Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Правосуб’єктність аграрних підприємств кооперативного та корпоративного типів


Передумовою участі суб’єктів аграрного права у певних правовідносинах є існування в них правосуб’єктності. Правосуб’єктність – це гарантована нормами АП можливість, а також здатність суб’єкта своїми діями здобувати для себе суб’єктивні права та нести юридичні обов’язки.

Серед суб’єктів АП провідне місце належить суб’єктам, заснованим на недержавній формі власності і утворених відповідно до положень ГК України явочно-нормативним способом, тобто за ініціативою громадян або недержавних юридичних осіб. Суб’єкти аграрного господарювання вважаються створеними та здобувають прав юридичної особи з моменту їх державної реєстрації, що відбувається в порядку, встановленому ЗУ “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15.05.2003 р.

Залежно від принципів утворення та діяльності аграрні підприємства можуть бути 2 типів: кооперативного та корпоративного.

Аграрні підприємства кооперативного типу – це юридичні особи, засновані на приватній формі власності, членстві, особистій трудовій участі членів, об’єднанні майна, що виступає основою для спільного ведення статутної діяльності з метою одержання прибутку. Правове становище цих підприємств визначено ЗУ “Про КСП”, “Про с/г кооперацію”, “Про ФГ”, а також статутом конкретного підприємства.

Підприємства кооперативного типу можуть утворюватися:

- внаслідок перетворення с/г підприємств в ході проведення аграрної реформи;

- шляхом добровільного об’єднання майна та землі юридичними та фізичними особами та створення с/г кооперативів, ФГ.

Рішення про створення підприємства приймається установчими зборами. Після державної реєстрації таке кооперативне підприємство здобуває прав юридичної особи. Якщо говорити про с/г кооперативи, то залежно від цілей діяльності вони підрозділяються на виробничі та обслуговуючі. Виробничі здійснюють свою підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку. Обслуговуючі мають за мету обслуговування с/г виробництва учасників кооперації і не мають на меті одержання прибутку. Економічну основу створення та діяльності кооперативних підприємств складає власність кооперативу як юридичної особи, а його члени мають певні зобов’язальні прав та обов’язки майнового характеру стосовно кооперативу. Нарахування на пайовий внесок проводяться залежно від трудової участі (в обслуговуючих кооперативах – участі у господарській діяльності) за результатами фінансового року з доходу підприємства, що залишається у його розпорядженні.

Особливістю правосуб’єктності підприємств кооперативного типу є те, що ці підприємства являють собою об’єднання передусім робочої сили, а не капіталу. Члени цих підприємств самі здійснюють управління та контроль за діяльністю свого підприємства. Так, вищим органом управління є загальні збори членів підприємства. Голосування на зборах відбувається за принципом: 1 член кооперативу – 1 голос. Тому навіть внесення додаткового майнового внеску у розвиток підприємства не розширює прав членів в управлінні підприємством. Органи державного управління застосовують до таких підприємств у межах своїх повноважень не імперативні методи, а метод рекомендацій. Обов’язкові принципи мають місце лише у сфері дотримання ТБ, виробничої санітарії, ветеринарії, якості продукції. Тобто держава застосовує імперативний метод тільки там, де необхідний захист працівників та споживачів.



Особливістю правосуб’єктності кооперативних підприємств є також чітке визначення меж впливу з боку органів самоврядування на окремого члена через застосування до нього заходів заохочення та стягнення, що передбачені статутом.

Правове становище підприємств корпоративного типу визначено нормами ГК України, ЗУ “Про господарські товариства” та статутом кожного підприємства. Це юридичні особи, засновані на приватній формі власності, особистій майновій участі (обов’язковому об’єднання майна) фізичних та юридичних осіб у статутному фонді для ведення статутної діяльності з виробництва, переробки та реалізації с/г продукції з метою отримання прибутку.

Більшість корпоративних с/г підприємств утворюється внаслідок: 1) реструктуризації КСП; 2) приватизації державного майна (ЗУ “Про особливості приватизації майна в АПК”); 3) на основі добровільного волевиявлення фізичних та юридичних осіб.

Такі підприємства утворюються шляхом прийняття засновницького договору, статуту та проходять державну реєстрацію.

Особливість їх правосуб’єктності полягає в тому, що господарські товариства є об’єднання капіталу, а не трудової участі. Праця учасників та акціонерів в них не є обов’язковою, а може мати місце на добровільних засадах. Участь у статутному фонді товариства є підставою для здійснення управління його діяльністю. Управління та контроль здійснюється учасниками залежно від розміру їх частки у статутному фонді товариства.

Особливістю правосуб’єктності є також наявність права на дивідендизалежно від участі у статутному фонді з чистого прибутку товариства.

Якщо провести порівняльний аналіз с/г підприємств кооперативного та корпоративного типів, то можна встановити наступне:

Підприємства кооперативного типу Підприємства корпоративного типу
мета діяльності (крім основної статутної)
підвищення доходів членів, задоволення їх потреб підвищення доходів інвесторів, підвищення курсу акцій
визначальний правовий інституту
право членства право участі
основні обов’язки
обов’язкова особиста праця обов’язкова участь у статутному капіталі
принципи управління
1 член – 1 голос, тільки особисто 1 акція – 1 голос, 1 частка – 1 голос, можна особисто або представник
розподіл прибутку
не існує інституту дивідендів. Згідно трудової участі (участі у господарських операція) отримують кооперативні виплати та частку доходу на пай дивіденди залежно від участі у статутному капіталі

 

Говорячи про суб’єктів корпоративного типу необхідно окремо звернути увагу на суб’єктів, які здійснюють фінансово-кредитні, посередницькі послуги для забезпечення с/г виробництва. До них, зокрема, належать банківські установи та аграрні біржі.

