Scholarly Approaches to Superman Character: Psychoanalysis

Comic Strips as a Major Genre in Popular Culture. The Birth of Superman

In 1933, two 19-year-old neighbors from Cleveland, Ohio, became frustrated after their proposal for a new comic strip received a stream of rejections. For the next six years, Jerry Siegel and Joe Shuster developed a series of popular comics but never lost faith in their early project, the story of a “genius of intellect, a Hercules in strength, a nemesis to wrongdoers”. On January 16, 1939, their character, Superman, finally appeared in four newspapers. That summer Action Comics began a quarterly series about the Man of Steel. In a comic book world dominated by talented humans such as Buck Rogers, Flash Gordon, and Mandrake, Superman introduced a new world of heroes with super powers. A refugee from the planet Krypton, baby Kal-El finds himself with extraordinary powers after arriving on Earth. Adopted by the Kents, Kal-El develops a dual life as the timid Clark Kent and the invincible Superman. At first the simply drawn Superman had limited abilities, but as Jerry Siegel developed the stories and Joe Shuster delegated the actual drawing to other artists, both the character and his appearance became increasingly sophisticated. After he grows up, Clark Kent becomes an apparently mild-mannered reporter for the newspaper The Daily Planet in Metropolis, a generic American city named after Fritz Bang’s futuristic dystopian film. At the same time, his alter ego, Superman, wreaks havoc on evil. As a decade of debilitating economic depression reached its end, fans of popular culture thought they saw in Superman a figure who suggested that hidden beneath the average man was an epic figure ready to emerge and solve the world’s problems. While he never abandoned the comic pages, Superman would eventually add radio, television, and films to his repertoire.

(A Twentieth-Century American Reader. Vol.I. 1900-1945. Washington, D.C., USIA, 1999, p.399)

Arthur Berger, The Comic-Stripped American (1973)

When we discarded our old legacy of rugged individualism and self-sufficiency, we also abandoned the view that a heroic super-powerful individual might solve all our problems with some magnificent gesture.

But what is important about Superman is not that he is changing; most of the comic book superheroes are becoming more “relevant” and are involved with social problems such as racism and war and reflect various psychological difficulties. It is what Superman represents, as a symbol, before he started changing that I am most interested in; and it is his symbolic significance that is most important.

Though he may have been a relatively simple-minded hero in the old days before he became socially conscious, as a symbolic figure he presents many difficulties. This is because his symbolic significance has many different dimensions. For example, the notion of a superman, a strong, heroic figure who transcends ordinary man, has obvious Oedipal interpretations. The desire of young boys to rid themselves of their fathers coupled with their need for the knowledge and protection of their fathers is very closely realized in the role Superman plays in his adventures.

Superman also is a superego figure, a symbol of conscience. He is pledged to be a champion of the oppressed and to help people in need. In the course of his activities he often must fight with evil, and his triumphs can be seen, from a Freudian perspective, as representing the dominance of a highly developed superego. (The superego is defined as “a major sector of the psyche that is only partly conscious and that aids in character formation by reflecting parental conscience and the rules of society”). Good-guy superheroes have this function, no doubt, but Superman’s fantastic powers make the superego’s dominance most apparent. Dick Tracy, a rather morbid and perhaps pathological figure, also represents a highly developed superego, but he is, at least, human and vulnerable. Superman, possessing all kinds of super-powers, cannot be denied!

The very fact that Superman has such prodigious powers presents a problem to his writers. They are forced to create various extraordinary challenges for Superman, so there can be some question about the resolution of the various adventures. In some ways he must be humanized, so that he does not merely wipe out his antagonists. Kryp-tonite, the fragments of the planet where Superman was born before he was sent to earth, thus makes it conceivable that he will be foiled, though all comic book readers know that their heroes will ultimately triumph.

…We have to this point been discussing Superman from a psychological standpoint – as a figure representing the superego who must, somehow, be diminished and humanized so there can be suspense and a question about how his adventures will be resolved. But he may also be analyzed from a sociological and political standpoint. After all, there is something strange about a democratic, egalitarian society having a hero who represents values that are antithetical to our basic beliefs, and which have been associated with Nazi Germany, in particular, and European elitist culture in general.

