Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Особливості страхового ринку України

Страховому ринку України притаманні ряд особливостей, які відрізняють його від страхових ринків більш розвинутих країн, а саме:

1) Частка накопичувальних видів страхування є достатньо незначною у порівнянні з ризиковими видами. Надходження страхових премій по страхуванню життя і іншим накопичувальним видам не перевищує 4% від загальної суми надходжень по ринку. В цілому це вказує на низький економічний рівень розвитку країни і є ознакою неринкової економіки.

2) Достатньо низький рівень мають і надходження страхових премій по страхуванню відповідальності. Це також вказує на низький рівень економічного розвитку країни і правового розвитку суспільства. В цьому сегменті ринку очікується значне зростання через впровадження обов’язкових видів страхування.

3) Майже відсутні на українському ринку нестандартні види страхування розраховані на індивідуального споживача або на рекламу страхової компанії шляхом розширення асортименту. В розвинутих країнах концепція створення страхових продуктів під конкретного споживача набирає усе більшого поширення через подальше зростання конкуренції

4) Більшу половину надходжень страхових премій по ринку забезпечує страхування майна юридичних осіб. При цьому співвідношення між страховими виплатами і страховими надходженнями коливається в межах 10%. В розвинутих країнах цей показник дорівнює в середньому 50-60%. Це вказує на той факт, що багато страхових програм створюється для оптимізації оподаткування. В умови таких напівфіктивних страхових договорів входить сплата підприємством завищених в 5-10 разів страхових внесків, які згідно з податковим законодавством відносяться до валових витрат підприємства і зменшують суму оподатковуваного прибутку. Потім частка коштів в той чи інший спосіб повертається підприємству. Інколи при цьому використовуються тіньові конвертаційні схеми. Отже, певною мірою страхові компанії сприяють розвитку тіньового сектора і ухиленню від сплати податків.

5) Загальна кількість страхових компаній в Україні є занадто великою (понад 300 зареєстрованих страхових компаній) для країни з населенням в 50 мільйонів. Для прикладу в такий країні як Китай зареєстровано і працює 52 страхові компанії. За такої великої кількості капіталізація українських страховиків є низькою, обсяг активів усіх українських страховиків не перевищує 5% обсягу активів усіх українських банків. Велика кількість страховиків пояснюється високим рівнем кептивності українського страхового ринку. Кептивні страхові компанії представляють собою страхові компанії створені підприємствами або фінансовими установами для страхування власних ризиків або для якоїсь іншої мети (наприклад, для оптимізації оподаткування). У зв’язку з введенням нових нормативів до розміру статутного фонду страхових компаній очікується зменшення їхньої кількості в наступних періодах і проведення в галузі ряду об’єднань або поглинань.

6) На страховому ринку України дуже низький рівень розвитку брокерських і агентських послуг. Майже відсутній інститут взаємного страхування. Ці факти також вказують на нерозвиненість ринку.

7) Українські компанії через низький рівень капіталізації дуже багато страхових премій передають до перестрахування. За оцінками експертів з Ліги страхових організацій України до перестрахування передається майже половина страхових премій, а за окремими видами до 90%. Більшість премій по перестрахуванню спрямовується за кордон, що сприяє такому негативному явищу як вивіз капіталу з України. Інколи перестрахування застосовується як форма нелегального вивозу капіталу (особливо це стосується перестрахування життя) і тут страхові компанії також відірають негативну роль “помічника” тіньового сектору.

8) Через банкрутство радянського страхового сектору і краху пірамідальних компаній початку і середини 90-х років у населення зберігається високий рівень недовіри до страхових компаній, що гальмує розвиток ринку.

Усі наведені особливості характеризують український страховий ринок з негативного боку і страховими компаніями разом з державними органами нагляду необхідно приймати багато зусиль для покращення ситуації.

 

3.Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні

Сьогодні нагляд за страховою діяльністю здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг в Україні. Метою діяльності даної комісії щодо страхових компаній є забезпечення дотримання вимог страхового законодавства учасниками страхового ринку України, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників. Зокрема, Комісія не видає ліцензії на проведення конкретного виду страхування, якщо не буде приведено доказів про можливість компанії здійснювати своєчасні виплати страхових сум і відшкодувань, або виконувати інші зобов’язання перед страхувальниками.

Згідно з Положенням про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг в Україні, Комісія має право:

отримувати усю необхідну інформацію від страхових компаній і проводити інспектування їх діяльності;

видавати приписи страховикам про усунення порушень в їх діяльності, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків;

звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика у випадку неодноразових порушень страхового законодавства.

Орган нагляду за страховою діяльністю перевіряє вимоги дотримання мінімальних статутних фондів страховиками, форми сплати статутного капіталу, граничний розмір внесків до статутного капіталу учасників, резидентність страховиків, створення та розміщення відповідних страхових фондів.

Уповноважений орган нагляду здійснює ліцензування страховиків у відповідності з вимогами встановленими в Законі України “Про страхування” та інших законодавчо-нормативних актів з питань ліцензування. Для отримання ліцензії страховики подають в Уповноважений орган наступні документи:

заяву встановленого зразка, де має міститися не­обхідна інформація про суб'єкта господарювання - за­явника (найменування, місце знаходження; банківські реквізити тощо);

копія статуту;

копія установчого договору;

копія протоколу установчих зборів або рішення про створення страховика;

свідоцтво про державну реєстрацію страховика як суб'єкта підприємницької діяльності;

свідоцтво про реєстрацію страховика в органі статис­тики;

довідка банку про сплачений Статутний капітал;

баланс підприємства на останню звітну дату;

правила страхування, актуарні розрахунки для довго­строкових видів страхування, умови перестрахувального захисту;

довідка про фінансовий стан засновників страховика;

економічне обґрунтування запланованої страхової діяльності (перестрахувальної діяльності);

інформація про учасників страховика, голови вико­навчого органу та його заступників;

копії дипломів про вищу освіту керівника або його першого заступника (економічну чи юридичну) й головного бухгалтера (економічну) страхової ор­ганізації;

копії відповідних сертифікатів про професійну підго­товку працівників компанії у випадках, визначених органом ліцензування у відповідності до ст.38 Закону України про страхування.

Взаємовідносини страховика і держави. Страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава — за зобов'язаннями страховика. Виняток становить обов'язкове державне страхування, згідно з яким держава гарантує виконання зобов'язань перед страхувальниками в разі неплатоспроможності страховика з цього виду страхування.

Не допускається (за винятком обов'язкового страхування, а також страхування життя, майна громадян, перестраховування та діяльності страхових посередників) будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження, обов'язковість тощо) розмірів страхових платежів (тарифів) і страхових сум (страхового відшкодування), умов укладання страхових договорів, взаємовідносин страховика і страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству України.

Гарантії прав та законних інтересів страховиків. Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції у здійсненні страхової діяльності.

Втручання в діяльність страховиків з боку державних та інших органів забороняється, якщо воно не пов'язане з повноваженнями органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю страховиків.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Становлення та етапи розвитку страхового ринку України | Перспективи розвитку страхового ринку України
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-03; Просмотров: 1905; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.014 сек.