Методи досліджень центральної нервової системи

В області вивчення фізіологічних механізмів центральної нервової системи тривалий час ідеї значно випереджали можливість їх експериментальної перевірки. Протягом століть єдиним джерелом інформації про функціонування нервової системи були випадки її захворюван­ня і травм. На початку XIX ст. почали використовувати метод перерізки і видалення (екстирпації) частин мозку. На зміну цьому грубому методові в наш час прийшов метод обернених пошко­джень. Для цього досліджувану ділянку мозку охолоджують ниж­че +25° С. При цій температурі багато нейронів перестають функ­ціонувати і відновлюють функціональну активність тільки після припинення дії холоду. Багато цінних відомостей було одержано за допомогою методу подразнення, або стимуляції, мозку електрич­ним струмом і деякими хімічними речовинами. Використання в електрофізіології електронних підсилювачів, катодних осцило­графів і мікроелектродів дало можливість точно реєструвати будь-які, навіть найслабкіші і найшвидші, електричні коливання в нер­вовій тканині та окремих нервових клітинах. Важливу інформацію для розкриття механізмів діяльності центральної нервової системи добуто за допомогою хімічних методів. Завдяки електронній мік­роскопії вдалося одержати детальну картину ультраструктури центральних нейронів і міжнейронних зв'язків. В останні роки успішно розвивається і нейрокібернетика, яка вивчає математичні аспекти діяльності нервової системи і моделювання функції окремих нейронів і нервових структур.

Рис. 1. Різні типи нейронів залежно від ступеня розгалуженості їхніх відростків і функціональної топографії (схема)

Дата добавления: 2014-01-03