Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Процесуальне правонаступництво





План

Контрольні питання

1 Розкажіть, як працює елемент штрих Шефера. Приведіть його типове зображення і часову діаграму роботи.

2 Опишіть роботу елемента стрілка Пірса та наведіть його часову діаграму і графічну схему.

3 Приведіть релейні схеми інвертора, диз’юнктора і кон'юнктора.

4 Реалізуйте елемент стрілка Пірса на елементах штрих Шефера.

5. Реалізуйте елемент штрих Шефера на елементах стрілка Пірса.

 

1. Поняття сторін в цивільному процесі, їх процесуальні права та обов’язки.

2. Цивільно процесуальна правоздатність і дієздатність громадян та юридичних осіб.

3. Процесуальна співучасть.

4. Умови та порядок зміни неналежної сторони в процесі.

5. Процесуальне правонаступництво.

Ключові слова:сторони, цивільно-процесуальна правоздатність, цивільно-процесуальна дієздатність, процесуальна співучасть, неналежна сторона, процесуальне правонаступництво.

Мета лекції: визначити поняття сторін у цивільному процесі, окреслити їх процесуальні права та обов’язки, ознайомитися з дефініцією процесуальної правосуб’єктності, охарактеризувати процесуальну співучасть, розкрити умови і порядок заміни неналежної сторони в процесі та основні аспекти правонаступництва.

1. Поняття сторін в цивільному процесі, їх процесуальні права та обов’язки.

Сторонами у цивільному процесі є юридично заінтересовані особи (громадяни і організації), матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішенням у цивільному судочинстві.

Отже, сторони мають в переданій на розгляд судові справи особистий юридичний інтерес, який буде протилежним за матеріальним і процесуальним характером. Матеріально-правовий – визначає спірними цивільними, трудовими, іншими матеріальними правовідносинами сторін. Процесуально-правовий – наслідками розв’язання матеріально-правового спору, одержання за змістом рішення суду.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, які беруть участь у справі і спір щодо цивільного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу який повинен вирішувати суд.

Стороною згідно зі ст. 30 ЦПК України, можуть бути фізичні, юридичні особи, а також держава.

Ознаками сторін, які відрізняють їх від інших суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин взагалі та осіб, які беруть участь у справі, зокрема, є такі: сторони – це обов’язкові суб’єкти цивільного процесу у справах позовного та наказного провадження; сторони – це особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення судом; юридична заінтересованість судом має особливий характер, тобто вони наділені і матеріально-правовою, і процесуальною заінтересованістю; справа (процес) ведеться від імені сторін; сторони несуть судові витрати у справі; на сторони поширюються всі наслідки і властивості рішення суду; правосуб’єктність сторін допускає правонаступництво.



Позивач – це особа, на захист суб’єктивних прав якої порушено цивільну справу. Відповідач – це особа, яка за заявою позивача або іншого ініціатора процесу залучається судом до участі у справі для визнання підстав покладення на неї обов’язку щодо поновлення суб’єктивного права позивача, яке зазнало посягання.

Процесуальні права сторін – це встановлені та гарантовані законом можливості вибору поведінки щодо участі в суді при розгляді та вирішенні цивільних справ, які забезпечують отримання захисту своїх суб’єктивних прав, що зазнали посягання, або існує ймовірність такого.

Цивільно-процесуальні права класифікуються на такі групи:

Права, які характеризуються повноваження на відкриття провадження у справі – права на пред’явлення позову (статті 3, 118 ЦПК України), зустрічного позову (ст..123 ЦПК України), вимоги про виправлення недоліків рішення судом, який його ухвалив (статті 219-221 ЦПК України);.

Права на заміну у позовному спорі –позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов. (ст.31)

Права на подання і витребування доказів та участі у їх дослідженні – права сторін подавати до суду свої пояснення, подавати письмові та речові докази (статті 27, 176 ЦПК), вимагати залучення до справи свідків і призначення експертизи (статті 130, 143 ЦПК). При розгляді справи – ставити питання один одному, свідкам, експертам (ст..180,182, 189,190 ЦПК).

Права, пов’язані із залученням до справи усіх заінтересованих осіб – право вимагати від суду залучення до справи співучасників, третіх осіб, органи держави, органи місцевого самоврядування (статті 36, 45, 130 ЦПК України).

