Історичний розвиток Словінського національного парку

Область Словінського парку лежить на західному краю прекамбрійської платформи. Ці континентальні розлогі плити сягають аж до Азії. Їх межа перетинає похилу польську територію з північного заходу на південний схід.

На платформі можна знайти ряд западин і височинь, серед яких виділяється Лебська височинь. В її глибинах знаходиться декамбрійська порода. На Лебській височині цьої породи меньше і вона знаходиться на глибині всього двох з половиною кілометрів. Це кристалічні породи на які осідають пісок, глина та мул.

В цих глибинах відбуваються дуже важливі процеси - накопичення оксидів і гідрооксидів заліза. Вони є продуктами біохімічних процесів у водному середовищі, які можуть траплятися в умовах жаркого клімату субтропіків.

Вся територія Польщі і Судет знаходиться в нижній частині гарячого моря. Таким чином була сформована перша дальньопалеозаїчна гряда осадових порід. Вона утворилася під час тривалих вертикальних рухів континентальних плит в палеозойську еру, які то піднімалися то опускалися, внаслідок чого утворився рельєф, який існує і донині. Цей рельєф створює обриси південної частини басейну Балтійського моря. В карбонську еру площа парку поступово підносилась, що утворило відходження води та заростання різноманітною тропічною рослинністю. В тріасі, однак, була ще одна трансгесія моря, яка знову досягла до Судет, і далі аж до початку Карпат. Над поверхнею величезного моря виступало тільки, як острів Лебська височинь. В період між пермською та крейдяною ерою створилася друга пермсько-мезозойська серія осадових порід. У пліацені, в результаті тектонічних рухів вся польська територія змінила свій рельєф, були підняті північні і південні гряди, між якими утворилася широка низовина, так звана центральна польська депресія. Отже, в консенквенції так сформованого гирла річки в північній частині, яка текла по зниженню в напрямку з півночі на південь, тобто в зворотньому напрямку ніж в сьогоденні.

На прикінці третинного періоду був закінченний процес формування тектонічних структур на польській території. З тих пір перетворення на поверхні землі будуть зменшуватись, і все більше і більше будуть мати локальний характер. Відсутність істотних тектонічних змін в четвертинному періоді дозволило поступове створення нових типових ландшафтів з їх рослинністю та тваринами.

При формуванні Балтійського моря, його береги були розташовані на десятки кілометрів далі на північ ніж сьогодні.

З часом прадолина Реді-Лебі поступово наповнювалася водою, але донині існує автономний водний поділ ріки Лебі.

При відступанні льодових шлаків на північних схилах, утворився при цьому басейн, який поступово наповнився водами Балтійського моря. Райони, які вивільнялись від крижаних шлаків підлягали аналогічним процесам ерозіїї, а решта польської території знаходилася під крижаним панцирем. І як результат цих сольових процесів і курганних мореневих ременів після льодовиків, сформувалися локальні виноси і заглиблення. Деякі з них і донині залишились на поверхні льоду, одночасно знаходячись над рівнем моря. На сьогодення вони утворили морське дно.

Води, які виходили із прадолини Реді-Лебі до моря проходили

через ґрунт і одночасно відкладали нанесення з інших матеріалів, мінеральних та органічих. Ці післяльодові залишки утворили якби якісь різбляні візерунки на дні Балтійського моря.

Води із тануючого льодовика, і води, які збиралися з центральної території Польщі, поступово заповнювали простір між льодовиком і похилим аж до північної території берегів Балтики. Внаслідок цих процесів виникли зачатки сьогоднішнього Балтійського моря зі всією своєю рослинністю та тваринним світом.

Першим етапом цього утворення було Льодове озеро. Його південні береги були віддалені від сучасного на десятки кілометрів. Рівень води Озера був нижчий від рівня Балтійського моря більш ніж на 60 метрів. Таке значне зниження призвело до того, що гирло ріки було глибшим. Ерозійна тенденція збільшувалася в глибину. Область Парку стала тоді фрагментом морського дна. Це пояснення Балтики названо Літориновим морем. Воно наводнило раніше існуючи пост-льодовикове озеро, чому підтверджують рідкісні знахідки скам'янілих молюсків та прісноводних водоростей.

Наступним періодом в історії Балтики характеризується чергуванням відмінності у солоності води в басейні при його заповненні. Характер Балтійського моря проходив через безперервні коливання - від прісноводного озера до солоного моря, і це призвело до цікавих змін в розвитку рослинного і тваринного підводного світу. Їх розвиток залежав від хімічного складу води в басейні. Всі ці живі організми пристосовувалися, адаптовувалися, змінювалися то на прісноводні, то на солоноводні.

Підвищення рівня моря призводило до повені і змішанню із найближчими ріками, а відливи впливали на обмілення рік. Така вода поступово заповнювала прадолину, і її береги почали відступати до тих пір, коли води були вже не взмозі транспортуватися далі.

Поморські терени характеризуються особливими кліматичними властивостями - він м'якіше і вологіше, в порівнянні з кліматом континенту. Нічого дивного в цьому немає, що в складі флори і фауни на просторах надбалтійських, концепція містить у собі види, якіне знайдені на материковій землі.

Дата добавления: 2015-06-27