Організація технічного нормування праці та роботи робітників енергетики

Кадрова політика підприємства.

Головне завдання кадрової політики є забезпечення кожного робочого місця персоналом відповідної професії і кваліфікації. Реалізація цього завдання проводиться через: набір персоналу, підготовку кадрів, оцінку дієздатності працівників, мотивацію додержання дисципліни, контроль додержання працівниками правил гігієни та безпеки, забезпечення зв’язків між керівництвом та трудовим колективом, реалізацію соціальних функцій та ін.

Основними документами, які забезпечують юридичні аспекти відносин між робітником і роботодавцем, є трудовий договір та індивідуальний договір підряду.

Трудовий договір – документ, що є угодою між підприємством та людиною, яка влаштовується на роботу. Терміни укладання його різні, і після підписання договору з обох сторін робітник зараховується на підприємство на підставі наказу.

Індивідуальний договір підряду - документ, у якому працівник зобов’язується виконувати роботу на замовлення підприємства за обумовлену у договорі ціну.

Під організацією праці розуміють систему ціленаправлених дій по об’єднанню, узгодженню, впорядкуванню діяльності людей в процесі виробництва.

Основними напрямками планування праці є:

v раціональна організація робочого місця;

v підготовка та підвищення кваліфікації кадрів;

v вдосконалення нормування праці;

v покращення умов праці.

Раціональна організація робочих місць сприяє підвищенню продуктивності праці.

Робоче місце – це частина виробничого простору, яка закріплена за окремими робочими, або за бригадою робочих і оснащена усіма необхідними матеріально-технічними засобами для виконання певного виду робіт.

Для організації конкретних робочих місць використовуються типові проекти, в яких визначається призначення та характеристика робочого місця (професії і спеціальності, основна робоча поза, обладнання), оснащення та технічна документація, розташування робочого місця, схема зв’язку зі службами обслуговування, містяться рекомендації про створення найбільш сприятливих умов праці (освітлення, техніка безпеки, естетичне оформлення) і т.д.

Специфічною, для обслуговування енергоустановок, формою встановлення виробничих зв’язків між виконавцями, є організація бригад по зонах обслуговування. Під зоною обслуговування розуміють визначену територіально обмежену сукупність основних і допоміжних агрегатів з контрольно-вимірювальної апаратурою, механізмами управління, засобами зв’язку і сигналізації, в межах якої вимагається виконання відповідних раціонально розподілених трудових функцій, забезпечуючи найбільш надійну й економічну експлуатацію обладнання.

Спільна праця потребує узгодження дій за часом – по годинах доби, днях тижня та загальний час роботи на протягом визначеного календарного періоду (доби, місяця, кварталу, року). Відповідно цього розрізняють режими роботи та режими відпочинку: внутрішньозмінні, тижневі та річні.

Добовий режим роботи підприємства може бути однозмінним, двозмінним та тризмінним. При багатозмінній робот виходи робочих регулюються графіком змінності, який визначає характер тижневих і річних режимів праці і відпочинку.

Експлуатаційне обслуговування ТЕС здійснюється оперативним персоналом цілодобово, по тризмінному графіку, чотирма вахтами. В склад вахти входить оперативний персонал по експлуатації котлотурбінного обладнання, приладів теплотехнічного контролю і автоматики теплових процесів, хімічного обладнання, обладнання паливоподачи.

Керівництво оперативним персоналом здійснює начальник зміни електростанції та начальник змін відповідних підрозділів (цехів або дільниць) електростанції.

Важливою складовою частиною організації праці є нормування праці. Розрізняють наступні норми:

v часу - визначає робочий час, який необхідне для якісного виконання одиниці загальної роботи робітником, або групою робітників, визначеної професії та кваліфікації (чол./год);

v виробітку - визначає, яку кількість продукції повинен зробити робітник, визначеної професії та кваліфікації, за визначений час: годину, зміну або місяць (натуральних одиниць/година).

Різновидом цієї норми є норма обслуговування робочих місць та обладнання, вона вказує чисельність робітників відповідної кваліфікації, необхідних для обслуговування однієї або декількох одиниць обладнання, машин, механізмів чи апаратів, або одного чи декілька робочих місць.

Норми затрат робочого часу встановлюються методами технічного нормування.

Весь робочий день робітника розпадається на час роботи і час перерв. В свою чергу час роботи включає наступні складові:

v основний (технологічний) час, протягом якого виконуються основні технологічні роботи;

v допоміжний час – витрачається робітником на дії, які забезпечують виконання основної роботи (встановлення, закріплення, зняття обробленого виробу, перестановка інструмента, вимірювання оброблених виробів тощо). Сума основного та допоміжного часу має назву оперативного часу;

v час обслуговування робочого міста, включає підготовку робочого міста до роботи, заміна інструмента, прибирання після роботи та ін.;

v підготовчо-заключний час – це час, що затрачується на ознайомлення з кресленням, отриманням інструктажу, налагодженням обладнання та ін. Воно витрачається лише раз і його тривалість не залежить від розмірів партії виробів, які оброблюють.

Перерви робочого часу мають причини:

v незалежні від робітника, в основному це причини організаційно-технічного характеру, таки, як чекання майстра, матеріалу, транспорту та ін.;

v залежні від робітника – перекури, запізнення на роботу, розмови під час роботи та ін.;

v регламентовані перерви на відпочинок та власні потреби, а також перерви при виконанні фізично важких робіт, або робіт, що проводяться прискореними темпами, при високій температурі, в незручному положенні і т.п.

Втрати робочого часу, що з’явились в наслідок поганої організації праці, в норму додаватися неповинні. Вони повинні негайно усуватися по мірі їх виявлення.

Для вивчення затрат робочого часу використовують наступні методи:

v фотографія робочого часу, здійснюється методом безпосередніх замірів (індивідуальна і групова);

v фотографія робочого часу методом миттєвих спостережень (індивідуальна і групова);

v само фотографія робочого часу;

v хронометраж робочого часу, здійснюється для виявлення фактично витраченого часу на обробку виробу на новому обладнанні, для встановлення нових нормативів, обґрунтування або зміни діючих нормативів.

При обробки і аналізі результатів спостереження, проводяться розрахунки виконання кожного окремого елемента роботи, які об’єднуються в групи, відповідно прийнятої класифікації затрат робочого часу, визначаються сумарні затрати часу по групам і їх питома вага у загальному робочому часі, складається баланс робочого часу по елементам роботи.

Дата добавления: 2014-01-03