Права, пов’язані із забезпеченням законного складу суду, об’єктивного розгляду справи і виконання судових постанов – права сторін заявляти клопотання про відводи суддів (ст.20 ЦПК України), експертів, перекладача, спеціаліста і секретаря судового засідання (ст. 22 ЦПК України).

Права на участь у судових засіданнях по розгляду справи і у здійсненні окремих процесуальних дій у суді першої інстанції, у провадженні справи в апеляційній і касаційній інстанціях та стадіях перегляду справи за ново виявленими і винятковими обставинами (ст. 130,135, 158, 304, 333, 365 ЦПК).

Інші права, що забезпечують захист у процесі по справі: вибір підсудності (статті 110, 112 ЦПК України), забезпечення доказів і позову (статті 133, 151 ЦПК України), приєднання до апеляційної чи касаційної скарги (стаття 299, 329 ЦПК України).

На сторони покладаються також процесуальні обов’язки, які також слід поділити на загальні та спеціальні. Загальні полягають у тому, що сторони зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки ( ст. 27 ЦПК), повідомляти про зміну свого місцезнаходження ( ст. 77 ЦПК) та ін., спеціальні – у виконанні певних процесуальних дій: доведенні сторонами тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень ( ст. 10 ЦПК України), подання позивачем копії позовної заяви та документів ( ст. 120 ЦПК та ін.), повідомлення про третю особу без самостійних вимог в процесі ( ст. 36 ЦПК України), участь відповідача у проведенні судово-біологічної експертизи у справах про встановлення батьківства, материнства ( ч. 2 ст. 146 ЦПК).

 

2. Цивільно процесуальна правоздатність і дієздатність громадян та юридичних осіб.

Цивільна процесуальна правоздатність – це встановлена законом можливість мати цивільні права і обов’язки.

Цивільна процесуальна правоздатність громадян виникає з моменту народження і припиняється із смертю.

Юридичні особи мають процесуальну правоздатність з моменту виникнення. Ліквідація юридичної особи веде до припинення її процесуальної правоздатності.

Якщо правоздатність у матеріальному праві – це можливість мати відповідні матеріальні права і обов’язки, то цивільна процесуальна правоздатність – це можливість мати цивільні процесуальні права і обов’язки.

Здатність мати цивільні процесуальні права і обов’язки сторони, третьої особи, заінтересованої особи ( цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи ( ст.28 ЦПК України).

Цивільна процесуальна дієздатність – це здатність особисто здійснювати свої права і доручати ведення справи представнику, тобто здатність особи здійснювати процесуальні дії.

 

3. Процесуальна співучасть

В окремих випадках при розгляді та вирішенні справи на боці позивача або відповідача можуть брати участь кілька осіб, у зв’язку з чим утворюється множинність.

Процесуальна співучасть – це обумовлена нормами матеріального права множинність осіб на тій чи іншій стороні у цивільному процесі в силу наявності спільного права чи спільного обов’язку.

Підстави для виникнення процесуальної співучасті ( ст.. 32 ЦПК України): предметом спору є спільні права і обов’язки кількох позивачів або відповідачів; права і обов’язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов’язки.

Позов може бути пред’явлено спільно кількома позивачами або кількома відповідачами. Зважаючи на те, якщо позивачами є дві і більше осіб, а відповідачем – одна, то така співучасть буде активною, коли ж навпаки – то пасивною, а коли наявна множинність на обох сторонах – змішаною.

Активна співучасть може виникнути тільки з ініціативи самих позивачів. Особливістю пасивної співучасті є те, що вона можлива як з ініціативи позивача ( позивачів ), так і суду, який має право притягнути особу як співвідповідача для участі у справі на підставі норми матеріального права.

Пасивна процесуальна співучасть поділяється на: обов’язкову; факультативну.

Обов’язкова співучасть настає при спільності матеріальних прав і обов’язків кількох осіб, тоді, коли права і обов’язки сторін у справі не можна визначити без встановлення прав і обов’язків інших суб’єктів спірних матеріальних правовідносин. Так, власники спільного майна стають співпозивачами, пред’явивши позов про усунення порушень їх прав. Коли шкода заподіяна кількома особами, то всі вони відповідачами перед потерпілим.

