Списання податкового боргу за умовами мирової угоди

Неплатоспроможність може бути викликана відсутністю або нестачею коштів, якими може розпоряджатися боржник на момент настання строку виконання грошового зобов»язання, але такі кошти у боржника наявні, оскільки він, будучи кредитором в інших правовідносинах, в майбутньому отримає задоволення своїх вимог.

Коли боржник є неплатоспроможним і при складанні балансу його майна виявляється перевищення активу над пасивом, такий стан називають відносною неплатоспроможністю. Проблема її вирішення є питанням часу та можливістю застосування до такого боржника заходів примусового стягнення. При настанні такого стану кредитори реалізовують свої майнові права через виконавче провадження, оминаючи інститут банкрутства.

Баланс (П(С)БО 1)- звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Має форму таблиці, яка складається з двох частин активу і пасиву. Оскільки актив і пасив балансу відображають ті самі кошти, підсумки їх мають дорівнювати одне одному.
Активи (Assets) - Усе чим володіє підприємство (готівка, дебіторська заборгованість, обладнанння та майно підприємства). Існує три види активів: 1) оборотні фонди - готівка та кошти, які можуть бути досить швидко трансформовані в готівку (як правило, протягом року); 2) основні фонди з довгим терміном служби, що використовуються підприємством при виробництві товарів і послуг (наприклад, будівлі, споруди, земля, обладнання); 3 ) інші активи, які включають такі нематеріальні активи, як патенти і торгові знаки (що не мають натурально-речової форми, але цінні для підприємства), капіталовкладення в інші компанії або довготермінові цінні папери, "витрати майбутніх періодів" і різні інші активи (в залежності від профілю того чи іншого підприємства).

Інакше складається, коли в майні боржника пасив перевищує актив, і боржник при звичайному веденні справ все ж нездатний погасити зобов»язання, строк оплати яких настав. Це означає, що боржник фактично дійшов до стану абсолютної неплатоспроможності. Таким чином,

абсолютна неплатоспроможність полягає в неможливості боржника у зв»язку із повним розвалом фінансового становища сплатити борги кредиторам, минаючи судові процедури банкрутства.

Як вбачається із ст..1 Закону, стан банкрутства залежить від фінансової неспроможність, яка, в свою чергу, прямо пов»язана із станом неплатоспроможності.

Тобто вбачається, що при настанні абсолютної неплатоспроможності боржника, яка встановлюється судом, боржник стає фінансово неспроможним і підпадає під дію інституту банкрутства із відповідними наслідками.

Термін фінансова неспроможність є більш широким поняттям ніж банкрутство. Банкрутство обмежується лише ліквідаційною процедурою для задоволення кредиторських вимог.

Сучасне законодавство про неспроможність містить 5 ознак неплатоспроможності боржника: характер грошових зобов»язань; базовий розмір грошових вимог; спірність вимог; термін несплати; наявність виконавчого провадження.

1.Характер грошових зобов»язань – в новій редакції Закону (на відміну від редакції ЗУ «Про банкрутство») законодавець не включив до складу грошових зобов»язань неустойку (штраф, пеня). Інакше кажучи, штрафні санкції не впливають на неплатоспроможність господарюючого суб»єкта і не визначають її. Окрім неустойки не є грошовими зобов»язаннями в розумінні закону зобов»язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю, здоров»ю, з виплати авторської винагороди, перед засновниками боржника.

Примітка: За старою редакцією закону в основі неплатоспроможності лежали майнові вимоги. Тобто закон дозволяв ініціювати банкрутство з будь-яких майнових вимог, будь-якого майнового права, що мало грошову оцінку.

Таким чином, при наявності боргових зобов»язань за штрафними санкціями, збитками тощо, кредитор мав право ініціювати справу про банкрутство. Податкова інспекція після проведення перевірки приймала рішення про застосування фін. санкцій і відразу, через місяць, ініціювала процедуру банкрутства. Підприємства, не встигаючи оскаржити рішення, уже визнавалися банкрутами.

2.Базовий розмір грошових вимог – мінімальний розмір неоплачених боржником грошових вимог для ініціювання справи про банкрутство. (Примітка: в США застосовується кількісний обмежувач – 5 000 дол., в Англії – 750 фунтів стерлінгів)

3.Безспірність вимог – безперечність грошових вимог ініціюючого кредитора. Для того, щоб неплатоспроможність була реальною, необхідний факт відсутності спору між боржником та кредитором, оскільки у випадку невизнання боржником вимог кредитора відсутня неплатоспроможність.

