Економічна ефективність управлінської праці

Показники	2009 р.	2010 р	2011 р	2011 +/- 2009 рр.
Витрати на утримання амін апарату, тис. грн.	13372,2		23213,1	9840,9
Припадає товарної продукції:
- на 1 працівника адміністративного апарату, тис. грн	6471,6	9284,7	9981,1	3509,5
Питома вага витрат на управління в загальній сумі витрат по підприємству,%
Питома вага чисельності апарату управління в загальній кількості працюючих,%	2,3	2,1	2,0	-0,3
Припадає середньорічних працівників на 1 управлінського працівника
Припадає прибутку, тис. грн.:
- на 1 працівника адмін. апарату	1647,5	1164,3	1234,4	-413,1
- на 1 грн. витрат на управління	3,7	2,4	2,0	-1,7
- на 1 грн. оплати праці управлінців	9,0	9,9	10,4	1,4

Порівнюючи два останні роки бачимо, що апарат управління в господарстві не змінився, рівень керованості складає 90 %. Значно зросла частка автоматизованої праці, що вплинуло на підвищення рівня ефективності праці на 19 тис. грн. Але вцілому система управління в загальному працює добре, елементи системи управління досить злагоджені, хоча апарат управління потребує деякого вдосконалення. Необхідно внести деякі корективи у посадові інструкції спеціалістів щоб запобігти дублюванню функції, що підвищить ефективність праці управлінського персоналу та знизить коефіцієнт дублювання до 50%.

2.3. Продуктивність праці та трудомісткість продукції

Продуктивність праці є однією з найважливіших економічних категорій, в якій найбільш повно відображається ефективність суспільного виробництва. Тут акумулюється в тісному поєднанні ефективність використання робочої сили, земельних, матеріально-технічних і фінансових ресурсів. Підвищення продуктивності праці належить до вирішальних умов розвитку аграрного виробництва, і на цій основі забезпечення значного поліпшення матеріального добробуту українського народу, здійснення соціальних перетворень на селі.

Особливого значення набуває зростання продуктивності праці в сільському господарстві на сучасному етапі подолання кризового стану в галузі, нарощування виробництва конкурентоспроможної продукції, забезпечення продовольчої безпеки країни.

Тому глибокий економічний аналіз тенденцій розвитку продуктивності праці, впливу окремих чинників на її рівень при переході до ринкової економіки, обґрунтування основних мотивів, які стимулюють працівників до ефективної діяльності в аграрних формуваннях ринкового типу з урахуванням регіональних умов, розробки методичних підходів щодо визначення ефективності праці, потребують подальшого ґрунтовного дослідження цієї важливої проблеми.

Аналіз даної таблиці дає можливість зробити висновок, про те що продуктивність праці в господарстві в загальному збільшується, в двох галузях (рослинництва та тваринництва) підвищилась майже у 4 рази і у звітному році сягала відповідно 111704,6 та 143223,6 грн відповідно. Дещо зросла і погодинна продуктивність праці. Так у галузі тваринництва погодинна продуктивність зросла на 28 % і становила 46,6 грн, у рослинництві – на 63 % і сягала рівня 36,4 грн.

Таблиця 2.11

Продуктивність праці на ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля»

Показники	Роки	В середньому по району	Відхилення, ±
			2011 р до 2009 р	до району
Продуктивність праці на підприємстві, грн.
· річна	95854,8	144997,4	420257,3	149812,8	324402,5	270444,5
· денна	342,3	527,3	1522,7	1286,0	1180,4	236,7
· годинна	70,0	111,4	136,8	50,4	66,8	86,4
Продуктивність праці в рослинництві, грн.
· річна	30670,5	44577,4	111704,6	82700,4	81034,1	29004,2
· годинна	22,4	34,2	36,4	44,0	14,0	-7,6
Продуктивність праці в тваринництві, грн.
· річна	49681,0	104641,7	143223,6	85987,0	93542,6	57236,6
· годинна	36,2	80,4	46,6	45,6	10,4	1,0

Вцілому продуктивність одного працюючого на підприємстві зросла у 4,4 рази і у 2011 році сягала рівня 420257,3 грн. порівнюючи із середньо районними даними, слід зазначити, що рівень продуктивності праці в ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» значно перевищує середньо районі показники. Так продуктивність одного працюючого вища майже у три рази, а в розрізі по галузям рослинництва та тваринництва – відповідно на 40 та 70%.

Між показниками трудомісткості та продуктивності праці існує обернено пропорційний зв’язок – за зниження трудомісткості продуктивність праці зростає, і навпаки.

Трудомісткість – це витрати робочого часу на одиницю або на увесь обсяг виготовленої продукції. Зниження трудомісткості продукції – найважливіший фактор підвищення продуктивності праці. Зростання продуктивності праці відбувається передовсім за рахунок виконання плану організаційно-технічних заходів (упровадження досягнень науки і техніки, механізація та автоматизація виробничих процесів).

Скорочення затрат робочого часу на виробництво одиниці продукції безпосередньо впливає на величину середньогодинного виробітку робітників.

Аналізуючи дані таблиці 2.12, слід зазначити, що затрати праці при виробництві сільськогосподарської продукції зросли. Порівняно з 2009 роком майже в два рази зросли витрати на виробництво 1 ц зернових, зокрема пшениці та жито. Трудомісткість 1 ц соняшника у 2011 році становила 4,35 люд.-год., що на 3,2 люд.-год. більше ніж у 2009 р. Найменш затратним є виробництво ріпаку, трудомісткість на кінець звітного періоду складала 1,04 люд.-год.

Таблиця 2.12

Трудомісткість одиниці продукції, люд.-год. на 1 ц

Види продукції	Роки	В середньому по району	Відхилення, ±
			2011 до 2009 рр.	до району
Зернові (в середньому)	0,79	1,33	1,41	2,23	0,62	-0,82
Пшениця	0,68	1,42	1,45	2,01	0,77	-0,56
Жито	0,74	2,5	1,84	2,8	1,1	-0,96
Ячмінь	0,53	1,64	1,71	2,06	1,18	-0,35
Горох	0,40	-	1,05	2,53	0,65	-1,48
Соняшник	1,12	5,72	4,35	5,8	3,23	-1,45
Ріпак	-	0,76	1,04	2,29	-	-1,25

В даному господарстві галузь тваринництва представлена виробництвом меду. Так за аналізований період трудомісткість 1ц меду зросла майже на 30 % і у 2011 році становила 3,9 люд.-год.

Важливе значення для скорочення трудомісткості продукції має сезонних характер праці в аграрному секторі, що визначається природно-кліматичними умовами та їх впливом на результативність виробництва. Основними показниками сезонної зайнятості сільського населення та працівників аграрної сфери виступають: коефіцієнт сезонності залучення селян або працівників аграрної сфери до суспільного виробництва, що визначається як відношення кількості зайнятих у суспільному виробництві в період “піку до середньорічної їх чисельності. Він може бути обчислений і як співвідношення кількості відпрацьованих селянами або працівниками-аграріями людино-днів у суспільному виробництві відповідно до їх середньорічних показників (табл.2.13).

Таблиця 2.13

Дата добавления: 2015-06-27