Факультативна ( необов’язкова ) співучасть настає з обставин процесуального характеру: в силу доцільності одночасного розгляду кількох справ, з метою економії коштів і часу на їх провадження. Співучасники користуються рівними процесуальними правами. Відносини міх ними визначаються ст.. 32 ЦПК України, вони побудовані на основі автономії – кожен з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає у процесі самостійно; їх взаємовідносини залишалися б такими, якщо судом позови розглядалися б окремо.

Співучасники мають рівні права і обов’язки як у відносинах один з одним, так і у відносинах з особами протилежної сторони.

 

4. Умови та порядок зміни неналежної сторони в процесі.

У момент порушення справи не завжди відомо, чи є позивачам суб’єктом права, чи порушене його право, чи є порушником правам саме та особа, на яку вказує позивач.

Неналежними сторонами в цивільному процесі будуть суб’єкти переданих на розгляд суду спірних матеріально-правових відносин. Належний позивач – особа, якій належить право вимоги; належний відповідач – особа, яка має відповідати за позовом. Тоді неналежними сторонами будуть ті особи, які не є суб’єктами права вимоги чи несення обов’язку.

Обґрунтування неналежності у осіб процесуальної правосуб’єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які пред’являють позов на захист прав та інтересів позивача ( статті 3, 45 ЦПК України ). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість без припинення провадження у справі здійснити заміну лише відповідача, якщо буде встановлено, що ця особа не несе обов’язку у справі.

Встановлення під час розгляду справу, що позов пред’явлений не тією особою, якій належить право вимоги, суд не може її замінити. Якщо не встановлено судом, хто є неналежним відповідачем, а позивач згоден на вибуття неналежного відповідача, суд зупиняє провадження по справі, так як позивач відмовляється від позову і в позовному провадженні залишається тільки одна сторона.

При цій же умові, якщо позивач згоден на вибуття неналежного відповідача з процесу, суд розглядає справу і відмовляє в задоволенні позову щодо даного відповідача.1

Заміна неналежного відповідача – це процесуальна дія суду, яка оформлена ухвалою, щодо виведення із цивільного процесу неналежного відповідача і допущення (залучення) належної сторони, не припиняючи розгляд справи ( ст. 33 ЦПК України ).

Законодавством передбачено варіанти розвитку процесу у разі відсутності згоди позивача на заміну. У цьому випадку суд може притягнути цю особу як другого відповідача і ухвалити рішення за її участі.

Заміна неналежної сторони можлива тільки в суді першої інстанції протягом усього часу розгляду справи. Відповідно до ст. 33 ЦПК України справа після заміни неналежної відповідача чи залучення співвідповідача може розпочинатися з початку. Про це має надійти клопотання залученого відповідача, і таке право має бути роз’яснено судом при вступі нового відповідача (співвідповідача) у цивільний процес.

 

Під час провадження у цивільній справі можлива також заміна сторін та третіх осіб іншими особами, коли до них переходять права і обов’язки у спірних правовідносинах, це процесуальне правонаступництво ( ст. 37 ЦПК ).

Підставами процесуального правонаступництва є: Смерть фізичної особи при правовідносинах, у яких допускається правонаступництво; Реорганізація юридичної особи; Уступка вимог, перевід боргу; Інші форми переходу прав та обов’язків від однієї особи до іншої.1

Для надання процесуального правонаступництва правонаступник, а саме – особа, яка бажає вступити в процес, має довести судові своє право на зайняття процесуального становища суб’єкта, якого він заміняє. Доказом того може бути рішення суду, статут, свідоцтво про право на спадщину, інші документи які підтверджують перехід прав та обов’язків у матеріальних правовідносинах, що є предметом судового розгляду.

Правонаступник набуває весь обсяг процесуальних прав та обов’язків, які мав його представник. Також для нього є обов’язковими всі дії, які вчинені в цивільному процесі до його вступу ( заміна предмета та підстави позову, відмова від частини позовних вимог тощо ).(ст.. 37 ЦПК України).

Новий суб’єкт права або обов’язку може прийняти права і обов’язки правонаступника цілком або частково. У залежності від цього в науці і судовій практиці розрізняють універсальне (повне) і сингулярне (часткове) правонаступництво.

Універсальне (повне) правонаступництво настає у випадках смерті сторони, припинення юридичної особи, яка є стороною у справі. Сингулярне (часткове) правонаступництво настає у випадку вступу вимоги, переведення боргу або прийняття боргу на себе.

