Структура та екологія Словінського національного парку

Розділ 1. Загальна характеристика Словінського національного парку.

Актуальність дослідження.

Вступ.

Мета дослідження. Альгологічні дослідження на території Словінського національного парку.

Завдання дослідження. Чітко дослідити усю область Словінського національного парку і визначити, які види найбільш широко представленні на цій території.

Об'єкт дослідження. Водорості макрофіти, які знаходяться на території Словінського національного парку.

Предмет дослідження. Територія Словінського національного парку.

Методи дослідження. Збирання альгологічних проб та встановлення видового різноманіття.

Словінський національний парк включає в себе найцінніші, найприкрасніші і природно-найбільші райони Польші, а також унікальні, що добре збереглися екосистеми середньо-європейської лісової зони. Заповідна спадщина стає частичною культурою та національною ідентичністю, а в третьому тисячолітті цінний внесок Польші в збереження залишків недоторкнутої природи всього континенту, яке передається наступним поколінням.Словінський національний парк, є в великій мірі святинею природної краси, та природним банком генетичних ресурсів мікроорганізмів, макрофівтів, грибів, рослин і тварин, захист яких повинен входити в сферу активної політики держави.

Словінський народний парк є одним із двох приморських парків польської країни. Омиваючі моря надають парку своєрідну кліматичну зону. Річна амплітуда температури є тут найнижча в поморському краю, а відносна вологісь повітря відносно висока і, як правило перевищує 80%. Літо і зима тут короткі і зберігаються близько двох місяців. Річна сума опадів припадає, головним чином у період липень-вересень і коливається в межах 600-700 млг. рт. ствч. Сніжний покрив в цьому приморському краю, як правило, тонкий і нетривалий, утримується в середньому всього 50 днів на рік. Найважливіша особливість поморського клімату є сильні вітри, які як правило дують у напрямку південно-західну, південну або північно-західну сторони. Їх швидкість часто перевищує 20 м/с, а іноді досягає при великих штормах навіть 40 м/с. Швідкість і сила вітру з підвищеною вологістю утворюють природний ефект і впливають на конфігурацію рухомих дюн. Їх диференціація викликає великі зміни мікроклімату, щодо малого простору.

Природа гідрологічного парку в основному озера, яких загальна площа майже в два рази більша, ніж у всіх інших національних парках Польші. Також там є дуже щільна мережа каналів і рвів. Озера Лебско і Гардно належать до п'яти найбільших озер Польші. Значно меншими за площою там є і інші озера, тобто Довге Велике, Довге Мале і Смолдзінське, ще там є періодично висихаючі резервуари. Загальна довжина тринадцяти каналів розташованих у межах Парку становить 58 км, а їх площа близько 48 га.

Гідрологічні умови Мерзей Лебської коси відрізняються від низинних областей. Під дюнами ґрунтові води протікають дуже глибоко, і практично ці ґрунтові води недостатні для рослин, які в цій ситуації головним чином використовують вологу атмосферних опадів. В дефляційній западині дзеркало ґрунтових вод, як правило, падає нижче 50-60 см, хоча час від часу може з'явитися навіть на поверхні. Їх рівень залежить не тільки від великої кількості опадів, але і від стану води в Балтійському морі та озерах Лебські і Гардно. Прісні ґрунтові води не змішуються із солоною водою, які мають більшу вагу і знаходяться значно глибше під товстим шаром піску. Характерні також джерела вод, які витікають з дюн на висоті озера Довге Мале і протікають через піски, впадаючи прямо в море.

З декількох річок, що перетинають площу Парку, природний характер мають тільки ріка Леба і Лупава. Ріка Леба протікає через канал і впадає в озеро Лебське (чарівне, повне меандр і макрофітів), первісний фрагмент її старого гирла знаходиться приблизно в милі на захід. Друга ріка Лупава, впадає в озеро Гардно. Обидві ріки проходять через озера і біжать далі до моря, яке перетинає обмілини. Невеликі річки Пустунка, Висока, Вагеніца, Градовніка і Бродна, які пов'язані між собою мережою дренажних каналів, торф'яних боліт і озер.

