Підставами для припинення діяльності фермерського господарства є

1)реорганізації фермерського господарства;

2) ліквідації фермерського господарства;

3) визнання фермерського господарства неплатоспромож­ним (банкрутом);

4) якщо не залишається жодного члена фермерського гос­подарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Рішення про припинення діяльності фермерського госпо­дарства приймається:

а) власником у разі реорганізації або ліквідації фермерсько­го господарства — відповідно до закону та статуту фермерсько­го господарства;

б) у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства

в) у разі банкрутства фермерського господарства — відповід­но до закону.

Існує 4 форми припинення діяльності суб’єкта господарювання:

1. Злиття

2. Приєднання

3. Поділ

4. Перетворення

Злиття – це припинення діяльності двох або більше юридичних осіб і передання їх майна, прав і зобов’язань новому суб’єкту, який виник внаслідок злиття. Передання май­на, прав і зобов’язань здійснюється за передавальним актом.

Приєднання – це припинення діяльності суб'єкта господарювання, який приєднується до іншого суб’єкта і пере­дає йому усе своє майно, права і зобов’язання. Суб’єкт господа­рювання, що приєднує іншого суб’єкта, стає правонаступником останнього. Майно, права і зобов’язання суб’єкта господарюван­ня, який приєднується, переходять до правонаступника за пере­давальним актом.

Негативним аспектом злиття і приєднання є також те, що до правонаступника суб’єктів господарювання, який утворився внаслідок злиття або приєднання, переходять не лише активи, а й пасиви юридичних осіб, всі зобов’язання за угодами, укладеними попередниками.

Особливості злиття господарських товариств:

1)проведення загальних зборів;

2)повідомлення кожним з товариств, що об’єднуються, державних реєстраторів, що діяльність припиняється;

3)повідомлення кожним з товариств, кредиторів про проведення припинення діяльності;

4)одержання вимог кредиторів про погашення (в тому чис­лі дострокове) кредиторської заборгованості;

5) складання комісіями з припинення діяльності реєстрів вимог кредиторів, та передавальних актів;

6) державна реєстрація товариства, що утворилося внаслі­док злиття, переоформлення ліцензій;

Поділ суб’єкта господарювання у разі коли майнові пра­ва і обов’язки переходять за роздільним актом (балансом) у від­повідних частках до кожного з нових суб’єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. Причиною поділу можуть бути розбіжності між власниками юри­дичної особи.

В законодавстві України відсутні нормативні акти, які регулюють правовідносини поділу юридичної особи.

Єдиним нормативно – правовим актом є наказ Міністерства економіки України, Міністерство статистики та антимонопольного комітету.

Даний нормативний акт регулює порядок поділу підприємств в яких 75 і більше % майна належить державі.

Перетворення – це перетворення одного суб’єкта господарювання в інший. До новоутвореного переходять усі майнові права та обов’язки попереднього який в подальшому існує в іншій організаційній формі.

Суб’єкт господарювання ліквідується:

1. За ініціативою власника або уповноваженого ним органу.

2. У зв’язку із закінченням строку на який була створена юридична особа.

3. У разі визнання юридичної особи банкрутом.

4. У разі скасування державний реєстратор у випадках передбачених законом.

ЦК України передбачає підстави ліквідації юридичної особи у добровільному і примусовому порядках.

Згідно ст. 110 ЦК ліквідація в добровільному порядку здійснюється на підставі рішення учасників юридичної особи.

У примусовому порядку на підставах:

— визнання судом недійсною державну реєстрацію юридич­них осіб через допущені при її створенні порушення, які не мож­на усунути;

—у разі, якщо у повному та командитному товаристві зали­шається один учасник;

—якщо при перевищенні максимальної кількості учасників ТОВ воно не було перетворено на АТ протягом одного року;

Згідно з ч. 1 ст. 60 ГК юридичної особи здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власни­ком або органом управління майном. Відповідно до ч. З ст. 105 ЦК з моменту призначення ліквіда­ційної комісії до неї переходять усі повноваження щодо управ­ління справами суб’єкта господарювання.

Ліквідаційна комісія визначає строки проведення ліквідації, строки для заяви претензії кредиторами що не може бути менше ніж 2 місяці з моменту оголошення ліквідації.

Оголошення про ліквідацію підлягає опублікуванню в газеті «Урядовий кур’єр» або офіційному друкованому виданні органу державної влади.

Ліквідаційна комісія вміщує порядок ліквідації та строки для задоволення претензій кредиторів після закінчення строку для пред’явлення вимог кредитора ліквідаційна комісія складає проміжний ліквідаційний баланс який містить перелік майна, яке лишилось після задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 112 ЦК у разі визнання юридичної особи банкрутом вимоги кредиторів задовольняються у такій черговості:

1. задовольнить вимоги щодо відшкодувань шкоди завданої каліцтвом іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

2. задовольнить вимоги працівників пов’язані з трудовими відносинами.

3. Вимоги щодо податків і зборів.

4. Всі інші.

Вимоги однієї черги задовольняє пропорційно сумі вимог що належить кожному кредитору цієї черги.

Згідно з частини 3 ст. 61 ГК претензії, що не задовольняються через відсутність майна, а також претензії які невизнані ліквідаційною комісією, а також ті претензії у задоволенні яких відмовив суд вважаються погашеними.

Майно, що залишилось після задоволення претензії кредиторів використовується за вказівкою власника якщо інше не передбачено статутними документами.

Дата добавления: 2014-01-03