4.Термін несплати - тримісячний строк несплати - законом установлений базовий чинник неплатоспроможності, що дає право ініціювати процедуру банкрутства. Законом не встановлено чіткого визначення про початок відліку тримісячного строку. У зв»язку з цим існують декілька поглядів на порядок визначення настання неплатоспроможності:

1. сплив терміну виконання грошового зобов»язання (оскільки в основу неплатоспроможності покладено грошове зобов»язання)

2. момент визнання претензії чи набрання чинності рішення суду (оскільки в основу покладено ознаку безспірності вимог)

3. момент відкриття виконавчого провадження (реальність вимоги).

5.Наявність виконавчого провадження – незадоволеність результатами виконавчого провадження є передумовою для початку процедури банкрутства. Тільки виконавче провадження у випадку, коли бордник протягом 3-х місяців не виконав грошового зобов»язання підтверджує дійсність, реальність та об»єктивність неплатоспроможності боржника. У такому випадку на зміну виконавчого провадження приходить процедура банкрутства.

2.Введення мораторію в процедурі банкрутства.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів – зупинення виконання боржником грошових зобов»язань і зобов»язань щодо сплати податків і зборів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів спрямованих на забезпечення виконання цих зобов»язань.

Відповідно до ст..ст.11.12 Закону процедура мораторію на задоволення вимог кредиторів є обов»язковою для її застосування господарськими судами з метою збереження майна боржника для задоволення інтересів кредиторів. Виходячи із аналізу положень Закону, мораторій розповсюджує свою дію на зобов»язання боржника, строк виконання яких настав до введення мораторію. Інакше кажучи, мораторій підлягає застосуванню до конкурсної заборгованості та не розповсюджується на зобов»язання на поточну заборгованість боржника перед кредитором. Одним із найбільш суперечливих з точки зору практичного правозастосування в інституті банкрутства є питання мораторію на задоволення вимог кредиторів. Хоча законодавство і надає визначення цього терміну, але, нажаль, єдиного підходу до його реалізації не напрацьовано, не має єдиного підходу на сьогодні і в судах, оскільки всупереч положенням ЗУ «Про судоустрій» судами не забезпечується однакове застосування законодавчих норм. «Quod licet jovi, non licet bovi» «Что разрешено Юпитеру, то не разрешено быку» Так, в постановлении Судебной палаты по хозяйственным делам Верховного Суда Украины от 2 августа 2005 года по делу № 33/137-04, в постановлении от 28 сентября 2004 года по делу № 7/181а, рассматривая правовую природу моратория на удовлетворение требований кредиторов, суд пришел к выводу, что поскольку мораторий вводится одновременно с открытием производства по делу, о чем указывается в определении хозяйственного суда об открытии производства о банкротстве (статья 11, абзац 1 части 4 статьи 12 Закона о банкротстве), с момента введения моратория должник не может выполнять денежные обязательства и обязательства по уплате налогов и сборов (обязательных платежей), которые возникли до введения моратория, а меры, направленные на обеспечение исполнения этих обязательств, не применяются. Далее, из анализа абзаца 2 части 4 статьи 12 Закона о банкротстве суд установил, что данная норма указывает конкретный период времени, в течение которого не начисляются штраф и пеня, и этот период времени только соответствует сроку действия моратория на удовлетворение требований кредиторов, но никак не связан с его сущностью. Таким образом, по содержанию этой нормы должник должен выполнять обязательства, которые возникли после введения моратория, но пеня и штраф за их невыполнение или ненадлежащее выполнение не применяются. Из указанного выше следует, что Верховным Судом Украины мораторий на удовлетворение требований кредиторов предложено распространять на требования, которые возникли как до, так и после его введения, то есть по отношению к дополнительным обязательствам как конкурсных, так и текущих кредиторов. Однако в более позднем решении — в постановлении Судебной палаты по административным делам Верховного Суда Украины от 23 мая 2006 года по делу № 21-104во05, исходя из положений все того же абзаца 24 статьи 1 и абзаца 2 части 4 статьи 12 Закона о банкротстве, суд пришел к выводу, что системный анализ содержания вышеуказанных норм права свидетельствует о том, что мораторий не приостанавливает исполнение должником денежных обязательств и обязательств по уплате налогов и сборов (обязательных платежей), которые возникли после дня введения моратория, а поэтому и не приостанавливает меры, направленные на их обеспечение. Невыполнение таких обязательств является правонарушением. Следовательно, начисление санкций, применение мер за невыполнение указанных обязательств и принудительное взыскание на основании исполнительных документов средств на исполнение таких денежных обязательств и обязательств по уплате налогов и сборов (обязательных платежей), а также штрафных санкций, основывается на Законе. Як вбачається, не дивлячись на надане законодавцем визначення поняття «мораторію на задоволення вимог кредиторів», судова практика не напрацювала єдиного варіанту його застосування. Відсутнє єдине розуміння мораторію також і в податкових органах. Позиція податкових органів стосовно застосування мораторію також є неоднозначною, що підтверджується листами ДПА України. Так, листом від 21.04.2003 р. № 6467/7/24-1117 ДПА України висловила свою позицію щодо правомірності застосування процедур нарахування пені та штрафів боржнику за період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. В зазначеному листі ДПА вказало на те, що в період дії мораторію штрафи та пеня, визначені ЗУ №2181, боржнику не нараховуються. Але на сьогодні позиція ДПА з цього ж питання змінена, що вбачається з суті листа ДПА України від 02.06.2005 р. № 10902/7/23-117, в якому зазначається, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов»язань і зобов»язань щодо сплати податків. Зважаючи на це, у період дії мораторію на задоволення кредиторських вимог пеня та штраф (згідно ст.16 та пп.17.1.7. ст..17 ЗУ №2181 не застосовуються. Інші штрафні санкції за порушення правил оподаткування, передбачені ЗУ №2181, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах. (маються на увазі інші санкції ст..17) Таким чином, за ситуації, коли закон не змінювався, порядок застосування мораторію щодо вимог, які виникли протягом періоду дії мораторію зазнав суттєвих змін. Згідно з діючим законодавством органи ДПС мають право застосовувати до СПД не лише штрафні санкції, передбачені ЗУ №2181, але і санкції, передбачені ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій…», ЗУ «Про порядок проведення розрахунків в іноземній валюті» та ін…
Такі штрафні санкції (за порушення податкового та валютного законодавства, порядку застосування РРО, тощо) не пов»язані із порушення боржником термінів погашення зобов»язань, що виникли до дня введення мораторію. Таким чином, їх застосування до боржників, що знаходяться в процедурі банкрутства є правомірним та не суперечить закону про банкрутство.





