Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Будова та функції нейронів

Структурною одиницею нервової системи є нервова клітина, або нейрон. Форма нейронів різнома­нітна (рис. 1). Складається нейрон із тіла, або соми (діаметром від 2 до 100 мкм), коротких відростків — дендритів (довжиною до 300 мкм) і довгого відростка — аксона. Довжина останнього у людини може досягати 1 м. Діаметр аксона від 1 до 20 мкм (рис. 2). Поверхня тіла клітини і дендритів вкрита потовщення­ми (ґудзичками), які називаються синапсами (рис. 3). На тілі нейрона може бути до 5 тис. синапсів. Синапси — це місця кон­такту нейронів, через які відбувається передача нервових імпульсів від рецепторів або інших нейронів. Аксон, як правило, не утво­рює синаптичних контактів і по всій довжині, не рахуючи початко­вого сегменту, вкритий численними клітинами — сателітами, які утворюють неврилему. Крім цього, аксон може бути обгорнутий мієліновою оболонкою, яка утворена жироподібною речовиною. Ця оболонка через кожні 2 мм переривається, утворюючи так звані вузли нервового волокна (перехвати Ранв'є). Кінець аксона ді­литься на кілька гілочок, кожна з них у свою чергу поділяється на багато кінцевих (термінальних) волокон, які обвиваються навко­ло дендритів і тіл інших нейронів, утворюючи з ними численні синапси. В середині, нейронів знаходиться цитоплазма, де розміще­ні ядро і органоїди (мітохондрії, рибосоми, лізосоми, внутрішній сітчастий апарат (апарат Гольджі), нейрофібрили і тигроїдні тільця). Залежно від кількості довгих відростків, нейрони бувають уніполярні, біполярні і мультиполярні. За функцією нейрони ді­лять на аферентні, еферентні і проміжні. Аферентні нейрони несуть інформацію від рецепторів у центральну нервову систему, проміж­ні передають нервові імпульси від однієї нервової клітини до ін­шої, здійснюючи їх попередній аналіз. Еферентні нейрони поси­лають імпульси до робочих органів.

Нейрони значно розрізняються і за параметрами: величиною мембранного потенціалу, величиною і тривалістю потенціалу дії і слідових потенціалів та критичним рівнем деполяри­зації.

Рис. 2. Нейрон: 1— ядро, 2 — ядерце, 3 — сателіт ядерця,4— дендрит, 5ендоплазматична сітка з гранулами РНК, 6 — синаптичне закін­чення, 7 — ніжка астроцита, 8 — гранули ДНД, 9 — ліпофусцин, 10 — внутрішній сітчастий апарат, 11 — мітохондрія, 12 — аксонний горбик, 13 — нейрофібрили, 14— аксон, 15 — мієлінова оболонка, 16 — ву­зол нервового волокна, 17 — ядро лемоцита (швановської клітини), 18— лемоцит (швановська клітина) в області нервово-м'язового синапса, 19 — ядро м'язової клі­тини, 20 — нервово-м'язовий синапс, 21 —м'яз.



 

Нейроглія. До складу нер­вової тканини крім невронів входять також гліальні кліти­ни. За своєю будовою вони на­гадують нервові клітини, у них теж є тіло і велика кількість відростків, які, відходячи в різних напрямках, перепліта­ються між собою і утворюють густе сплетіння. В його петлях розташовані нервові клітини та їхні відростки.

За типом відростків і ря­дом інших ознак є кілька ти­пів гліальних клітин. Клітини з дуже великою кількістю від­ростків, які променями відходять в усі боки, називають астроцитами, а гліальні клітини з порівняно

 

Рис. 3. Механізм роз­повсюдження потенціалу дії в обох напрямах від подразнюючого електро­да в немієліновому во­локні (А) і сальтаторне проведення в мієліново­му нервовому волокні (Б).

 

невеликою кількістю відростків, що розгалужують­ся досить далеко, — олігодендроцитами.

Кількість гліальних клітин приблизно в 10 разів більша за кількість невронів. Таким чином, нейроглія утворює основну масу мозкової речовини. Відростки гліальних клітин дуже щільно під­ходять до нервових клітин і до стінок венозних судин. Все це дає підставу вважати, що гліальні клітини виконують не тільки опорну і захисну функції. Вони відіграють суттєву роль в транс­порті речовин із крові до нерво­вих клітин і виведенні продуктів обміну речовин із нервових клітин у кров. Є докази, що гліальні клітини виділяють речовини, які впли­вають на збудливість нервових елементів. Існують припущення, що нейроглія бере участь у формуванні тривалих слідових процесів у центральній нервовій системі.

Нервові волокна. Периферичні відростки нервових клітин, або нервові волокна, зверху вкриті оболонкою, а всередині мають осьовий циліндр, в якому знаходяться нейрофібрили. Нейрофібрили в свою чергу складаються з трубочок: нейротубулів (діаметром до 30 нм) і нейрофіламентів (до 10 нм), по яких транспортуються до іннервованих тканин речовини, що утворюються в клітинах. Нерво­ві волокна, які не втратили зв'язку з тілами клітин, здатні до відновлення (регенерації). Збудження по нервових волокнах про­водиться ізольовано і в обидва напрямки від місця його виникнен­ня. По волокнах, що не мають мієлінової оболонки (немієлінове нервове волокно), збудження проводиться за рахунок електричних струмів, що виникають між збудженими і не збудженими ділянка­ми мембрани (див. рис. 3), а по мієлінізованих волокнах збуджен­ня передається тільки через вузли нервового волокна (рис. 3). При цьому збудження одночасно передається через 2 ... З вузла, що знач­но підвищує швидкість і надійність його передачі в порівнянні з не мієліновими нервовими волокнами.

З функціональної точки зору нервові волокна характеризуються високою збудливістю, лабільністю і відносною нестомлюваністю.

Враховуючи будову, швидкість проведення збудження і тривалість фаз потенціалу дії, нервові волокна ділять на три групи. Гру­па А — товсті (4 ...20 мкм), мієлінізовані волокна з великою швид­кістю проведення збудження (до 120 м/с). Група В — деякі мієлінізовані волокна автономної нервової системи (діаметром 1 ... 3 мкм і швидкістю проведення збудження 3 ... 14 м/с). Група С — тонкі не мієлінові волокна діаметром 0,5 мкм і малою швидкістю проведення збуд­ження.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Методи досліджень центральної нервової системи | Будова та механізм передачі збудження в синапсах

Дата добавления: 2014-01-03; Просмотров: 1592; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2022) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.023 сек.