Рановий процес

В будь-якій рані відбуваються складні та різноманітні фізико-хімічні, біологічні та біохімічні процеси. Ці процеси обумовлені загибеллю клітин у рані, розпадом білка, накопиченням біологічно активних речовин (гістамін, серотонін, кініни і т. З порушенням мікроциркуяяції, накопиченням токсичних продуктів розпаду тканин, мікроорганізмів, збільшенням проникненості судин, недостатнім надходженням О₂(кисню) в рану, з чим пов'язано порушення вуглеводного, білкового та жирового обмінів.

Загоювання ран - процес регенераційний, він є вираженням біологічноії, фізіологічної реакції організму на одержане враження.

Регенерація і характер її залежать від особливостей враженої тканини. Більш диференційована тканина менше здатна до регенерації. Кожна тканина дає при регенерації клітини, однорідні з материнською основою, наприклад, епітеліальне покриття відновлюється з епітеліальних клітин.

При пораненні місцево утворюються або вивільняються з тканин біологічно активні речовини: гістамін, серотонін, кініни, простагландини. Вони посилюють проникність судин та ведуть до набряку тканин. Набряк порушує регіонарний кровообіг, що призводить до тканинної гіпоксії і сприяє переважанню анаеробнрго гліколізу, Накопичення недоокислених продуктів (молочна та піровиноградна кислоти) у рані призводить до ацидозу тканин. Ацидоз викликає ексудативні зміни у рані, збільшує проникність капілярів, сприяє міграції лейкоцитів. Збільшення проникненості судин призводить до накопичення в рані лейкоцитів, лімфоцитів, тромбоцитів, при руйнуванні яких вивільнеоється велика кількість протеолітичних ферментів типу лізосомапьних (протеази, фосфатази, клітинні білки). Ці ферменти посилюють позаклітинні реакції гідролізу, гістамін і серотонін викликають парез судин і збільшують їх проникненість.

Вражена тканина потребує більше кисню, ніж здорова, але отримати його в адекватних дозах не може через спори судин та внутрішньо-судинного тромбозу. В рані відкриваються артеріоловенулярні шунти, через які кров, минаючи капіляри відразу попадає до венозної системи.

При розпаді клітин в рані вивільнюється калій, концентрація якого годвищується в 50-100 разів. Таким чином порушується співвідношення калію та кальцію, що сприяє також посиленню ацидоза

Зміна складу електролітів, накопичення в рані токсичних продуктів призводить до зміни складу колоїдів, накопичення рідини в міжаловеонарних просторах, набрякання колоїдів у клітинах. Перехід колоїдів із стану геля в золь призводять до розриву клітинної мембрани, до руйнування клітин. Розвивається вториннй некроз.

Розпад клітин в свою чергу сприяє накопиченню вільних йонів, підвищенню осмотичного тиску, порушенню кровообігу, що призводить до екссудації та клітинної інфільтрації. Це "порочне коло" визначає запальний процес у рані.

При запаленні в рані переважають катаболічні процеси над анаболічними, а у фазу регенеарції - навпаки. Катаболічний процес в рані визначається первинним і вторинним некрозом тканин, фагоцитозом, активним протеолізом і хзрактеризуєтся накопиченням в рані продуктів розпаду білка

Анатомічні процеси характеризуються переважанням синтезу білка над його розпадом.

В рані накопичуються різноманітні амінокислоти (тирозин, триптофан, лізин, гістамін), які мають важливе значення в репарації поряд з мукополісахаридами, колагеном.

Раневий процес - це реакція організму на травму, що характеризується послідовними протіканнями стадій (фаз) з патологічними, біохімічними та клінічними особливостями.

Розрізняють наступні фази (стадії) раневого процесу:

1. Фаза запалення, що характеризується ексудацією, розвитком запального набряку, некролізом, гідратацією.

