Конституція та Закони України як джерела АП

Безумовно, основні засади, які визначають загальні повноваження всіх виробничо-господарських формувань, в тому числі і с/г підприємств сформульовані в Конституції України. Вона має вищу юридичну силу і всі Закони та підзаконні акти, що приймаються в державі повинні їй відповідати. В ній закріплені основоположні норми, які стосуються державного устрою, компетенції держави в регламентації господарської діяльності взагалі і аграрного виробництва зокрема. Положення Конституції визначають права, свободи та обов'язки громадян, які повною мірою розповсюджуються і на працівників с/г.

Конституція закріплює та гарантує форми власності (приватну, комунальну та державну). Ст. 13 - держава забезпечує захист прав всіх суб'єктів права власності. Всі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Ст. 14 гарантує право на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами, державою відповідно до закону.

Ст. 36 визначає право громадян на свободу об'єднань в політичні партії, громадські організації для здійснення та захисту своїх прав та свобод, задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. На підставі цієї норми права громадяни об'єднуються у різні форми с/г підприємництва.

Ст. 42 гарантує громадянам право на ведення підприємницької діяльності, державний захист добросовісної конкуренції і забороняє недобросовісну конкуренцію. Ст.43 гарантує кожному громадянину право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він собі вільно обирає або на яку вільно погоджується. Ст. 67 "кожен повинен сплачувати податки та платежі у порядку та розмірах встановлених законом" - таким чином с/г підприємства як суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані сплачувати податки.

Всі ці та інші положення Конституції деталізуються нормами аграрного права.

Одним з перших законів, який визначив соціальний статус селянина, намітив перспективи рішення його соціальних проблем став ЗУ "Про пріоритетність соціального розвитку села і АПК в народному господарстві" в редакції від 15.05.92. Цей Закон визначає умови та засоби, які забезпечать пріоритетність розвитку соціальної сфери села і АПК. Це має забезпечуватися державою шляхом здійснення організаційно-економічних та правових заходів:

- надання с/г виробникам права вільного вибору напрямку господарської діяльності;

- повної власності на результати своєї праці;

- зміни державної інвестиційної політики;

- спрямування інвестицій на механізацію, хімізацію переробної промисловості, будівельної індустрії для АПК;

- паритетне ціноутворення на продукцію;

- регулювання відносин аграрних товаровиробників і держави за допомогою системи бюджетного фінансування, кредитування, оподаткування;

- підготовка та підвищення кваліфікації фахівців для с/г.

Основним законом, що регулює діяльність КСП є Закон "Про КСП" від 14.02.92р. Норми цього закину регулюють діяльність с/г підприємств створених на базі колгоспів (Указ Президента "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки” від 03.12.1999 р.).

До 01.01.2004 р. Закон "Про підприємства в Україні", а на сьогодні Господарський кодекс України визначає загальні положення діяльності суб’єктів господарювання всіх форм власності, порядок їх утворення, реорганізації та ліквідації. Відповідно до положень Кодексу, а також Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 р. здійснюється державна реєстрація підприємств. Стосовно АПК ці положення стосуються державних с\г підприємства, кінних заводів, підприємств, що здійснюють матеріально-технічне забезпечення, ремонтно-технічне та інше обслуговування с/г підприємств, СГВК. Підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом, має права юридичної особи, здійснює свою діяльність з метою отримання прибутку. Кодекс встановлює правовий режим майна підприємств, визначає взаємовідносини між підприємством та державою, забороняє втручання держави в господарську діяльність підприємства, окрім випадків встановлених Законом.

Земельний Кодекс України від 25.10.2001 р. Оскільки земля є основним засобом виробництва і без неї неможливе здійснення с\г діяльності, ЗК є одним із найважливіших джерел АП. Нормами Кодексу встановлено форми власності на землю, компетенція державних органів в області регулювання земельних відносин, визначений порядок надання земель у власність та користування, порядок та підстави припинення права власності та користування, встановлені види с/г землекористування, права та обов'язки власників та землекористувачів. ЗК встановлює правовий режим земель с/г призначення, відповідальність за порушення земельного законодавства.

Закон "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. регулює статус с/г АТ, с/х ТОВ, аграрних бірж, банки.

Закон "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 р. в изначає порядок та умови надання земельної ділянки для ведення ФГ (18 років, громадянин України, виявлення бажання, проходження професійного відбору), його державну реєстрацію, встановлює права та обов'язки фермерів як землекористувачів. Законом здійснюється правове регулювання господарської діяльності фермерського господарства, порядок реалізації продукції, взаємовідносини з установами банків. Закон встановлює правовий режим майна ФГ, особливості регламентації земельних правовідносин.

Закон "Про поставки продукції для державних потреб" 22.12.1995 р. Визначає поняття державного замовлення і державного контракту, хто є держзамовниками та виконавцями держзамовлення. Встановлює для кого виконання держзамовлення є обов'язковим, визначає права та обов’язки сторін стосовно виконання договору. Законом передбачено надання пільг виконавцям держзамовлення (пільги в оподаткуванні, дотації, субсидії), відповідальність за невиконання та неналежне виконання умов контракту.

В сфері захисту економічної конкуренції діє Закон “Про захист економічної конкуренції” від 10.01.2001 р.

