Виникнення і становлення буддизму

Буддизм - одна з найдавніших світових релі­гій, яка існує понад 2500 років. Вона поширена пе­реважно в Центральній, Південній та Південно-Східній Азії (В'єтнам, Індія, Китай, Корея, Мон­голія, Японія та ін.). її послідовниками є понад 300 млн осіб. За час існування буддизм глибоко вкоренився в азійських країнах і зараз чинить значний вплив на різноманітні аспекти соціально­го та державного життя, визначає культурну само­бутність народів Азії, став певним способом життя людей.

Буддизм є особливою релігією світу. По-перше, він своїм корінням проріс у багату на філософські традиції індійську культуру. По-друге, буддизм - це релігія, яка не знає Бога-творця. Тому, обґрун­товуючи свої релігійні догми, адепти буддизму не апелювали до авторитету Бога-творця, а розвивали філософсько-теоретичне тлумачення релігійної ідеї спасіння. По-третє, в буддизмі існує відповідний категоріальний апарат, який визначає специ­фіку буддійського світогляду.

Буддизм виник у VI ст. до н.е. в Індії в умовах формування великих рабовласницьких держав, розкладу родоплемінних відносин, посилення со­ціального гноблення, падіння авторитету жрець­кої касти брахманів і переходу влади до касти кшатріїв, яка складалася в основному з військової бюрократії та великих рабовласників. Відобра­жаючи інтереси останніх в їхній боротьбі проти касти брахманів, буддизм визначально виступав як противник каст взагалі та прибічник рівності людей. Народні маси буддизм приваблює ілюзор­ною рівністю людей та обіцянням позбавлення в потойбічному світі від земних страждань.

У III ст. до н.е. цар Ашока, об'єднавши під сво­єю владою більшу частину Індії, надав буддизмові статусу державної релігії та активно сприяв його поширенню як у країні, так і поза її межами. Бу­дучи понад тисячу років найбільш масовою релі­гією, буддизм у X ст. н.е. дещо втратив свій вплив. Його заступив індуїзм, що асимілював ідеї брахманізму та буддизму.

Буддизм поширився в багатьох країнах Азії. У І ст. н.е. він набув популярності в Китаї, де до виникнення конфуціанства відігравав значну роль. До Японії буддизм проник із Китаю та Кореї в VI ст., в VII ст. він закоренився в Тибеті. У Мон­голії буддизм у формі ламаїзму поширився в XVI-XVII ст., в Бурятії (Росія) - в ХVII-ХVIII ст. Розповсюдженню буддизму сприяла його здатність пристосовуватися до місцевих умов і вірувань різ­них країн. Це також обумовило розмаїття його напрямків, течій і сект, які хоч і спиралися на ви­хідні канонічні постулати, але різнилися пантео­ном та обрядністю. У буддизмі існують два нап­рямки: хінаяна (мала колісниця, або вузький шлях спасіння), що поширений на півдні Азії, та махаяна (велика колісниця, або широкий шлях спасіння), послідовники якого проживають на пів­ночі. В організаційному відношенні буддійські церкви в кожній країні існують автономно, буд­дизм не має єднального центру.

Останні десятиліття внесли в діяльність буддій­ських організацій нову важливу рису: почали створюватися міжнародні об'єднання буддистів, які ставлять перед собою завдання вирішення еко­логічних проблем, збереження миру. Першою ве­ликою організацією стало Всесвітнє братство буддистів, створене 1950 р. в Коломбо. У 1969 р. буд­дійські кола Азії створили Азійську буддійську конференцію. Буддисти є активними членами міжнародного церковного руху.

Дата добавления: 2014-01-03