Основні відомості

Прилади та засоби пожежогасіння

Способи гасіння пожеж на судні.

Лекція 10

План лекції:

1. Основні відомості.

2. Установки й засоби гасіння пожеж.

3. Пересувні пожежні засоби.

Рекомендована література: 8, 10, 12-14

Успіх швидкої локалізації й ліквідації пожежі залежить від наявності засобів гасіння пожеж і вміння користуватися ними, засобів пожежного зв'язку й сигналізації для виклику пожежної команди й приведення в дію автоматичних вогнегасних установок. Основні вогнегасні засоби й речовини - це вода, піна, пісок, інертні гази, сухі (тверді) вогнегасні речовини й інші.

Припинення процесу горіння може бути досягнуто такими способами:

- припиненням доступу в зону горіння окислювача (повітря) або горючої речовини;

- охолодженням зони горіння або палаючих речовин;

- розведенням повітря або горючих речовин негорючими;

- інтенсивним гальмуванням (застосування інгібіторів) швидкості реакції горіння;

- механічним зривом (відривом) полум'я сильним струменем газу або води;

- придушенням горіння за допомогою вибуху.

Речовини, що володіють фізико-хімічними властивостями, що дозволяють створити умови для припинення горіння називаються вогнегасними речовинами. Вони повинні мати високий ефект гасіння при відносно малій витраті, бути дешевими й безпечними в обігу, не заподіювати шкоди матеріалам і предметам. Основними вогнегасними речовинами є: вода (у різних видах), піна, інертні й негорючі гази, галоїдовуглеводневі склади, порошки, пісок.

Вода - найпоширеніше, дешеве й легкодоступне вогнегасна речовина. Потрапляючи в зону горіння, вона інтенсивно прохолоджує горюча речовина, збиває своєю масою полум'я, змочує поверхня горючої речовини й, що утворює водяну плівку, перешкоджає доступу до нього кисню з повітря. пара, що утворилася, розбавляє повітря, знижуючи тим самим кількість кисню, що втримується в ньому (1 л води при випарі утворить 1725 л пари). Для підвищення ефекту змочування іноді у воду додають спеціальні добавки. Для гасіння пожежі вода може застосовуватися у вигляді компактних струменів, у розпорошеному стані й у вигляді пари.

Покриваючи поверхню речовин, вода поглинає багато тепла й прохолоджує палаючі речовини до температури, при якій неможливо їхнє горіння. 1 л води при нагріванні від 0 до 100°С поглинає 100 ккал тепла, а при випарі - ще 539 ккал. Водяна пара розбавляє повітря до змісту в ньому 14-15% кисню, у результаті чого горіння припиняється. Механічна дія струменя води полягає в збиванні полум'я з палаючих поверхонь. Гасіння пожеж може проводитися із застосуванням компактних струменів води, або розпиленням води. При горінні горючих рідин, електропроводів, а також деяких хімічних речовин вода не застосовується у зв'язку з утворенням шкідливих і вибухонебезпечних речовин, що підсилюють горіння.

Система подачі води для гасіння пожеж називається протипожежним водопостачанням. Воду для гасіння пожежі, можна подавати за допомогою автонасосів з водойм, рік і т.п. або безпосередньо з водопроводу. Пристрій протипожежного водопостачання на підприємствах визначається нормами будівельного проектування. Відповідно до цих норм на об'єктах установлюється протипожежний водопровід, об'єднаний з виробничим або господарсько-питним водопроводом.

Протипожежні водопроводи можуть бути високого й низького тиску. У водопроводах високого тиску напір води створюється стаціонарними пожежними насосами. Цей напір повинен забезпечувати подачу компактного струменя на висоту не менш 10 м. У водопроводах низького тиску необхідний напір води забезпечують пожежні пересувні насоси. Протипожежні водопроводи робляться, як правило, кільцевими, а в окремих випадках - у вигляді тупикових ліній.

Гідранти встановлюються уздовж доріг і проїздів на відстані 100-150 м друг від друга, не ближче 5 м від стін будинку й не більше 2 м від дороги.

Якщо на об'єкті неможливо мати протипожежний водопровід, то створюють спеціальні резервуари, звідки вода мотопомпами по рукавах подається до місця гасіння пожежі.

Один з перспективних напрямків, що забезпечує пожежну безпеку об'єктів, - установка протипожежної автоматики - спринклерних і дренчерних установок. Ці установки використовують багато торговельних складів.

Вода у вигляді компактних струменів використовується в тих випадках, коли потрібно подати воду на велику відстань або додати їй значну ударну силу, а також для створення водяних завіс і охолодження об'єктів, що перебувають поблизу вогнищ пожежі. Струмінь води можна подавати на відстань до 50-70 м. Цей спосіб гасіння є найбільш простим і розповсюдженим.

Розпорошеною водою ефективно гасяться тверді речовини й матеріали, горючі й навіть легкозаймисті рідини. При такому гасінні знижується витрата води, мінімально воложаться й псуються матеріали, осаджується дим, створюються найбільш сприятливі умови для випару води й тим самим підвищення охолодного ефекту й розведення горючого середовища. Гасіння розпорошеною водою має ряд переваг (у першу чергу скорочується витрата води) і тому в останні роки знаходить більше застосування.

