За способом доступу до даних БД розподіляються на БД з локальним доступом та вилученим (мережним) доступом

Системи централізованих БД з мережним доступом припускають різні архітектури подібних систем: файл-сервер; клієнт-сервер.

Файл-сервер. Архітектура системи БД з мережним доступом припускає виділення однієї з машин мережі як центральної (сервер файлів) На такій машині зберігається спільно використовувана централізована БД. Всі інші машини виконують функції робочих станцій, за допомогою яких підтримується доступ користувальницької системи до централізованої БД. Файли БД відповідно до користувальницьких запитів передаються на робітників станції, де в основному і здійснюється опрацювання.

Клієнт-сервер. У цієї архітектурі мається на увазі, що крім зберігання централізованої БД центральна машина (сервер БД) має забезпечувати виконання основного об’єму опрацювання даних. Запит на дані, що видається клієнтом (робочою станцією), спонукає пошук і добування даних на сервері. Витягнуті дані (але не файли) транспортуються мережею від сервера до клієнта.

Однією із характеристик БД є наявність між певними даними в базі. За способом встановлення зв’язків між даними в БД (за структурою) їх поділяють на: ієрархічні, мережні та реляційні.

Ієрархічна структура БД ― це структура, в якій дані зв’язані між собою односторонніми залежними вертикальними зв’язками від старших вершин до молодших. Кожен елемент зв’язаний хоча б з одним вищестоящим та декількома нижчестоящими елементами даних. Це полегшує доступ до інформації, але тільки тоді, коли всі можливі запити відображені в структурі дерева. Будь-які інші запити в жодному разі не можуть бути реалізовані. Прикладом ієрархічної структури БД може бути організація каталогів на диску, різного типу класифікації, структура державної влади і т.д.

Мережна структура БД ― це структура, в якій кожен елемент даних зв’язаний із всіма сусідніми незалежними та рівноправними горизонтальними зв’язками. Теоретично кожен елемент даних повинен бути зв’язаним одночасно із всіма іншими елементами(зв’язок „ всіх із всіма ”), але оскільки практично реалізувати це неможливо, то доводиться встановлювати деякі обмеження. Така структура значно розширює можливості створення запитів до БД, але оскільки кожен елемент даних повинен містити посилання на дуже велику групу інших елементів, це приводить до надмірного перенасичення зв’язками. Отже основним недоліком мережної структури БД є дуже великі затрати як дискової, так і оперативної пам’яті ПК, а це в свою чергу знижує швидкість обробки даних. Крім цього, для таких моделей характерна складність реалізації СУБД. Прикладом структури мережної БД може бути структура автобусних маршрутів.

Реляційна структура БД ― це структура, в якій дані організовані в формі двомірної таблиці по колонках і рядках. Перевагою реляційної моделі є відносна простота інструментальних засобів її підтримки, а недоліком ― жорсткість структури (неможливо, наприклад, задати рядки таблиці необмеженої довжини) і залежність швидкості її роботи від розміру БД.

Рядки в реляційній базі даних називають записами, а колонки ― полями. Крім цього, одна таблиця, що є складовою реляційної БД може містити зв’язки з іншими таблицями. Це дозволяє розмежувати інформацію за певними категоріями і спростити пошук потрібних записів.

З поняттям БД тісно зв’язане поняття систем управління базами даних. Системою управління базами даних (СУБД) називають програмну систему, призначену для створення на комп’ютері загальної БД, використовуваної для розв’язання розв’язання багатьох задач.

Будь-який пакет програм СУБД повинен містити:

• середовище користувача, що надає можливість безпосереднього керування даними БД за допомогою клавіатури та миші;
• алгоритмічна мова для створення вузькоспеціалізованих програм обробки певних типів БД;
• компілятор для надання створеній програмі закінченого комерційного продукту в формі незалежного exe - файлу;
• програми - утиліти швидкого програмування операцій, які вимагають великих затрат робочого часу користувача.

Наявність в СУБД мови програмування дозволяє створювати складні системи обробки даних, які орієнтовані на конкретні задачі навіть для конкретного користувача. Існують також СУБД, які мають в своєму розпорядженні лише мову програмування і не мають оболонки. Вони призначені виключно для програмістів ― це системи так званого компіляційного типу, які важко назвати СУБД і тому їх часто називають просто компілятори баз даних.

СУБД забезпечують правильність, повноту і несуперечність даних, а також зручний доступ до них. Для менш складних застосувань замість СУБД використовуються інформаційно-пошукові системи, які виконують такі функції: зберігання великого обсягу інформації; швидкий пошук необхідної інформації; додавання, видалення й зміна збереженої інформації; видача інформації із запиту користувача без складних перетворень даних.

