Перша медична допомога під час поранень

Асептика та антисептика. ПРОДОВЖЕННЯ

Антисептика – система заходів, спрямованих на зменшення кількості мікроорганізмів, що потрапили в рану або в тканини і органи. Розрізняють антисептику:

· механічну,

· хімічну,

· фізичну,

· біологічну.

Механічна антисептика полягає у первинній хірургічній обробці рани і передбачає видалення скіпок, колючок, осколків.

Хімічна антисептика – використання для знищення мікробів різних хімічних речовин (розчинів йоду, пероксиду гідрогену, перманганату калію, риванолу, мазі Вишневського та ін.).

Фізична антисептика ґрунтується на згубній дії на мікроорганізми деяких фізичних факторів. Так, мікроби гинуть під дією ультрафіолетового випромінювання, несприятливі умови для їх життєдіяльності створюються під час висушування рани, її дренажу (видалення з рани рідини, що завжди утворюється).

Біологічна антисептика полягає у використанні спеціальних речовин – антибіотиків для профілактики і лікування інфекції. До таких речовин належать пеніцилін, стрептоміцин, синтоміцин, тетрациклін, еритроміцин, морфоциклін, левоміцетин, піопен, цепорин, оксацилін, сульфати неоміцину і гентаміцину. Вони застосовуються як місцево (промивання і обприскування ран, змащування мазями), так і для загального впливу на організм (через рот, під шкіру, внутрішньовенно).

Якщо при поданні допомоги під рукою не виявилось ніяких антисептичних засобів, можна обмежитися накладанням пов'язки як основним асептичним заходом.

При першій допомозі великого значення набуває своєчасна і правильна обробка рани. Бруд, пісок, землю слід змити пероксидом гідрогену. Скіпки та інші дрібні сторонні предмети видалити за допомогою пінцета чи голки, змочених у спирті. Під час обробки рани уникайте кашляння, намагайтеся навіть не дихати на рану, бо можна легко занести інфекцію. Перед накладенням пов'язки шкіру навколо рани треба обробити спочатку ефіром чи пероксидом гідрогену, а потім змастити розчином йоду.

Загальні заходи першої допомоги при пораненнях:

а) зупинення кровотечі;

б) обробка рани;

в) накладення пов'язки;

г) накладення транспортної іммобілізаційної шини;

г) шпиталізація.

Правильна обробка рани потребує дотримання таких правил:

· перед обробкою рани необхідно вимити руки. Якщо поряд немає води, можна протерти руки спиртом або бен­зином;

· невеликі порізи, садна заклеюють бактерицидним пластирем, обробляють медичним клеєм БФ-6 або аеро­золем "Ліфузоль";

· не потрібно видаляти з рани сторонні предмети чи бруд, оскільки при цьому можна пошкодити судини та спричини­ти додаткову кровотечу. Предмет фіксують у рані та на­кладають стерильну пов'язку навколо нього;

· шкіру навколо рани протирають від країв до периферії шматком марлі, бинта чи вати, змоченим спиртом, спирто­вим розчином йоду, але не можна заливати йод у рану;

· рану перев'язують, використовуючи перев'язний пакет, бинт або стерильний матеріал, закріпивши його за допо­могою косинки, носової хустинки чи липкого пластиру;

· якщо в рані містяться внутрішні органи, мозок чи сухожилля, не слід їх вправляти – потрібно акуратно накласти на рану стерильну пов'язку, а краще – додат­ково прикрити її стерильним матеріалом.

Проникні поранення грудної клітки дуже небезпечні – через можливість ушкодження серця, легенів, аорти та інших життєво важливих органів. Навіть без їх ушкодження такі поранення смертельно небезпечні, оскільки спричинюють ускладнення, відоме як пневмоторакс, що призводить до здавлювання серця, легенів, судин і розвитку загального тяжкого стану – плевропульмонального шоку. Запобігти цьому можна шляхом негайної герметизації рани відрізком лейкопластиру, марлею, просякнутою вазеліном, шматком поліетилену чи іншим непроникним для повітря матеріалом з наступним тугим бинтуванням. Транспортувати потерпілого слід у напівсидячому положенні.

Проникне поранення черева завжди призводить до внутрішньої кровотечі, оскільки черевна стінка дуже тонка, а органи не захищені ребрами чи іншими кістками. Травмування внутрішніх органів спричинює гострі ускладнення внаслідок витікання в черевну порожнину внутрішнього вмісту кишечнику і розвитку гнійного запалення очеревини – перитоніту.

Ознаками проникних поранень черева, крім наявності рани, є його роздування, жага, сухість у роті, напруження м'язів очеревини. Може спостерігатися випадіння з рани органів черевної порожнини – печінки, кишок, шлунка, нирок. У цьому випадку ні в якому разі не можна вправляти органи всередину. Слід обкласти їх товстим кільцем з вати чи марлі і закрити нетугою бинтовою пов'язкою. Варто враховувати, що у поранених з випадінням органів дуже швидко розвивається шок.

Травматична ампутація кінцівки небезпечна інтен­сивною кровотечею та значною площею рани. У таких випадках варто діяти таким чином:

· травмовану кінцівку трохи підняти догори;

· зупинити кровотечу з культі на­кладенням імпровізованого джгута (косинки, паска);

· обкласти культю стерильними серветками чи про­прасованою чистою тканиною (якщо немає стерильного матеріалу) й туго забинтувати, намагаючись не допустити поновлення кровотечі, стискувальною пов'язкою, після чого зняти джгут або послабити його.

Відділену частину кінцівки в максимально стерильних умовах, замотавши в серветку, помістити до целофано­вого (поліетиленового) пакета, котрий вкласти в інший, більший за розміром пакет, заповнений холодною водою. Необхідно якомога швидше доправити потерпілого та відділену частину кінцівки до лікувального закладу, якщо немає змоги викликати "швидку допомогу". За умови швидкого виконання зазначених дій можливо приживити відділену кінцівку після трансплантації під час мікро­хірургічної операції.

Важливо пам'ятати, що будь-які поранення черева можуть супроводжуватися травмуванням внутрішніх органів, тому категорично забороняється годувати потерпілих, давати їм пити, пропонувати вживати ліки через рот. Все це може бути причиною розвитку перитоніту. Транспортувати таких хворих потрібно у лежачому положенні, з трохи піднятою верхньою частиною тулуба і зігнутими у колінах ногами. Таке положення може зменшити біль і попередити поширення запального процесу на всі органи черевної порожнини.

Основним заходом для запобігання розвитку ускладнень є зупинка кровотечі, термінове накладання пов'язок, дотримання правил асептики і антисептики. Правильна обробка рани скорочує термін її загоювання втричі.

Дата добавления: 2015-06-27