Банки діють на підставі ЗУ “Про банки та банківську діяльність”, “Про господарські товариства” та Статуту. Створюється банк у вигляді АТ, ТОВ або кооперативного формування. Управління банком здійснюють загальні збори, спостережна рада банку, правління. Контрольні функції – РК. Банки здійснюють такі основі операції: приймають вклади від фізичних та юридичних собі, відкривають та ведуть поточні рахунки клієнтів, в т.ч. перекази грошових коштів з цих рахунків, операції з валютними цінностями, організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів, випуск, купівлі, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних документів, кредитування фізичних та юридичних осіб, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Щодо агробіржи, то її діяльність регулюється ЗУ “Про товарну біржу”, “Про господарські товариства” та Типовими правилами біржової торгівлі с/г продукцією (затверджені наказом Мін. с\г-ва і продовольства, Мін. економіки, Мін. фінансів України від 03.04.1996 р.).

Біржа є юридичною особою, діє на умовах самоврядування та господарської самостійності. Майно формується за рахунок пайових, вступних або періодичних внесків членів біржі, надходжень від операцій, що здійснюються біржею, від штрафів, які стягуються за порушення правил торгівлі. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті отримання прибутку. Створюється у форму АТ або ТОВ. Біржові операції оформлюються шляхом укладення договорів купівлі-продажу, постачання або міни. Біржа сприяє укладенню цих договорів, здійснює їх оформлення. Вона не несе відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання. Учасниками торгів можуть бути лише члени біржі – брокери та біржові маклери. До біржових торгів допускається с/г продукція визначеного переліку стандартної якості, що є реальним товаром, а також стандартні контракти на цю продукцію. За рішенням біржового комітету до торгів може бути також допущена продукція, що забезпечує виробництво с/г продукції, кількість якої не повинна перевищувати 40% від загального обсягу товару. Ціни на продукцію формуються вільно в залежності від попиту та пропозиції у національній валюті. Під час біржових торгів можуть бути укладені спотові угоди, пов’язані з негайною (1-30 днів) передачею прав та обов’язків щодо реальної с/г продукції. Форвардні – відстрочена (30-360 днів) взаємна передача щодо реальної с/г продукції. Ф’ючерсні угоди укладаються на постачання продукції в майбутньому і оплата її здійснюється під час постачання за цінами, які складатимуться на той час. Опціонні угоди – поступка прав на майбутню передачу чи набуття прав і обов’язків щодо реального товару або стандартного контракту.

Заявки на купівлю чи продаж реальної с/г продукції подаються брокерами на біржу до початку торгів. Одночасно із заявкою брокер повинен надати такі документи:

на продаж: довідку про наявність заявленої кількості товару, сертифікат якості товару незалежної інстанції по контролю якості с/г продукції;

на купівлю: документ про оплату біржі гарантійного внеску, документи, що підтверджують наявність на рахунках покупця необхідних коштів, чи гарантію оплати від банку.

На основі заявок формується бюлетень продажу та купівлі на даний біржовий торг. Біржовий маклер послідовно називає номери позицій згідно з бюлетенем. Брокер-продавець піднімає реєстраційний номер у разі його присутності в залі. При його відсутності позиція знімається з торгів. Брокер-покупець підняттям свого реєстраційного номера сповіщає про готовність купити товар. Якщо покупців декілька, між ними проводиться конкурентний торг на збільшення. Брокер, що запропонував найбільшу ціну, вважається стороною угоди. Якщо покупців немає, продавець може запропонувати зниження ціни. При відсутності покупців товар знімається з торгів. Угода, укладена на біржових торгах, повинна бути зареєстрована та оформлена як біржовий контакт. Брокери зобов’язані підписати контакт, а біржа його зареєструвати не пізніше наступного робочого дня. Порушення цього терміну вважається відмовою від контакту. За реєстрацію угоди біржа може встановити реєстраційний збір, що не повинен перевищувати 0,5 % суми угоди. При оформленні контакту, стороною якого є нерезидент України, ціна біржової угоди зазначається в іноземній валюті. Для забезпечення надійності розрахунків продавець і покупець вносять гарантійний внесок не менше 0,5 % суми заявки.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Поняття та класифікація суб’єктів аграрного права | Правове становище державного та комунального с/г підприємства

Дата добавления: 2014-01-03; Просмотров: 844; Нарушение авторских прав?


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:

Читайте также:

  1. Адміністративна правосуб’єктність громадян
  2. Акціонерні підприємства.
  3. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів. Оцінка забезпеченості підприємства та його підрозділів трудовими ресурсами, руху робочої сили
  4. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства
  5. Аналіз структури та динаміки активів підприємства
  6. Аналіз структури та динаміки пасивів підприємства.
  7. Види малих підприємств.
  8. Види та класифікація управлінської діяльності. Завдання менеджера в управлінні діяльністю підприємства, форми керівництва
  9. Визначення типу фінансової стійкості підприємства.
  10. Визначення фінансового результату діяльності підприємства
  11. Визначення чисельності працівників управління, спеціалістів і службовців для підприємств різних розмірів, форм власності та сфер діяльності
  12. Виробничі фонди підприємства: визначення, склад, поняття.

studopedia.su - Студопедия (2013 - 2020) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.004 сек.