Confirmation and Strengthening of the “Southern Myth” after the Civil War

Edward A.Pollard, The Lost Cause: A New Southern History of the War of the Confederates (1866)

…Slavery established in the South a peculiar and noble type of civilization. It was not without attendant vices; but the virtues which followed in its train were numerous and peculiar, and asserted the general good effect of the institution on the ideas and manners of the South. If habits of command sometimes degenerated into cruelty and insolence, yet, in the greater number of instances, they inculcated notions of chivalry, polished the manners and produced many noble and generous virtues. If the relief of a large class of whites from the demands of physical labor gave occasion in some instances for idle and dissolute lives, yet at the same time it afforded opportunity for extraordinary culture, elevated the standards of scholarship in the South, enlarged and emancipated social intercourse, and established schools of individual refinement. The South had an element in its society –a landed gentry – which the North envied, and for which the substitute was a coarse ostentatious aristocracy that smelt of the trade, and that, however it cleansed itself and aped the elegance of the South, and packed its houses with fine furniture, could never entirely subdue a sneaking sense of its inferiority…

…The civilization of the North was coarse and materialistic. That of the South was scant of shows, but highly refined and sentimental. The South was a vast agricultural country; waste lands, forests and swamps often gave to the eye a dreary picture; there were no thick and intricate nets of internal improvements to astonish and bewilder the traveler, no country picturesque with towns and villages to please his vision. Northern men ridiculed this apparent scantiness of the South, and took it as an evidence of inferiority. But this was the coarse judgment of the surface of things. The agricultural pursuits of the South fixed its features; and however it might decline in the scale of gross prosperity, its people were trained in the highest civilization, were models of manners for the whole country, rivaled the sentimentalism of the oldest countries of Europe, established the only schools of honor in America, and presented a striking contrast in their well-balanced character to the conceit and giddiness of the Northern people…This boastful disposition of mind, this exaggerated conceit was peculiarly Yankee. It belonged to the garish civilization of the North…

(A Nineteenth-Century American Reader, Washington, D.C., USIA, 1989, p.293-295)

Re-conceptualizing the “Southern Myth” in American Minds, Culture and Literature in the 2^nd half of the 20^th c.

Паралельно з описом подій Громадянської війни у романі Дж.Брукс “Марч” (2005) розгортається сюжет, пов’язаний з розвінчанням південного міфу. З військом північан, що відступає, герой потрапляє на спустошену плантацію, у якій не відразу впізнає “земний рай”, звідки він був колись вигнаний з ганьбою. Ретроспективне зображення життя на плантації Огастаса Клемента (з позиції свого пізнішого досвіду Марч оцінює свої тодішні враження юного північанина-книгоноші, що опинився, на його думку, у середовищі розкошів та культури) спочатку наслідує “ідилічну традицію” в літературі США. Рафінований аристократ-хазяїн, законний спадкоємець всієї накопиченої людством культури, безтурботні чорні раби, які веселяться на тлі чуттєвої південної природи, красуня мулатка Грейс – все це стереотипи, знайомі з творів багатьох письменників-південців. Так само стереотипне ставлення Клемента до негрів: їхні вади (у наявності котрих плантатор не має сумнівів) – результат не злого начала, а моральної нерозвиненості, “дитячості” чорних, і білі мають “ними керувати та опікуватися, аж доки раса на досягне зрілості”, вдаючись за потребою і до насильства, “як суворий батько”. Ілюзію причетності до вищого способу життя брутально руйнує миттєва й безпощадна реакція хазяїна на спробу юного Марча навчити письма негритянську дівчинку; Грейс, що взяла на себе його провину, піддають жорстокому пороттю, самого ж пригніченого Марча виганяють з ганьбою (переосмислення едемічного міфу про вигнання з раю за потяг до знання). Саме пережите героєм потрясіння, його жах від власної “моральної сліпоти у питанні рабства”, від того, що він піддався спокусі “посмакувати звабливі плоди заснованої на ньому (рабстві) системи”, спонукають його надалі стати священиком та аболіціоністом.

(Висоцька Н.О., “Луна голосів у пітьмі” (ре)конструювання національної історії у сучасній літературі США”)

Assignment. Find out about Jesse James – a legendary figure of the Wild West.

Дата добавления: 2015-06-27