Специфика масової поведінки

Індивіди є представниками не тільки певних спільностей, а і учасниками прямих політичних дій, випадкових і тимчасових утворень – зборів, мітингів, демонстрацій тощо.

Залежно від ступеня стихійності виникнення та організованості таких масових утворень вони можуть набувати рис натовпу.

Натовп виникає на основі фізичної взаємодії людей, які підтримують між собою безпосередній контакт. Випадковість утворення, неоднорідність складу позначається на раціональності поведінки, різкому переважанні почуттів над розумом. На основі анонімності самого натовпу і кожного його учасника виникає почуття безкарності, відкидається відповідальність і соціальний страх, що, в свою чергу. викликає агресивні настрої і поведінку.

Негативні наслідки залучення мас до безпосередньої участі в політиці визначали Платон, Аристотель, які негативно ставилися до демократії, яка за тих часів нерідко набувала форми охлократії – влади натовпу, що перебуває під впливом політичних демагогів. Такої ж думки дотримується іспанський філософ Х.Ортега-і-Гассет. На його думку, маса є множинністю людей без особливих достоїнств, панування яких обертається торжеством повсякденності та людської посередності. Трагедія сучасної західної цивілізації полягає у привласненні масами функцій здібної і кваліфікованої меншості – еліти як носія творчих і управлінських засад і традицій у будь-якому суспільстві. В політиці маса здатна діяти єдиним найдоступнішим їй метолом прямої дії, постійне використання якого призводить до поступового наростання розриву між складністю проблем, які необхідно вирішувати суспільству, та примітивністю засобів, які при цьому використовуються.

Проте абсолютизувати негативні риси масової поведінки не потрібно, адже інколи прямі дії є не тільки найефективнішим. А й єдиним зв’язком між громадянським суспільством і державою.

Дата добавления: 2014-01-03