радікальна первинна хірургічна обробка рани з накладанням швів, антибіотикотерапія, активне промивання, дренування, обробка рани ультразвуком, гіпербарічна оксігенація (ГБО).

При великих ранах зі значним дефектом покровів шкіри, де неможливе накладання пфвинного шва необхідно виконати шкірнопластичну операцію (аугодфмопластику) в перші 24 години після отримання струменевого ураження.

Можливе використання шкіряних покровів, відірваних або ампутованих під час операції кінцівок для пластичного заміщення кінцівок

При променевій хворобі (в її розпал) лікування ран ускладнюється, тому що можливий розвиток вторинного некрозу, нагноювання, крововиливу в рані, гадвищується кровотеча грануляцій і рана може перетворитися в струменеву язву.

При струменевих ураженнях лікування гнійної рани, поряд із загальним лікуванням здійснюється за гфинципами і канонами гнійної терапії.

ЗАГАЛЬНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З РАНАМИ

Загальне лікування хворих з ранами включає в себе комплекс заходів спрямованих на відновлення порушених функцій життєважливих органів, на нормалізацію обмінних процесів і ліквідацію анемії, на боротьбу з інфекцією, на підвищення реактивності, на застосування стимулюючої терапії, на забезпечення саштарно-гігієнічних умов та раціонального комплексного харчування.

При лікуванні хворих з ранами застосовується внутріншьовенна інфузійна терапія з метою покращення роботи серцево-судинної системи, кровоутворюючих органів, печінки, нормалізації водно-сільового, вуглеводного та білкового обмінів.

Застосовують сільові збалансовані розчини (р-н Рінгера-Лока, "Дисоль", “Трисоль”, та ін.), білкові препарати крові (альбумін, протеїн, нативна та суха плазма, тощо).

При анемії переливають кров та її препарати.

В боротьбі з інфекцією парентерально використовуються антибіотики широкого спектру дії, сульфаніламідні препарати.

Дня покращення загального стану вводять імунологічні препарати: стафілококовий анатоксин, антистафілакокова плазма, гама-глобулін, аутовакцини таін

Нормалізація діяльності серця домагається введенням серцевих глікозидів (0,6% корглюкон - 1,0 мл, 0,05% строфантин - 1,0 мл), вітамінв С, Д,В, кокарбоксілази 50-100 мг, АТФ.

Антиксиданти, гіпоксанти покращують окислювально-відновні процеси.

З метою стимуляції синтезу білка в тканинах використовують анаболічні стероїди: нерабол, ретаболіл, метіландрестендіол.

З метою дезінтоксикації з раневою гнійною інфекцією проводять гемосорбцію, плазмоферез.

В комплексному лікуванні також використовують бкхлнмулятори: сшіешн, актовегін, солкосерід, плазмод, таін

Фізіотерапевтичні методи лікування: іонофорез з антибіотикаїкіи, YB4, кварц, промінь лазера, магніто та мікрорезонансна терапія.

Для парентерального харчування використовують емульсії жирів: ліпофундін, ліповен 10% або 20% та ін.

Матеріали для самоконтролю:

Дата добавления: 2015-06-27