З огляду на це є очевидною потреба розглянути дію вказаних законів у системному взаємозв»язку з іншими законодавчими актами

Відповідно доч.3 ст.1 ЗУ «Про систему оподаткування» (№1251)ставки, механізми справляння податків та зборів не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами, крім законів про оподаткування.

Згідно з п.20 ст.2 Бюджетного кодексу закон «Про державний бюджет» затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Держбюджету протягом бюджетного періоду.

Отже, є розходження між змістом ст..63 закону №107 та вимогами закону №1251 і Бюджетного кодексу в частині компетенцій регулювання кола відносин, оскільки в ст.63 регламентовані саме податкові відносини (відстрочення податкових зобов»язань)

У той же час питання списання, розстрочення і відстрочки регламентовані спеціальним Законом України №2181(Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»). При цьому, згідно преамбули, закон не регулює питання погашення податкових зобов»язань з осіб, на яких поширюються судові процедури банкрутства.

Таким чином, відносини з приводу списання, розстрочення по сплаті податкової заборгованості в межах мирової угоди у справі про банкрутство регламентуються виключно законом про банкрутство. Такі висновки містяться і в підпункті 2.3. Рекомендацій Пленуму ВГСУ.

Недоліки мирової угоди:

Відсутній механізм захисту інтересів кредиторів, що не погодилися із умовами мирової угоди. Законом встановлено лише декілька підстав, зо якими судом може бути відмовлено в затвердженні мирової угоди, при цьому в разі вирішення комітетом кредиторів списати борг боржнику за мировою угодою, права кредитора, що не може погодитися із такою умовою не враховуються. Законом передбачається право кредитора надати до суду свої заперечення, але при цьому слід пам»ятати, що суду може відмовити в затвердженні мирової угоди лише за умови порушення порядку її укладення або невідповідності її умов законодавству. Право на списання боргу є законодавчо визначеним правом, тобто при такій умові мирова угода не порушує законодавство, а, отже і підстав для відмови в її задоволенні у суда немає, за умови, що за неї проголосувала більшість голосів кредиторів. При цьому механізму забезпечення інтересів окремих кредиторів, що не погоджуються із такою умовою законом не передбачено.

Дата добавления: 2014-01-03