Система показників фінансового стану підприємства та їх оцінка

Одним з найбільш поширених видів аналізу є аналіз фінансових коефіцієнтів. Фінансові коефіцієнти досить популярні серед інвесторів і фінансових аналітиків, оскільки їх легко вичислити на підставі даних фінансової звітності.

Проте особливістю цього виду аналізу є те, що розраховані коефіцієнти, їх цінність залежать від достовірності і повноти інформації, представленої у фінансовій звітності. Коефіцієнти допомагають правильно оцінити ситуацію, поставити питання, але рідко дають на нього відповідь.

Коефіцієнти, які знайшли найбільш широке використання, ділять на п'ять груп (таблиця 6.1).

Таблиця 6.1 - Групи коефіцієнтів для характеристики фінансового стану підприємства

Назва групи коефіцієнтів	Що характеризують коефіцієнти
Коефіцієнти ліквідності	Характеризують здатність підприємства погашати поточну заборгованість
Коефіцієнти управління активами	Характеризують міру ефективності використання наявних активів з точки зору виробництва і реалізації готової продукції
Коефіцієнти управління кредитами	Характеризують стійкість фінансових позицій підприємства
Коефіцієнти прибутковості	Характеризують досягнутий керівництвом підприємства рівень віддачі на вкладений капітал
Відносні показники ринкової вартості	Показують зв'язок між ціною акції і прибутками на неї.

Аналіз показників ліквідності та платоспроможності підприємства

Коефіцієнти ліквідності

Ліквідні активи - це активи, які можна швидко без значних витрат перетворити на гроші, реалізувавши їх за ціною, яка близька до ціни їх реальної ринкової вартості.

З усіх активів такому визначенню найбільшою мірою відповідають поточні активи підприємства, тобто їх можна використовувати при необхідності для оплати поточних зобов'язань.

Коефіцієнти ліквідності визначають співвідношення між поточними (оборотними) активами підприємства і їх поточними зобов'язаннями. Вони показують міру ризику невиконання підприємством своїх короткострокових зобов'язань або наскільки короткострокові зобов'язання кредиторам покриваються активами, які можна перетворити на гроші в найближчому майбутньому.

Найширше використовуються:

- поточний коефіцієнт ліквідності;

- миттєвий коефіцієнт ліквідності.

Оборотний капітал містить: грошову готівку, цінні папери, які легко реалізувати, рахунки до отримання і товарно-матеріальні запаси (ТМЗ). Поточні пасиви складаються з рахунків до оплати, короткострокових внесків, поточних виплат довгострокових зобов'язань, і накопичених заборгованостей.

Якщо підприємство починає зазнавати фінансові труднощі, воно починає оплачувати свої рахунки повільніше, і короткострокові зобов'язання ростуть швидше, ніж величина оборотного капіталу. Коефіцієнт ліквідності починає зменшуватися, що має бути тривожним сигналом для управлінців підприємства.

Миттєвий коефіцієнт ліквідності, або коефіцієнт критичної оцінки, визначається відніманням значення ТМЗ з величини оборотного капіталу (поточних активів) і діленням отриманого результату на суму короткострокових зобов'язань

ТМЗ - це найменш ліквідні поточні активи, тому що дуже часто їх взагалі неможливо продати. Підприємство хотіло б виконати свої поточні зобов'язання, не покладаючись на продаж запасів. Саме тому їх віднімають від поточних активів при обчисленні миттєвого коефіцієнта.

Коефіцієнти управління активами

Одне із завдань управління фінансами - це визначити як краще використовувати ресурси підприємства. Коли досягнута збалансована структура активів, тобто зберігається правильна пропорція між об'ємами наявних засобів, дебіторською заборгованістю, ТМЗ, а також вкладеннями в основні засоби, росте здатність підприємства давати прибуток. Розрахунок цієї групи коефіцієнтів призначений дати відповідь на питання про рівень достатності активів підприємства для поточних і запланованих об'ємів продажів підприємства.

