Установки й засоби гасіння пожеж.

Всі установки й засоби, застосовувані для гасіння пожеж підрозділяються на стаціонарні, пересувні й первинні.

Стаціонарні пожежогасні установки являють собою нерухомо змонтовані апарати, трубопроводи й устаткування, які призначаються для подачі вогнегасних речовин до місць загоряння. Такі установки можуть бути автоматичними або дистанційними. Автоматичні установки (рис. 2) при виникненні пожежі приводяться в дію відповідним датчиком, а дистанційні - людьми. У якості вогнегасної речовини в стаціонарних установках пожежогасіння застосовуються: вода, піна, порошок, інертні гази. Найбільше поширення в цей час знайшли спринклерні й дренчерні установки гасіння пожежі водою.

Рисунок 2. Принципова схема автоматичної установки пожежогасіння

Керування автоматичною установкою пожежогасіння здійснюється з пульту 1 або від автоматичної розподільної системи 2, яка аналізуючи подану інформацію з устрою 3, на який входить сигнал з систем протипожежного датчика 4 приведений у дію від полум’ям 6, подає воду на форсунки 5.

Спринклерні установки призначені для швидкого автоматичного гасіння й локалізації вогнища пожежі, коли в якості вогнегасної речовини можна використовувати воду. Одночасно з подачею розпиленої води на вогнище пожежі система автоматично подає сигнал про пожежу.

У спринклерних установках у якості вогнегасного засобу, може бути використана й повітряно-механічна піна. Це особливо важливо для складів, де зберігаються хімічні речовини, каучук і інші легкозаймисті речовини.

Спринклерні установки, пристосовані для гасіння повітряно-механічною піною, обладнають замість спринклерних голівок СП-2 спеціальними пінними голівками (пінний зрошувач ОП), що дозволяють однією голівкою захищати площу підлоги 20-25 м². Для утворення повітряно-механічної піни в установках застосовують 3-5%-ный розчин піноутворювача ПО-1.

Залежно від температури в захищаемих приміщеннях, спринклерні установки підрозділяють на водяні, повітряні й повітряно-водяні.

Водяні спринклерні установки встановлюють у приміщеннях, у яких постійно підтримується температура вище 4 ºС. Трубопроводи цієї системи завжди заповнені водою. При підвищенні температури повітря або впливі полум'я легкоплавкі замки спринклерних установок розпаюються, вода виходить із отворів, зрошуючи зону захисту.

Повітряні спринклерні установки встановлюють у неопалюваних будинках. Трубопроводи цієї системи заповнені стисненим повітрям. При цьому до контрольно-сигнального клапана перебуває стиснене повітря, а після контрольно-сигнального клапана - вода. При розкритті спринклерної голівки повітряної системи після виходу повітря в мережу надходить вода й гасить вогнище горіння.

Повітряно-водяні системи являють собою сполучення повітряної й водяник спринклерних установок. Приведення в дію спринклерної установки робите автоматично за рахунок розплавлювання легкоплавкого замка спринклерної голівки.

Спринклерна система гасіння пожежі водою (рис. 3) являє собою мережа водопровідних труб l, розташованих під перекриттям. У трубах постійно перебуває вода під тиском і вмонтовані спринклерні голівки 2 з умови зрошення одним спринклером 9-12 м² площі підлоги.

Рисунок 3. Схема спринклерної установки

При звичайних умовах отвір у спринклері (рис. 4), через яке надходить вода, закрито легкоплавким замком 4. При підвищенні температури сплав замка плавиться, замок розпадається на пластини й випадає разом з важелями 5 і клапаном 2, що замикає воду. При цьому вода надходить у голівку, ударяється об розетку l і розприскується. До трубопроводу спринклер кріпиться за допомогою штуцера 3. Як тільки розкривається хоча б один спринклер, то автоматично подається сигнал тривоги.

Рисунок 4. Спринклерна зрошувальна голівка

У спринклерних установках спрацьовують тільки голівки, опинившись в зоні високої температури (вогнищі пожежі), крім того, вони володіють порівняно великий інерціонністью - розкриваються через 2-3 хвилини з моменту підвищення температури в приміщенні. Іноді така інерціонність неприйнятна, а доцільно подавати воду відразу на всю площу приміщення. У таких випадках застосовують дренчерні установки (рис. 5), у яких замість спринклерних голівок установлені дренчери - відкриті зрошувальні голівки без замків. Вода надходить через штуцер 3, яким дренчер кріпиться до труб, розприскується розеткою l, утримуваної дужками 2. При звичайних умовах вхід води в мережу закритий клапаном групової дії, що у випадку пожежі відкривається автоматично (від датчика) або вручну, при цьому також подається сигнал тривоги.

Рисунок 5. Дренчерна зрошувальна голівка

Дренчерні установки призначені для автоматичного й дистанційного гасіння пожежі водою. Розрізняють дренчерні установки автоматичної й ручної дії. В автоматичних дренчерних установках води в мережу подається за допомогою клапана групового дійства В нормальних умовах автоматичний спонукальний клапан утримується в закритому положенні за допомогою та совою системи з легкоплавкими замками. При пожежі замок розплавляється, трос обривається, клапан під тиском виючи відкривається й вода надходить у дренчери. У дренчерної установці ручної дії вода подається після відкриття вентиля. На відміну від спринклерних у дренчерних установках розпилювачі води (дренчери) перебувають постійно у відкритому стані.

Гасіння вогню здійснюється з використанням різних вогнегасних речовин. Для гасіння легкозаймистих рідин широке застосування одержавши хімічні й повітряно-механічні піни.

Дата добавления: 2014-01-03