В Словінському національному парку є свої унікальні особливості природи. Виключне багатство надзвичайно різних екосистем, їх унікальні, динамічно просторові взаємозв'язки і одночасно, природне творіння (модель), як наслідок певних форм і систем геоморфологічних та екологічних. На невеличкому шматочку землі Балтійського моря є поруч один з одним: озера, річки, дюни, ліси, торф'яні болота, різноманітні рослини, що створюють широку мозаїку середовищ, а значить і мікрокліматичну флору і фауну (біоценоз). Тільки тут, в цій кліматичній зоні, дюни рулонами надходять на озера і ліси, а вологі ґрунти і хиткі піски утворюють торф'яні болота прямо біля кучугур піску.

Тут ростуть поруч один з одним: тросник - типовий для узбережжів озер, і лежить пісок - типовий для дюн. Характерні комахоїдні росичкі, які знаходяться на торф'яних болотах (торф'яниках) - покриті ямами між дюнами - особливо вологих і втоптаних через перебільшення ваги в глибину землі, що утворюють лінійні шляхи, які в певний період легше заповнюються ґрунтовими водами або стоками. Таким чином їх можна розрізнити по червоно-коричневому відтінку, яку видно здалеку - це дуже важливо, бо то є маршрути оленячих зграй піщаними косами.

Місцеві соснові ліси мають хімерні форми, через сильні пориви вітру, які їх роздирають, а коли настає тиша тут збираються цілі зграї птахів, яких можна зустріти тільки в цій частині країні. Переважаючи в Парку елементи - вітру, піску і води - утворюють мозаїку екосистем яка є вкрай нестабільною. Кордони ландшафту також є межами між екосистемами, особливо під час штормової погоди, яка трапляється буквально день у день. Ці кордони характеризуються поверхністю дюн, лісів чи озер і для природи мають тільки тимчасовий характер. З іншого боку, природний парк забезбечує майже класичні приклади регулярності та повторюваності певних явищ та екологічних процесів.

На берегах озер природно змодульована рослинність та біоти: від звичайної води, яка простягається через торф'яні болота і водно-болотних угідь за якими ведуть наукове дослідження. Це утворює та відображається не тільки на водному режимі та структурних рослинних угрупованнях, але й на усіх наступних етапах їх трансформації в процесі зоростання водойм рослинністю та водоростями.

В розлогих ландшафтах є дещо заворожуюче, яке в свою чергу утворює багато ефектів сукцесії. Їх статистичний ефект утворює почергові обвали, що перетворюються в обриви і вони відхотять від блукаючих дюн - утворюючи опуклий гребінь і увігнуті овраги, які покриті різною рослинністю. У вітряні дні, вистачило б кілька годин, щоб побачити народження підвищень піщаних дюн, і котрі стають зачатком сухому і спочатку нестійкому гребню. Ці процеси потребують небагато часу, щоб вичерпати пісок біля підніжжя мікродюн, які стають вирішальними для формування вологих і стабільних оврагів. Це, нажаль створює невеликі відмінності між вологістю і стабільними підкладками, які зумовлюють специфіку розвитку рослинних угруповань до термінальної стадії, а циклічні появи гребнів і оврагів є причина обміну рослинних структур, які чудово видимі в атмосферному повітрі.

Ви можете, нарешті, простежити під час прогулянки від моря в глиб материку регулярні зональні екосистеми: з майже позбавлених життя піщаних берегів, які взимку перетворюються на піщані дюни і далі аж до приморського бору (де зовсім немає землі).

Кожна з цих зон, характеризується різними біотоповими умовами, головним чином мікрокліматичним і конкретним біоценозом. Фактори, які виконують ролі за послідовність екосистем і паралельно з тим утворення берегової лінії можна віднести до сили вітру і хвиль. Це уможливлює поступовому збільшенню стабільності субстрату і, отже, впливає на родючисть ґрунту та спонукає до розвитку і збільшенню числа видів рослин і тварин.

Під час штормів, вітри руйнують піщані тяжі й дюни, змінюючи їх форму. Блукаючи гори піску поглинають все що їм зустрічається на шляху. Еутрофні озера поступово заповнюються, а старі буки обновлюються без допомоги людини, або уступають свої місця іншим біоструктурам.

Історичні сліди рослинності постають у вигляді нашарованих глиб - які залишаються після буйних лісів, на місцях де тепер знаходяться звичайні піщані дюни - або залишків стародавніх платанів та трав'яного коріння, які з ініціальними фазами сукцесії рослинності золишаються на дифлакційних піщаних пустелях.

Композиція екосистем та відсутність втручання людини в природні процеси створює дуже цінний та рідкісний об'єкт для природничих наук та досліджень.

Дата добавления: 2015-06-27