Найбільш важливі наступні показники:

- середній період покриття дебіторської заборгованості;

- коефіцієнт оборотності ТМЗ;

- коефіцієнт оборотності основних активів;

- коефіцієнт оборотності активів.

Цей показник використовують для визначення середнього періоду часу, протягом якого підприємство повинне чекати отримання грошової готівки після укладення договору. Цей період називається - середній період стягнення боргів.

Якщо тенденція збільшення заборгованостей, які оплачують із запізненням, розвивалася протягом останніх років, то це є індикатором зміни кредитної політики у бік швидшого стягнення платежів по рахунках до оплати.

Коефіцієнт оборотності ТМЗ показує швидкість, з якою запаси переміщаються на підприємстві і за його межами.

Допустимо, що для підприємство "АВС" цей коефіцієнт дорівнює 5. Це означає, дуже приблизно, що кожне найменування ТМЗ підприємства було повністю продане, а потім відновлено, тобто обернулося 5 разів на рік.

Допустимо далі, що середній показник коефіцієнта оборотності по галузі складає 9. Це означає, що підприємство "АВС" має зайві ТМЗ і необхідно провести аналіз непридатних запасів або застарілих товарів, які не відповідають оголошеній вартості.

Окрім цього, такі відхилення коефіцієнта оборотності свідчать про необхідність обчислення коефіцієнта ліквідності оборотних активів.

Коефіцієнт оборотності основних активів показує скільки разів протягом одного періоду здійснювався повний цикл виробничої діяльності (чим більше, тим краще).

Цей показник відбиває ефективність використання землі, будов, устаткування в порівнянні з об'ємом продажів за рік. Найчастіше його використовують для аналізу динаміки використання необоротних засобів усередині підприємства, а не для порівняння з іншими підприємствами.

Якщо все-таки необхідно порівняти з іншими підприємствами, то при визначенні вартості основних фондів необхідно враховувати термін їх купівлі і рівень інфляції за цей період, інакше можна отримати помилкові результати.

Цей показник характеризує ефективність використання усіх активів підприємства - як оборотних так і необоротних. На його величини впливають усі показники цієї групи.

Зменшення коефіцієнтів оборотності небажане, тому що воно свідчить про зниження ефективності використання підприємством своїх ресурсів. В цьому випадку підприємство не забезпечує достатнього об'єму торговельного збуту за рахунок наявних інвестицій в основні засоби підприємства. Необхідно збільшити об'єм збуту і переглянути доцільність використання окремих видів активів.

Коефіцієнти управління кредитами

Використання кредитного фінансування має три важливі наслідки:

а) збільшення кредитних ресурсів дає можливість зменшити кількість інвестицій у виробництво;

б) збільшення частини кредитних ресурсів підвищує ризик підприємницької діяльності;

в) якщо підприємство отримує велику величину прибутку, чим платить відсотків за кредит, тоді таке фінансування доцільне. Чим більше кредитів бере підприємство, тим більше ефект збільшення прибули. Проте, якщо підприємство заробляє менше, ніж платить відсотки за кредит, то це приведе до втрат.

Тому аналіз структури капіталу підприємства, а також те наскільки воно може виконувати свої зобов'язання і платити процентні ставки є дуже важливим для інвесторів. Найчастіше використовують наступні коефіцієнти управління кредитами:

- коефіцієнт заборгованості;

- коефіцієнт покриття процентних;

- коефіцієнт покриття постійних витрат.

Цей коефіцієнт показує залежність від зовнішніх джерел фінансування. Зменшення цього коефіцієнта бажане для кредиторів, тому що зменшуються їх ризик інвестування, оскільки зменшуються збитки кредиторів у разі ліквідації підприємства.

Власники підприємства, з іншого боку, можуть прагнути використовувати залучення додаткових кредитів для збільшення вступів. Тому для власників підприємства збільшення коефіцієнта вважається сприятливим.

Цей коефіцієнт характеризує здатність підприємства своєчасно здійснювати річну виплату процентних платежів. Він визначає величину падіння поточного доходу, при якому фірма ще здатна платить відсотки. Невиконання зобов'язань відносно виплати відсотків приводить до використання законних заходів з боку кредиторів. яке навіть може закінчитися банкрутством підприємства.

