Форми та системи оплати праці

Види заробітної плати.

Номінальна – сума коштів, яка отримана за визначений період часу (день, місць, рік).

Реальна – кількість товарів та послуг, які можна придбати на номінальну заробітну плату, тобто купівельна спроможність номінальної зарплати.

Мінімальна зарплата – законодавчо встановлений розмір основної заробітної плати за просту, некваліфіковану працю. Мінімальна зарплата є основою для визначення державних тарифів, пенсій, стипендій та ін.

Основна – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітки, обслуговуванню тощо), яка встановлена у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів – для службовців.

Додаткова – винагорода за праці понад установлені норми, за трудові успіхи, раціоналізаторство, за особливі умови праці. Вона включає також інші доплати, надбавки, компенсаційні виплати, премії тощо.

Заохочувальні виплати – це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, які не передбачені законодавством.

В сучасних умовах найбільше поширення надбали погодинна та відрядна форми. Їх різновиди представлені на рисунку

Погодинна форма оплати праці застосовується для робітників організацій і підприємств, труд яких за кількістю врахувати не можливо (наприклад труд бухгалтера або економіста).

Погодинна форма оплати праці визначається на підставі відпрацьованого часу працівником.

ЗП_погод = С_год t_ф

С_год - тарифна ставка за 1 годину відпрацьованого часу;

t_ф - фактично відпрацьований час

Погодинна форма має дві системи: просту погодинну, яка залежить тільки від окладу та фактично відпрацьованого часу, та погодинно-преміальну, яка дає змогу винагороджувати працівників з допомогою премій та доплат за досягнення певних показників. Визначається за формулою:

ЗП_{погод. пр} = С_год t_ф + ∑ Д_і + ∑ П_ј

∑ Д_і - сума доплат працівникові за певні досягнення,

∑ П_ј - сума премій за певні досягнення.

По простій погодинної системі оплачується в труд робітників бюджетної сфери (наприклад труд бухгалтера лікувального закладу, який находиться на бюджетному асигнуванні), а по погодинно-преміальної труд робітників функціональних відділів виробничих підприємств (наприклад труд бухгалтера ТЕЦ).

Для працівників, труд яких за кількістю і якістю врахувати можливо, застосовується відрядна форма оплати праці.

При відрядної формі заробіток нараховується на кожну одиницю виготовленої продукції за встановленими відрядними розцінками.

ЗП_від = С_від Q

С_від – відрядна розцінка на виготовлення одиниці продукції

С_від = С_год Н_t / 60, де Н_t –норма часу на виготовлення одиниці продукції;

Q - кількість виготовленої продукції за певний час.

До систем відрядної форми оплати праці належать:

1. пряма відрядна, коли оплата нараховується тільки за кількість виготовленої продукції за відрядними розцінками.

2. непряма відрядна, коли розмір заробітку працівника залежить від результатів праці інших працівників, які його обслуговують (наладчиків, настроювачів, ремонтних робітників та ін)

3. відрядно-преміальна, коли працівник додатково отримує премію за досягнення певних кількісних і якісних показників

ЗП_{від. пр} = С_від Q + ∑ Д_і + ∑ П_j

4. відрядно-прогресивна, яка дає змогу працю робітника в межах норми оплачувати за прямими відрядними розцінками, а при виробітку понад норму – за підвищеними:

ЗП_від = С_від Q + С´_від Q´

С´_від – підвищені відрядні розцінки;

Q´ - кількість продукції, яка випущена понад норму.

1. акордно-відрядна - дає змогу встановити розцінку на весь обсяг робіт, а не на окрему операцію, так як за одиницю продукції приймається комплекс робіт і послуг, на які складається калькуляція витрат праці та заробітної плати і розрахунки ведуться за крупними одиницями готової продукції.(до початку роботи видається наряд-завдання, в котрому вказується об’єм робіт, строки, склад бригади, а також розмір премії і показники преміювання). Премії нараховуються за результати та якість праці (скорочення нормативного строку, висока якість продукції).

Відрядна оплата може бути як індивідуальною, так і колективною. При колективної формі оплаті праці застосовуються колективні розцінки, які розраховуються на весь обсяг робіт, а заробітна платня нараховується за тарифними розцінками і з застосуванням коефіцієнта трудового внеску (КТВ). КТВ – є узагальнена оцінка трудового внеску кожного учасника роботи. З урахуванням КТВ розподіляється премія, відрядний приробіток, економія фонду заробітної плати. Але мінімальний розмір зарплати будь-якого з членів бригади не може бути нижче тарифної ставки за відпрацьований час.

Порядок застосування КТВ встановлюється загальними зборами бригади і затверджується керівництвом цеху по узгодженню з профспілкою. В якості базового значення КТВ зазвичай приймається одиниця, тобто кожному члену бригади становлять одиницю, а потім додають, або віднімають певну кількість балів (зазвичай від 0,5 до 1,5) і на цей коефіцієнт помножують тарифну зарплату.

Доплати за роботу в нічний час та понад нормований, за поєднування професій, за сумісництво і т.п. в бригадний заробіток не включається.

Для оплати праці керівників, службовців та спеціалістів існує система посадових окладів. Посадовий оклад – це абсолютний розмір заробітної плати, який установлюється відповідно до посади, яку обіймає працівник, і може коливатися в межах мінімальних та максимальних значень (вилка окладів).

Система надбавок, доплат та премій працівникам.

Для стимулювання підвищення професійної майстерності працівників та матеріальної зацікавленості дозволяється вводити диференційовані надбавки до тарифних ставок. Диференціації надбавки, які залежать від умов праці (компенсаційний і стимулюючий), від стабільності виконання завдань і якості роботи, підвищення кваліфікації працівника, професійну майстерність та ін.

Величина надбавок за професійну майстерність залежать від розряду робітника:

І, ІІ розряд – надбавок немає;

ІІІ розряд – до 12%;

ІV розряд – до 16%;

V розряд – до 20%;

VІ розряд – до 24%.

За роботу у важких та шкідливих умовах надбавки встановлені до 12 %, а за роботу в особо важких – до 24 % тарифної ставки (посадового окладу).

Доплата за суміщення професій і виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Робота в нічний час оплачується у підвищеному розмірі, не нижче від 20 % тарифної ставки за кожну годину роботи в нічний час.

Доплати за роботу в над нормований час, у тому числі робота за установленим графіком у вихідні дні. Понаднормовані роботи виконуються з дозволу профспілки і для одного робітника не можуть перевищувати 120 годин на рік і 4 годин протягом двох днів підряд. Розмір доплат в таких випадках встановлюється від 50 % до 100 %.

Дата добавления: 2014-01-03