2. Фаза проліферації, що характеризується переважанням відновних, регенеративних процесів, утворенням грануляційної тканини, дегідратацією.

З.Фаза загоювання - це дозрівання рубцевої тканини та епітелізація рани.

Перша фаза раневого процесу - починається відразу після ураження і триває в середньому 4 доби Рана заповнкзється згустком крові, лімфою, раневим ексудатом. Все це покривається фібриновою плівкою, водо- та повітренепроникливим шаром, який являє собою перший захисний бар'єр рани. Розвивається спазм судин, в результаті ураження стінок судин утворюються тромби.

Початковий спазм суцин через 10-15 хвилин змінюється їх дилятацією, порушенням проникненості суцин, ексудацією та розвитком набряку тканин.

У перші 2-3 доби в ексудаті переважають нейтрофільні гтранулоцити, апоптоз, з'являються лімфоцити та макрофаги.

Мігруючі у рану лейкоцити, вже протягом перших діб, створюють лейкоцитарний вал (бар'єр). Це відмежовує зону і забезпечує фагоцитоз.

При очищенні рани від некротизованих тканин грає роль протеоліз, тобто за рахунок протеалітичних ферментів загиблих лейкоцитів і ферментів, що проникають з крові та уражених тканин в рану. Лейкоцити по мірі виконання фагоігитозу та протеолізу гинуть, а утворюється ексудат, що являє собою загиблі лейкоцити.

В очищенніі рани важливу роль відіграють макрофаги, які містять потужний набір лізосомальних ферментів - рибонуклеаз, кислих фосфатаз та ін.

Протеолітичні ферменти, які виділяються мікроорганізмами також сприяють очищенню рани від нежиттєздатних тканин.

Друга фаза раневого процесу - починається з 3-4 доби після поранення, чітких кордонів переходу між 1 та 2 фазами не визначається, продовжується некроліз, очищення рани від некротичних тканин та розвиток грануляцій, починається проліферативний процес в рані. Утворення фануляцій починається з дна рани, важливе значення на цьому етапі має ендотелій капілярів та фібробласти, відбувається утворення нових кровоносних судин шляхом пучкування старих

Крім ендотеліальних клітин гірануляційна тканина містить велику кількість фібробластів, які утворюють колагенові волокна Колагени забеспечують ліквщацію тканинного дефекту, дозрівання грануляцій та формування рубця.

На протязі розвитку гранулящйної тканини навколо колагенових волокон концентруються аргірофільні та еластичні волокна

Грануляційна тканина крім участі в репаративному процесі, виконує захисну роль бар'єра між зовншшим та гшутрішнім середовищами оргаиізму Це пов'язано з фагоцитозом лейкоцитів та макрофагів і наявністю протеолітичних ферментів.

Друга фаза раневого процесу закінчується через 15-30 діб.

Третя фаза раневого процесу - рубцевання та епітелізація рани починається з 20-30 доби. В грагтуляційній тканині відбувається запустівання судин, зменшується кількість макрофагів, тучних клітин, фібробластів, пластичних матеріалів (РНК, ДНК). Відбувається активний процес розвитку колагенових та еластичних волокон, тобто формування рубцевої тканини. Одночасно з дозріванням грануляційної тканини відбувається процес епітелізації, епітелізація рани відбувається по мірі міграції клітин епітелію від країв на її поверхні. Заживлення великих раневих площ не може забезпечувати міграцію епітелію країв рани, для цього необхідна пересадка шкіри. Кінцеве формування сполучної тканини (рубця) та епітелізації рани закінчується до тижня. Час загоєння рани залежить від: розмірів рани, ступеню пошкодження навколишніх тканин, кількості виду та вірулентності мііфооріанізмів, які попали в рану, глибини та площини некрозу, стану людини -шок, кровотечаі т. д., наявності супутніх захворювань, віку, хірургічної тактики, методів лікування та інших факторів.

Дата добавления: 2015-06-27