Страхування

ЭЛЕКТРОНИКА

ЭЛЕКТРОНИКА

050702 «Автоматтандыру және басқару»мамандығының студеттеріне арналған дәрістер курсы

Курс лекций для студентов

специальности 050702 «Автоматизация и управления»

Өскемен

«Электроника» пәнінен 050702 «Автоматтандыру және басқару» мамандығының студеттеріне арналған дәрістер курсы «Прибор жасау және технологиялық үдерістерді автоматтандыру» кафедрасында жасалған.

«Прибор жасау және технологиялық үрдістерді автоматтандыру» кафедрасының отырысында талқыланған

Каф.меңгерушісі Б.М.Қабланбеков

Хаттама № ___________________2010

Ақпараттық технологиялар және энергетика факультетінің Әдістемелік кеңесінің қолдауынан өтті

Төраға А.П. Парамзин

Хаттама № ___________________2010

Жасағандар В.А. Корнев

Б.М. Кабланбеков

Г.Ж. Байтемирова

Нормоконтролер Е.В. Петрова

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Тема 1

Сутність, принципи та роль страхування

1. Необхідність та форми страхового захисту. Страхові фонди як матеріальна основа страхового захисту

2. Виникнення та етапи розвитку страхування

3. Сутність і функції страхування. Сфери застосування страхування

4. Принципи страхування

5. Роль та значення страхування в системі економічних відносин

1. Необхідність та форми страхового захисту. Страхові фонди як матеріальна основа страхового захисту.

Страхування є однією з ланок фінансової системи. Об'єктивна необхідність страхування зумовлюється тим, що збитки часто виникають під дією руйнівних факторів, що не контролюються людиною. Історичний розвиток суспільства свідчить про те, що життя людей та діяльність підприємств пов'язано із непередбачуваними обставинами, які призводять до знищення майна, загибелі людей або завдають шкоду їх здоров'ю. За умов ризикового характеру функціонування будь-якого підприємства і не менш ризикового поводження людей існує потреба попередження, усунення і відшкодування збитків внаслідок настання несприятливих подій чи ризиків. Не маючи можливості запобігти їм, людство прагнуло обмежити їх негативний вплив і захистити себе, своє майно на випадок несприятливих подій.

Відносини, що складаються у суспільстві з приводу попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування збитків складають зміст категорії страхового захисту.

Категорія страхового захисту поділяється на дві самостійні категорії:

- категорію страхового захисту майнових благ, де об'єктом виступають всі матеріальні блага, що мають вартість;

- категорію страхового захисту населення (громадян), де об'єктом виступають життя і здоров'я.

Страховий захист має певні специфічні ознак, які зумовлені наступними чинниками:

· випадковим характером настання страхових подій;

· надзвичайністю і невизначеним характером нанесення шкоди;

· вираженням збитку чи шкоди в натуральній чи грошовій формах;

· необхідністю подолання наслідків страхових подій і відшкодування збитків.

Страховий захист здійснюється за допомогою спеціальних фондів.

До фонду страхового захисту належать централізовані нату­ральні та грошові резерви держави, децентралізовані фонди (у час­тині, що використовується на покриття шкоди, завданої стихійним лихом та іншими непередбаченими подіями — самострахування), а також фонди, що створюються методом страхування.

Централізовані резерви держави утворюються за рахунок загально державних ресурсів. Основне призначення - відшкодування збитків і усунення наслідків стихійних лих і аварій, що спричинили великі збитки і призвели до значних людських жертв. Резерви формуються як в натуральній, так і в грошовій формі. Натуральні - це постійно оновлюванні запаси продукції, матеріалів, палива та інших матеріально-технічних ресурсів. Вони є стратегічними запасами держави, що знаходяться у підпорядкуванні спеціалізованого державного відомства - Державного матеріального резерву, створеного при Кабінеті Міністрів України. У грошовій формі - це централізовані державні фінансові ресурси, які формуються за рахунок коштів державного бюджету, а розпорядником цих коштів є Кабінет Міністрів України.

Водночас страхова відповідальність держави обмежена надзви­чайними подіями, адже державні фінанси призначені для забезпечення функцій держави, до яких страхування не належить. Страховий захист поточної діяльності юридичних і фізичних осіб відноситься до їх важливих функцій і не може бути повністю перекладений на державу. З цією метою юридичні особи організовують самострахування.

Фонди самострахування - це організаційно - відокремлені фонди суб'єктів господарювання, які створюються як в натуральній, так і в грошовій формах.

Призначення цих фондів - оперативне подолання тимчасових ускладнень в процесі господарювання. В ринковій економіці значно розширені границі самострахування, так як суб'єкти господарювання прагнуть захистити себе від постійно змінюваного економічного середовища, забезпечити собі можливість працювати без будь-яких зривів. З цією метою відповідно до чинного законодавства кожен суб’єкт господарювання створює резервний фонд (капітал) за рахунок прибутку в розмірі 15-25% від статутного капіталу. Крім резервного фонду підприємства можуть формувати інші фонди, які мають за мету покриття непередбачуваних витрат і збитків (наприклад, фонд ризику, фонд уцінки товарно-матеріальних цінностей тощо). Недоліком системи самострахування є те, що воно змушує суб’єктів господарювання відволікати свої оборотні кошти в повному обсязі можливих збитків, а це, у свою чергу, зменшує його фінансові можливості щодо операційної діяльності. Це досить дорога і нераціональна форма захисту, яка передбачає вилучення з обігу значних фінансових ресурсів.

Найбільш універсальною формою страхового захисту виступає фонд страховика (відповідно до чинного законодавства - страхові резерви), який створюється за рахунок великої кількості його учасників як юридичних, так і фізичних осіб, які виступають у ролі страхувальників. Формування фондів здійснюється тільки в децентралізованому порядку, тобто страхові внески сплачуються кожним учасником відокремлено. Фонд має тільки грошову форму вираження. Витрачання коштів фонду відбувається на конкретні цілі - на відшкодування збитків та виплату страхових сум тим страхувальникам, які постраждали. У рамках фонду страховика досягається висока ефективність використання коштів на покриття збитків; у даному випадку збитки розподіляються серед усіх учасників страхування, відбувається значний перерозподіл коштів як в просторі, так і в часі, що в кінцевому підсумку приводить до високої маневреності, оборотності коштів. Страхові відносини між учасниками страхового фонду організовуються через спеціалізовані страхові організації - страхові компанії або страхові товариства (страховики).

Дата добавления: 2014-01-03