There is a fairly close relationship, generally, between a society and its heroes: if a hero does not espouse values that are meaningful to his readers, there seems little likelihood that he will be popular. The term “super” means over, above, higher in quantity, quality or degree, all of which conflict with the American equalitarian ethos. I believe the answer to this dilemma lies in Superman’s qualities and character. He is, despite his awesome powers, rather ordinary – so much so that he poses as a spectacled nonentity of a reporter in order to avoid publicity and maintain some kind of privacy.

His superiority lies in his powers, and though he possesses great physical attributes and abilities, they are always at the service of his fellow men. He is not, by any means, as aristocrat who values “breeding” and has a sense of superiority. An everyman with superhuman capacities, what Emerson said about Napoleon can be also said of Superman.

…Superman is different from many other comic book superheroes in that his true identity is Superman and Clark Kent is a disguise. When dangerous situations develop, Kent strips off his clothes and leaps into action as Superman, a caped crusader in a brilliant red and blue costume.

The matter of identity is one of the central problems of Superman. Underneath the mask, the persona of an incompetent reporter, is a Superman. There is some kind of schizoid split in having one person with two separate beings. As Kent, Superman is often fooled by Lois Lane; it is quite inconceivable that Superman would fall for her tricks, yet Superman and Clark Kent are the same person. It is almost as if there were two separate beings with complete dominance within their particular sphere of operation. Superman seems to be a “divided self”, except that Superman/Clark Kent does not seem to be psychotic.

The schizoid split within Superman symbolizes a basic split within the American psyche. Americans are split like Superman, alienated from their selves and bitter about the disparity between their dreams and their achievements, between the theory that they are in control of their own lives and the reality of their powerlessness and weakness.

(Arthur Berger, The Comic-Stripped American, N.Y., 1973, p.146-159)

Superman Image as Recycled by Contemporary Literature: Michael Chabon’s The Amazing Adventures of Kavalier and Clay (Pulitzer Prize for Fiction, 2001)

…“Дивовижні пригоди Каваліра та Клея” - багатоплановий та поліжанровий епічний твір, що інтегрує елементи соціально-психологічного, (квазі)історичного, шахрайського роману із вкрапленням фрагментів культурологічного нарису. На тематичному рівні оповідь центрується навколо здійснення “американської мрії” двох бідних єврейських хлопців – одного уродженця Брукліну, другого – свіжого іммігранта, якому дивом пощастило втекти з вже окупованої фашистами Праги. Дія розгортається на тлі золотої доби коміксу, що відіграє сюжетотвірну роль, - адже протагоністи здобувають славу та багатство саме як творці-партнери нового коміксового супергероя, Ескейпіста, змодельованого за зразком славетних Супермена та Бетмена...

…У присвяченому історії та теорії жанру культурно-історичному екскурсі, що складає один з інтратекстів роману, жанрове ядро коміксу визначається як “суцільне інтегрування наративу та візуального образу”, що досягається за допомогою чергування різних точок зору, передніх та задніх планів, ефектів світла та темряви, зміни форми та розмірів малюнків-“кадрів”. Чейбон неначе робить зворотній “переклад” цієї синтезованої мистецької мови знову на суто вербальну, що змушує його ставити й вирішувати проблеми передання поетики одного виду мистецтва засобами іншого…

… До основного наративу “вбудовано” кілька фрагментів з історії Ескейпіста, героя коміксу, який у нас на очах створюють Семмі Клей та Джо Кавалір. В цьому внутрішньому тексті дія відбувається у вигаданому Емпайр-сіті, моделлю для якого слугує знов-таки Нью-Йорк.