На відміну від цивільного матеріального правонаступництва, яке поділяється на універсальне (загальне) та сингулярне (часткове), у цивільному процесуальному праві сингулярного правонаступництва немає, оскільки правонаступник набуває всіх цивільних процесуальних прав та обов’язків попередника без будь-яких винятків.

Цивільне процесуальне правонаступництво відрізняється від заміни неналежної сторони за процесуально-правовими наслідками. При заміні сторони дії неналежної сторони для належної не викликають ніяких правових наслідків. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником є обов’язковими для наступника. При правонаступництві процес продовжується, при заміні – процес починається з початку Процесуальне правонаступництво можливе у всіх стадіях процесу, заміна сторін – лише у суді першої інстанції до ухвалення судом рішення у справі. Для настання процесуального правонаступництва наступник повинен довести судові своє право на зайняття процесуального становища суб’єкта, якого він замінює. Доказом цього може бути документ про право спадкоємства , догові про уступку права тощо.

У випадках настання процесуального правонаступництва у разі смерті громадянина або припинення існування юридичної особи, яка була стороною у справі, суд повинен зупинити провадження у справі ( ст.. 201 ЦПК України), в інших випадках і для інших суб’єктів може тільки виникнути потреба відкласти розгляд справи.

Процесуальне правонаступництво може застосовуватися при заміні позивача, відповідача, а також третіх осіб, а заміна неналежної сторони тільки – відповідача. При заміні неналежної сторони її дії не спричиняють жодних правових наслідків для належної. За умови процесуального правонаступництва усі процесуальні дії попередника є обов’язковими для право наступника. При заміні процес може починатися заново, а при правонаступництві – продовжується.

Суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.

Усі дії, вчинені у цивільному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові йому так само, як вони були обов’язкові для особи, яку він замінив ( ст.. 37 ЦПК України ).

 

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття сторін у цивільному процесі.

2. Які ознаки притаманні сторонам?

3. Назвіть процесуальні права та обов’язки позивача у цивільній справі.

4. Що таке цивільна процесуальна правоздатність?

5. Визначте перелік осіб, які можуть брати участь у цивільному процесі.

6. Дайте класифікацію процесуальної співучасті в залежності від характеру матеріально-правових зв’язків між суб’єктами спірних правовідносин та обов’язковості участі в процесі.

7. В яких випадках сторона визнається неналежною?

8. Назвіть умови і порядок заміни неналежної сторони належною.

9. Охарактеризуйте види процесуального правонаступництва.

Використані і рекомендовані нормативно-правові акти та література:

1. Конституція України. Х.: ПП «ІГВІНІ», 2006

2. Цивільно процесуальний кодекс України. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2010

3. Цивільно процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / за ред.. Кравчука В.М., Угриновської О.І. – Київ: Істина, 2011

4. Андрущенко А.В., Білоусов Ю.В., Стефанчук Р.О., Ігриновська О.І Цивільний процес: Навч. посіб./ За ред. Ю.В. Білоусова – К.: Прецедент, 2004

5 Андрущенко А.В., Білоусов Ю.В., Стефанчук Р.О., Ігриновська О.І Цивільний процес: Навч. посіб./ За ред. Ю.В. Білоусова – К.: Прецедент, 2005

6. Захарова О.С. Цивільно-процесуальне законодавство України: Підручник – К.: Прецедент, 2006.

7. Фурса С., Фурса Є. Щербак С.Цивільний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. –К.:КНТ, 2009 - 816с.

8.Фурса С.Я. Цивільний процес України. Академічний курс. К.:2009-848с.

9. Штефан М.Й. Цивільно процесуальне право України: Підручник для студен. юр. спец. вищих. навч. заклад. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2005.

10. Бородін М. Конституційне право громадян на звернення до суду за захистом своїх прав. // Право України – 2000 - № 8.

11. Дем’янова О. Окремі аспекти правового статусу представника як суб’єкта оскарження за новим цивільним процесуальним кодексом України // Підприємництво, господарство і право – 2006 -№ 3.

12. Романовська З. Цивільна правоздатність громадян // Право України – 1994 - №10.

 

Схвалено на засіданні кафедри права Протокол № __ від __ _____ 201_р.

 

Розробник лекції А. В. Солонар

 

Завідувач кафедри М. М. Бурбика





Дата добавления: 2014-01-03; Просмотров: 1398; Нарушение авторских прав?


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:

Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2020) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.008 сек.