Закон "Про особливості приватизації майна в АПК" від 10.07.1996 р. Відомо, що реформа аграрного сектора неможлива без реформування відносин власності. Зміна форм власності в АПК відбувається згідно з цим Законом. Головна особливість приватизації в АПК полягає в тому, щоб внаслідок приватизації с/г підприємств їх власниками стали виробники с/г продукції. Законом передбачено що державні с/г та переробні підприємства мають бути перетворені в ВАТ зі збереженням профільності, технологічної єдності та цілісності майнового комплексу. Право на пільгове придбання акцій мають працівники цих підприємств і с\г підприємств, а також особи прирівняні до них. Недержавним с/г підприємствам передається 51% акцій підприємства що приватизується. Закон встановлює порядок продажу акцій приватизованих підприємств с/г товаровиробниками, а також відкриту продаж акцій.

Закон "Про с/г кооперацію" від 17.07.1997 р. -визначає правові, організаційні, економічні та соціальні умови діяльності кооперативів в с/г. Визначає види кооперативів (виробничі та обслуговуючі), регламентує порядок та умови утворення та державної реєстрації кооперативу. Відносини в кооперативі засновані на членстві, членами кооперативу можуть бути юридичні та фізичні особи. Членство може бути простим і асоційованим (в залежності від внесення вступного внеску та трудової участі). Управління кооперативом здійснюється на підставі самоврядування. Вищим органом є загальні збори. Закон визначає правовий режим майна кооперативу, в тому числі і землі, джерела його формування.

Закон “Про особисте селянське господарство” від 15.05.2003 р. – вперше в законодавстві дав визначення ОСГ, встановлено правовий режим його майна та землі, права та обов’язки осіб, що займаються веденням ОСГ. Відповідно до норм цього Закону ОСГ не є юридичною особою, не потребує державної реєстрації, але їх облік здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування. Також встановлено правило, що особи, що ведуть ОСГ і отримують дохід не менше ніж мінімальна зарплата є зайнятими особами, вони підлягають загальнообов’язковому соціальному страхуванню та пенсійному забезпеченню.

Закон "Про оренду землі" в редакції від 02.10.2003 р. єправовою підставою орендних земельних відносин. Оренда землі - це засноване на договорі термінове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендатору для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Об'єктом оренди можуть бути земельні ділянки що знаходяться у власності громадян, юридичних осіб, держави та територіальної громади. Закон визначає умови та порядок укладення договору оренди, його державної реєстрації, встановлює термін оренди (до 50 років), права та обов'язки сторін, їх відповідальність.

Закон "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.1998 р. значно зменшив розмір податкових платежів с/г виробників. Його платниками є с/г підприємства різних організаційно-правових форм, в т.ч. і ФГ. Фіксований с/г податок включає в себе 11 податків та обов'язкових платежів (податок на прибуток, комунальний податок, плату за землю, плату і інноваційний фонд, плату за торговий патент, за спеціальне використання природних ресурсів тощо). Платники мають право вибору системи оподаткування (звичайна або фіксований с\г податок). Об'єктом оподаткування є площа землі, що знаходиться у власності або користуванні. Ставка з 1 га - 0,5-0,3% від грошової оцінки земель. Термін дії Закону на сьогодні встановлений до 31.12.2009 р.

Згідно із Законом "Про плату за землю" від 03.07.92р. платниками цього податку є власники землі та землекористувачі (окрім орендарів) на яких не розповсюджується ФСП. Розмір земельного податку обчислюється виходячи з вартості 1 га с/г угідь (0,1-0,3%). Розмір цього податку не залежить від результатів господарської діяльності платника.

ЗУ "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" від 23.12.1997р. встановлює правові засади забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини для здоров'я населення. Регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями і споживачами під час розробки, виробництва, переробки, зберігання, транспортування та реалізації харчової продукції. Визначає які продукти є неякісними і небезпечними для життя і здоров'я людини, встановлюються вимоги щодо маркування товарів, їх реклами, передбачається обов'язкова їх сертифікація. Закріплюються права та обов'язки виробників продукції щодо забезпечення її якості.

ЗУ "Про стимулювання розвитку с/г на період 2001-2004 р.р." від 18.01.2001 р. визначає основні засади державної політики на період реформування. С/г проголошується як приоритетна галузь народного господарства. Законом впроваджується всебічна державна підтримка с/г виробника, яка стосується цінової та податкової політики. На період дії цього закону не вносяться зміни в законодавство, що можуть спричинити збільшення податкового навантаження на с/г виробників. Із державного бюджету на фінансування розвитку с/г має йти не менше 5% видатків.

Оскільки с/г характеризується залежністю від кліматичних умов, законом передбачене обов'язкове страхування врожаю с/г культур і богаторічних насаджень для державних с/г підприємств, а стосовно врожаю зернових та цукрових буряків - для с/г підприємств всіх форм власності. Причому не менше 50% витрат за страхові платежі компенсується за рахунок державного бюджету.

Крім цих законів існує ще низка законів, безпосередньо спрямованих на ведення с/г виробництва та його окремих галузей: "Про насіння та садівний матеріал" від 26.12.2002 р., "Про охорону прав на сорти рослин" від 21.04.1993 р., "Про карантин рослин" від 30.06.1993 р., "Про пестициди та агрохімікати" від 02.03.1995 р., "Про племінну справу у тваринництві" від 21.12.1999 р., "Про ветеринарну медицину" від 03.04.2004 р., “Про зерно та ринко зерна в Україні” від 04.07.2002 р., “Про захист прав покупців с\г машин” від 05.06.2003 р., “Про с\г дорадчу діяльність” від 24.04.2004 р., “Про молоко та молочні продукти” від 24.06.2004 р. тощо.

Дата добавления: 2014-01-03