	3.Мирова угода як окрема стадія провадження у справі про банкрутство.

Ст.38 закону про банкрутство – домовленість між боржником та кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню за умовами мирової угоди заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов»язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.2 ст.36 ЗУ «Про відновлення платоспроможності …» (№2343), органи ДПС зобов»язані погодитися на задоволення частини вимог з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При укладенні мирової угоди ДПС зобов»язана погодитися із тим, щ под..борг, який виник у строк, що передував трьом повним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господ.суду визнається безнадійним та списується, а под..борг, що виник у строк протягом трьох останніх років розстрочується або списується на умовах мирової угоди.

ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік» (закон №107) заборонено надання відстрочок щодо термінів погашення податкових зобов»язань (ст..63)

реструктуризацію заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, крім розстрочення її сплати під час санації такого суб'єкта господарювання за участю інвестора, який бере на себе солідарні зобов'язання щодо погашення такої заборгованості у термін не більше ніж на три роки. При цьому, сума пені, яка
нарахована внаслідок невиконання позичальником зобов'язань за таким кредитом, бюджетною позичкою або фінансовою допомогою на реструктуровану суму заборгованості, списується;

списання заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, крім заборгованості суб'єктів господарювання, визнаних у встановленому порядку банкрутами, вимоги щодо погашення заборгованості яких не були задоволені у зв'язку з недостатністю їх активів;

надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами).

На перший погляд складається враження, що положення ст..63 закону №107 не узгоджуються з нормами закону № 2343 щодо проведення списання і розстрочки по заборгованості зі сплати податків та зборів у межах справи про банкрутство.