Водяну пару застосовують для гасіння пожеж у приміщеннях обсягом до 500 м³ і невеликих пожеж на відкритих площадках і установках. Пара воложить палаючі предмети й знижує концентрацію кисню. Вогнегасна концентрація водяної пари в повітрі становить приблизно 35% по обсязі.

Поряд з достоїнствами вода має властивості, що обмежують область її застосування. Оскільки вода має гарну електропровідність, те її не можна використовувати для гасіння об'єктів, що перебувають під напругою. Не можна гасити водою легкозаймисті рідини з меншої, чим у води щільністю (бензин, гас, толуол і ін.), тому що вони спливають і продовжують горіти на її поверхні, збільшуючи тим самим вогнище пожежі. Крім того, у результаті хімічної реакції з водою деякі речовини (лужні метали, їхні карбіди) виділяють велика кількість тепла й горючих газів, що може викликати вибух і збільшити пожежу.

Піна широко застосовується для гасіння легкозаймистих рідин. Її вогнегасний вплив полягає в тому, що вона, покриваючи поверхню палаючої речовини, припиняє доступ горючих газів і пар у зону горіння, ізолює палаючу речовину від кисню повітря й прохолоджує найбільш нагрітий верхній шар речовини. Для безперервної подачі піни при гасінні більших пожеж застосовують спеціальні піноутворюючи апарати - піногенератори. На практиці застосовують два види піни: хімічну й повітряно-механічну.

Хімічна піна виходить при взаємодії лужного й кислотного розчинів у присутності піноутворювача. Хімічна піна, що утворилася в результаті реакції,, складається з 80% діоксиду вуглецю, 19,7% води й 0,3% піноутворюючої речовини. Питома вага піни близько 0,2 г/см³, кратність 5, стійкість 40 хв. Застосування хімічної піни у зв'язку з високою вартістю й складністю організації пожежогасіння в цей час скорочується.

Повітряно-механічна піна утвориться при механічному змішуванні повітря, води й піноутворюючої речовини. Частка цих компонентів у піні, що утворилася, становить відповідно 90%, 9,8% і 0,2%. Повітряно-механічна піна буває звичайної (до 10) і висотою кратності (більше 10). Її стійкість становить близько 20 хв., але зі збільшенням кратності знижується.

Інертні й негорючі гази, головним чином діоксид вуглецю і азот, знижують концентрацію кисню у вогнищі пожежі й гальмують інтенсивність горіння. Вогнегасна концентрація цих газів при гасінні в закритому приміщенні становить приблизно 31 - 36% до обсягу приміщення. Інертні й негорючі гази застосовуються в основному для гасіння легкозаймистих і горючих рідин, твердих речовин і електроустановок, що перебувають під напругою, Крім того вони не псують дотичних з ними речовин, тому їх також застосовують для гасіння коштовних речей і матеріалів.

Вогнегасна дія галоідовуглеводневих складів засновано на хімічному гальмуванні реакції горіння, тому їх називають інгібіторами або антикаталізаторами. Вони більше ефективні при гасінні пожежі, чим діоксид вуглецю. Нижче наведені деякі галоідовуглеводневі із вказівкою вогнегасних концентрацій у відсотках по обсязі: бромистий метилен - 2,4; йодистий метилен - 2,7; тетрафтордібромєтан - 7,5; діхлормонофторметан - 9,5.

Вогнегасні порошки являють собою дрібно здрібнені мінеральні солі з різними добавками, що перешкоджають їхньому злежуванню й грудкуванню. Вони характеризуються найвищої вогнегасною здатністю й універсальністю застосування. Порошки можна використовувати для різноманітних способів пожежогасіння, у тому числі для інгібіровання й придушення вибухом. Розрізняють порошки загального й спеціального призначення. Основним компонентом складу ПСБ є бікарбонат натрію; ПФ - діамоній фосфат; ПС- вуглекислий натрій; СВ - силікагель, насичений хладоном.

Вибір вогнегасної речовини залежить від класу пожежі. У таблиці 1 наведена класифікація пожеж і які рекомендуються вогнегасні речовини.

Таблиця 1. Класифікація пожеж і які рекомендуються вогнегасні речовини

Клас пожежі	Характеристика горючого середовища або палаючого об'єкта	Які рекомендуються вогнегасні речовини
А	Звичайні тверді горючі матеріали (дерево, вугілля, папір, гума, текстильні матеріали й ін.)	Всі види огнетушащих речовин (насамперед вода)
В	Горючі рідини й матеріали, що плавляться при нагріванні (мазут, бензин, лаки, масла, спирт, стеарин, каучук, деякі синтетичні матеріали й ін.)	Розпорошена вода, всі види пін, склади на основі галогеналкидів, порошки
С	Горючі гази (водень, ацетилен, вуглеводні й ін.)	Газові склади: інертні розріджувачі(N2, CO2), галогеновуглеводні, порошки, вода (для охолодження)
D	Метали і їхні сплави (калій, натрій, алюміній, магній)	Порошки (при спокійній подачі на палаючу поверхню)
Е	Устаткування під напругою	Порошки, CO2, хладони

Дата добавления: 2014-01-03