Цілі виховної групи. R1 – розвивати вміння порівнювати морфологізму з одиницями інших мовних рівнів (словами, словосполученнями)

ЦІЛІ РОЗВИВАЛЬНОЇ ГРУПИ

R₁ – розвивати вміння порівнювати морфологізму з одиницями інших мовних рівнів (словами, словосполученнями).

R₂ – удосконалювати вміння виокремлювати морфологічні одиниці у текстах різних стилів.

R₃ – удосконалювати вміння доречно використовувати морфологічні одиниці у спілкуванні та письмі.

R₄ – розвивати вміння аналізувати функції морфологізмів у тексті.

R₅ – удосконалювати культуру усного та писемного мовлення.

R₆ – удосконалювати пам'ять, увагу та мислення.

V₁ – сформувати інтерес і пошану до народних традицій і звичаїв.

V₂ – сформувати активне ставлення до життя.

V₃ – сформувати чесність та порядність по відношенню до друзів, родичів, знайомих.

V₄ – сприяти вихованню порядності, честі, патріотизму.

V₅ – сформувати свідомого громадянина України.

У розділі «Морфологія української мови» передбачено розгляд таких тем: «Специфіка морфології як розділу мовознавства. Поняття про морфологічні одиниці», «Системні зв’язки у сфері морфології. Походження морфологізмів», «Становлення й розвиток морфологічних одиниць. Структурно-семантичні основи авторських видозмін у морфології». Необхідно розкрити зміст понять морфологія, морфологізм (морфологічна одиниця, морфема, морфологічна конструкція), морфологізація, трансформація (модифікація, видозміна) морфологічних одиниць.

У розділі вивчається:

· Історія становлення морфології як лінгвістичної науки;

· Специфічні ознаки морфологізмів у порівнянні зі словом та словосполученням;

· Різні підходи до класифікації морфологічного матеріалу (семантичний, генетичний, стилістичний, граматичний);

· Структурні типи морфологізмів;

· Синонімія, антонімія, полісемія, омонімія морфологічних одиниць;

· Походження, становлення і розвиток морфологізмів;

· Трансформаційні сфери морфологізмів;

· Особливості морфологічного розбору.

Основна література до розділу

1. Авксентьєв Л. Сучасна українська мова: морфологія/ Л.Авксентьєв. – Х.: Вища школа, 1983. – 138 с.

2. Алефіренко М. Теоретичні питання морфології / М.Алефіренко. – Х., 1987. – 137 с.

3. Калашник В. Словник морфологічних антонімів української мови / В.Калашник, Ж.Колоїз – К.: Довіра, 2006. – 284 с.

4. Коломієць М. Словник морфологічних синонімів / М.Коломієць, Є.Регушевський. – К.: Радянська школа, 1988. – 200 с.

5. Скрипник Л. Морфологія української мови / Л.Скрипник. – К., 1973. – 280 с.

6. Ужченко В. Українська морфологія /В.Ужченко, Л.Авксентьєв. – Х.: Основа, 1990. – 167 с.

7. Ужченко В. Морфологія сучасної української мови: навч. посіб. / В.Ужченко, Д.Ужченко. – К.: Знання, 2007. – 494 с.

8. Морфологічний словник української мови / уклад. В.Білоноженко та ін. – К.: Наукова думка, 1999. – 984 с.

Додаткова література до розділу

1. Білоноженко В. Функціонування та лексикографічна розробка українських морфологізмів / В.Білоноженко, І.Гнатюк. – К.: Наукова думка, 1989. – 156 с.

2. Бобух Н. Антоніми та морфологізми із семантично протилежними компонентами / Н.Бобух // Мовознавство. – 1992. - №4. – С. 62 – 67.

3. Демський М. Українські морфеми й особливості їх творення. – Л.: Просвіта, 1994. – 62 с.

4. Євтушенко Т. Морфологізм як мовний засіб сміхової культури у романі О.Чорногуза «Аристократ» із Вапнярки» / Т.Євтушенко, Ю.Катрушенко // Вісник Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника. Філологія. – Випуск XV – XVIII. – Івано-Франківськ, 2007. – С.620 – 623.

5. Їжакевич Г. Стилістична класифікація морфологізмів / Г.Їжакевич // Українська мова і література в школі. – 1971. - №10. – С. 13 – 21.

6. Кононенко В. Українська народна морфеміка: трансформація образу // Мовознавство. – 1993. - №5. – С. 41 – 42.

7. Коломієць М. Морфологічні синоніми / М.Коломієць. – Д., 1989. – 68 с.

8. Медведєв Ф. Українська морфологія: Чому ми так говоримо. – Х.: Вища школа, 1982. – 231 с.

9. Пономаренко А. Чи закинути кругле слівце (про морфологізми в художніх текстах) / А.Пономаренко // Урок української мови. – 2003. - №5-6. – С. 31 – 31.

10. Пришва Б. Морфологізми як засіб гумору / Б.Пришва // Мовознавство. – 1973. - №5. – С. 17 – 20.

11. Селіванова О. Нариси з української морфології (психокогнітивний та етнокультурний аспекти) / О.Селіванова. – Київ – Черкаси: Брама, 2004. – 276 с.

12. Скрипник Л. З таємниць морфології / Л.Скрипник // Мовознавство. – 1968. - №2. – С. 75 – 76.

Щоб зацікавити студентів виучуваним розділом «Морфологія української мови», викладач може прочитати твір, у якому сконденсовано велику кількість морфологізмів, і колективно проаналізувати функцію цих одиниць в тексті. Можна запропонувати замінити морфологізми словами, щоб студенти зрозуміли велику силу експресивних можливостей морфологічних одиниць. Повідомлення викладача про те, що морфологізми є невичерпним джерелом народної мудрості, також викликають інтерес у студентів.

З метою глибокого засвоєння знань про українську морфологію варто використовувати такі методи:

A₁, B₁, C₁, D₁, E₁, F₁, G₁, H₁, I₁

- усний виклад матеріалу. Викладач розкриває суть кожного питання, що входить до теми;

A₂, B₂, C₂, D₂, E₂, F₂, G₂, H₂, I₂

- різні види бесіди (евристична, репродуктивна, узагальню вальна, контрольно – корекційна, аналітико – синтетична та ін.). Студенти демонструють знання виучуваного матеріалу, що розкриваються у їхніх відповідях на поставлені запитання.

C₃, D₃, E₃, E₄, E₅, F₃, G₃, H₄, I₃

- метод вправ, серед яких важливе місце займає робота з текстом, що спрямована на розвиток комунікативних умінь студентів, розуміння функцій морфологічних одиниць у зв’язному мовленні, збагачення словникового запасу. Варто також виокремити такі дві групи вправ:

1) власне морфологічні (значення морфологічної одиниці, її ознаки, будова, явища полісемії, синонімії, антонімії і т.д.);

2) комбіновані – морфолого-лексичні, морфолого-граматичні та морфолого-стилістичні (морфологічні явища засвоюються на основі взаємозв’язку із темою лексичного, граматичного чи іншого характеру);

В₃, F₄, H₃

- метод спостереження над мовою, що сприяє самостійному засвоєнню знань студентами на основі аналізу морфологічних явищ, в результаті активізації власних розумових сил;

A₆, C₆, D₄, D₆, E₆, F₆

- метод узагальню вальної бесіди, що формує вміння робити висновки з одержаних фактів, сприяє глибокому засвоєнню виучуваного матеріалу.

Дата добавления: 2015-06-28