…При цьому не порушується реалістична вірогідність, те, що Р.Барт називає “ефектом реальності”. Ми весь час усвідомлюємо, що перехід на “коміксовий” ярус відбувається лише в свідомості персонажів, а не в онтологічно об’єктивному художньому світі роману. Зміна регістрів завжди подається через суб’єктивне сприйняття і психологічно мотивується або специфічним творчим станом Джо та Семмі, або, в разі їхнього антагоніста Карла Еблінга, його душевною хворобою, або, у сина Джо Томмі, силою дитячої уяви. Семмі та Джо, зазвичай, вигадують обдарованого надприродними здібностями ескейпіста Тома Мейфлауера, але при цьому наділяють його своїми власними рисами, реальними та вимріяними. Тобто, це оповідь і про себе, і не про себе. Чейбона зачаровує сам процес “ткання” наративу з біографічних фактів та уяви, життєвих вражень та культурного тезаурусу, підсвідомих бажань та комплексів його творців…

На відміну від гранично індивідуалізованого міського дискурсу в основному тексті, образ коміксового Емпайр-сіті конструюється з клішованих блоків підліткової субкультури. На зміну вишукано-розмитим фарбам імпресії йде спрощена чіткість журнальної графіки. Подібно до зображення на обкладинці, коміксове місто позбавлене деталей і орієнтоване на створення узагальненого враження від мегаполісу, крізь прозорі “псевдоніми” котрого проступають знайомі риси Нью-Йорку. Реальні прикмети міста зсуваються, чарівно змінюють абриси, втрачають конкретику, набуваючи одивненого аспекту. Дія коміксу починається у “most famous theater in the most celebrated block of the world’s greatest city. Call it Empire City, home of the needle-tipped Excelsior Building, tallest ever built; home of the Statue of Liberation, on her island in the middle of Empire Bay, her sword raised in defiance to the tyrants of the world; and home also of the Empire Palace Theater…”. Мірою того, як персонажі втягуються у неймовірні пригоди, кути зору набувають “запоморочливості”, все більше спираються на ефекти кіномонтажу, зйомок згори, зміни планів. Під вправною рукою Джо виростають “міські сновидчі пейзажі, запаморочливі ракурси… не-евклідові простори зі сну”, які часто презентуються через зоровий рецептор. Водночас, коміксове місто зобов’язане своєю естетикою не лише кінематографу, а й тій жанровій модифікації бульварного роману ХІХ ст., що задовольнила потребу міських споживачів, позбавлених замків та привидів класичної готики, у таємничому, містичному, загадковому. Такі твори, як “Паризькі таємниці” Е.Сю з їхніми численними наслідуваннями або згадуваний у Чейбона “Привід Опери” Гастона Леру, привернули увагу до “нічного”, потаємного боку життя великого міста, творячи новий, урбаністичний міф - різновид готичного роману. В ньому прозаїчний простір заводів та банків поетизується та містифікується як простір одвічної романтичної сутички добра зі злом. Отже, і у коміксі Каваліра та Клея з’являються “потаємні апартаменти” під будинком театру Емпайр Палас, де Том Мейфлауер бере на себе нелегку місію звільнювача. А персонаж основного наративу, душевно неврівноважений Карл Еблінг, який поділяє ідеологію нацизму, може уявити себе могутнім Саботажником, який “lives right in Empire City – in a secret redoubt, disguised as a crumbling tenement, in Hell’s Kitchen…By night he creeps from his Lair, with his big black bag of dirty tricks, and makes war on the infrastructure of the city and the nation ”.

Особливо цікаві в романі стики, переходи між рівнями. Ось герої коміксу у своєму підземному сховищі дають урочисту клятву боротися проти зла, за звільнення всіх поневолених. “The sound of their raised voices carries up through the complicated antique ductwork of the grand old theater, rising and echoing through the pipes until it emerges through a grate in the sidewalk, where it can be heard clearly by a couple of young men who are walking past, their collars raised against the cold October night, dreaming their elaborate dream, wishing their wish, teasing their golem into life”. Протягом роботи над серією про Ескейпіста вони весь час рухаються, неначе прикордонною смужкою, “along the trembling hem of reality that separated New York City from Empire City”, живуть одночасно у двох світах.

(Н.О.Висоцька. Єдність множинного. Американська література кінця ХХ – початку ХХІ ст.. у контексті культурного плюралізму. К., 2010)

Assignment. Find out about other American popular culture characters and get ready to discuss them.

Students’ Projects

At the end of the term students are supposed to present their own projects dealing with English humour in the form of Power Point presentations made during the final classes and focusing on the functioning of national political and cultural myths in American literature and/or culture which they have selected and analyzed on their own based on the course material. Grades for the presentations are included into general course evaluation

Дата добавления: 2015-06-27