Оскільки нездатність виплатити відсотки веде до банкрутства, зменшення цього коефіцієнта небажане як для кредиторів, так і для власників.

Коефіцієнти прибутковості

Коефіцієнти прибутковості показують здатність менеджерів успішно управляти підприємством і отримувати прибуток, тобто забезпечують оцінку ефективності функціонування підприємства з точки зору здійснення ним виробничій діяльності. В той же час, коефіцієнти прибутковості показують комбінований вплив на результати поточної діяльності таких чинників, як ліквідність, управління активами і боргами. Найбільш широко поширеними є наступні коефіцієнти прибутковості:

- коефіцієнт прибутковості продажів;

- коефіцієнт прибутковості активів;

- коефіцієнт прибутковості власного капіталу.

Цей коефіцієнт вимірює величину прибутку на кожну гривню реалізованої продукції. Низьке значення коефіцієнта прибутковості може бути наслідком високої собівартості продукції, яка є результатом неефективної роботи підприємства. Крім того, низьке значення коефіцієнта може також бути результатом великих боргів підприємства, що примушує його платити високі відсотки по боргах.

Цей коефіцієнт можна використовувати для оцінки конкурентоспроможності порівняно з показниками галузі.

Цей коефіцієнт показує прибутковість вкладень акціонерів в капітал підприємства, іншими словами, він вимірює рівень доходу (норму прибутку) на власний капітал.

Прибутковість (рентабельність) власного капіталу є одним з найважливіших підсумкових показників успішності роботи підприємства. Він показує наскільки ефективно використовує власний капітал підприємство. Зменшення коефіцієнта прибутковості небажане явище, тому що воно означає: підприємство отримує відносно менший прибуток при незмінних інших показниках.

Відносні показники ринкової вартості

Коефіцієнти ринкової вартості показують зв'язок ціни акції підприємства відносно доходу на неї і чистими активами на одну акцію (вартістю капіталу, який доводиться на одну акцію за даними бухгалтерського обліку). Ці показники служать інвесторам індикаторами минулої діяльності і основою для прогнозування.

Якщо відносні показники (коефіцієнти) фірми відносно ліквідності, управління активами, управління боргами і прибутковості мають належний рівень, то відносні показники ринкової вартості акцій будуть високими.

Найбільш характерними в цій групі є наступні показники:

- коефіцієнт відношення ціни акції до прибутку на неї;

- коефіцієнт відношення ринкової ціни акції до її вартості за даними бухгалтерського обліку.

Цей коефіцієнт показує скільки платять інвестори за отримання однієї гривні прибутку. Наприклад, ринкова ціна акції складає 20 гривень, а прибуток - 1,5 гривень. Коефіцієнт дорівнює 13,3. Якщо середній показник по галузі має вище значення, то аналізоване підприємство є більш ризикованим і має менші перспективи розвитку.

Підприємства з досить високим рівнем доходу (нормою прибутку на акціонерний капітал), на відміну від компаній з низькими прибутками, продають свої акції за ціною, яка перевищує балансову вартість у декілька разів.

Наприклад, ця величина рівна: грн. Якщо ринкова вартість акції дорівнює 14 грн., то коефіцієнт рівний: разу. Коефіцієнт відношення ринкової ціни акції до її вартості за даними бухгалтерського обліку перевищує 1. Це означає, що інвестори платять за акції більше, ніж вони стоять за даними бухгалтерського обліку. Це викликано тим, що функціонують підприємства, які мають вищу вартість, ніж їх первинна, тому що номінальна вартість активів не відображує ні впливу інфляції, ні інших чинників зміни вартості основних фондів.

Таким чином, об'єднання різних видів коефіцієнтного аналізу дає можливість зробити наступні висновки:

- про динаміку розвитку підприємства і структуру використання ресурсів;

- про конкурентоспроможність і інвестиційну привабливість підприємства;

- про якість управління підприємством.

Дата добавления: 2014-01-03