Серед реляційних БД найбільш поширена СУБД Microsoft ACCESS. База даних в ACCESS ─ це файл, який служить для зберігання даних, об’єктів та настроювань СУБД. Зазвичай БД створюється для однієї конкретної прикладної задачі.

Основними об’єктами ACCESS є:

· Таблиці. Містять дані у вигляді двомірної таблиці. Таблиці ― основа БД, від них залежать усі інші об’єкти. У базі даних відомості з кожного джерела зберігаються в окремій таблиці. Під час роботи з даними з кількох таблиць установлюються зв’язки між таблицями.

· Запити. Створюються для пошуку й добору даних з таблиці, що задовольняють певні умови. Запити дозволяють також оновити або видалити одночасно кілька записів, виконати вбудовані чи спеціальні обчислення.

· Форми. Застосовуються для перегляду, введення або зміни даних у таблицях. Форма також дозволяє відібрати дані з однієї чи кількох таблиць і вивести їх на екран, використовуючи стандартний чи створений користувачем макет.

· Звіти. Відображують певним чином і друкують дані з таблиці або запиту. У звіті дані редагувати не можна. Звіти можуть містити дані, взяті з кількох таблиць або запитів.

· Макроси. Автоматизують стандартні дії.

· Модулі. Автоматизують складні операції, які не можна описати макросами.

До основних понять СУБД ACCESS відносяться:

· Запис ─ аналог рядка в таблиці. Запис є стандартним блоком для зберігання даних у таблиці, вибірці даних у запиті, формі, що виводиться на екран, і т.д.

· Поле ─ стовпець у таблиці. В ACCESS полю надається ряд властивостей, які визначають можливості БД.

· Ключове поле ─ поле, значення якого служать для однозначного визначення запису в таблиці.

· Ключ ─ одне або кілька ключових полів, які дозволяють ідентифікувати записи таблиці або організувати зв’язки між таблицями.

· Конструктор ─ режим визначення властивостей об’єктів БД. Конструктор має своє вікно, у якому розташована таблиця для завдання властивостей об’єкта ─ бланк. Режим конструктора є альтернативою режиму перегляду даних.

· Майстер ─ програма, націлена на розв’язання певної вузької задачі. Для зручності робота Майстра складається з декількох етапів або кроків. Користувач у разі необхідності може повернутися до попереднього кроку або пропустити непотрібний.

Перш ніж приступити в ACCESS до фактичної розробки таблиць, запитів, форм та інших об’єктів, рекомендується попередньо спланувати структуру на папері.

Розробка БД розподіляється на такі основні етапи:

1. розробка й опис структур таблиць даних;
2. розробка схеми даних і завдання системи взаємозв’язків між таблицями;
3. розробка системи запитів до таблиць БД і (за необхідності) їхня інтеграція в схему даних;
4. розробка екранних форм уведення/виведення даних;
5. розробка системи звітів;
6. розробка програмних розширень для БД, що вирішують специфічні задачі з опрацювання інформації, яка міститься в ній, за допомогою макросів і модулів;
7. Розробка системи захисту даних, прав і обмежень щодо доступу.

В ACCESS можна задати три види зв’язків між таблицями: Один-до-багатьох, Багато-до-багатьох і Один-до одного.

Зв’язок Один-до-багатьох ─ найчастіше використовуваний тип зв’язку між таблицями, у такому зв’язку кожному запису в таблиці А може відповідати кілька записів у таблиці В (поля із цими записами називаються зовнішніми ключами), а запис у таблиці В не може мати більше ніж один відповідний їй запис у таблиці А.

У випадку зв’язку Багато-до-багатьох одному запису в таблиці А може відповідати кілька записів у таблиці В, а одномузапису в таблиці В ─ кілька записів у таблиці А. Така схема реалізується тільки за допомогою третьої (зв’язаної) таблиці, ключ якої складається принаймні із двох полів, одне з яких є спільним із таблицею А, а інший ─ спільним із таблицю В.

У випадку зв’язку Один-до одного запис у таблиці А може мати не більше від одного зв’язаного запису в таблиці В, і навпаки. Цей тип зв’язку використовують не дуже часто, оскільки такі дані можуть бути поміщені в одну таблицю. Зв’язок з відношенням Один-до одного застосовують для розподілу дуже широких таблиць, для відокремлення частини таблиці з метою її захисту, а також для збереження відомостей, які належать до підмножини записів у головній таблиці.

Дата добавления: 2014-01-03