Рух Харе Крішна

РУН-віра

До нетрадиційних релігій в Україні можна віднести РУН-віру (Рідну українську національну віру). Її засновником і реформатором є Лев Силенко, американський громадянин українського по­ходження.

Послідовники Рун-віри закликають поклонятись і вірити в бога слов'ян Дажбога, який є свідомістю світу, з якого виникла людина. "Дажбог, - пише Л. Силенко, - це свята Правда, Спра­ведливість, життєтворче світло, святий дух, Во­ля". Заповіти РУН-віри такі: 1) розумій і люби сво­го бога; 2) не поклоняйся чужим богам; 3) самовдосконалюй розум, душу й тіло; 4) вір у себе; 5) люби своїх рідних; 6) виховуй дітей у дусі РУН-віри; 7) шануй духовність своїх нащадків; 8) ша­нуй свята РУН-віри та ін.

РУН-віра вчить: щоби мати рай у душі (за РУН-вірою, рай і пекло знаходяться в душі людини) не­обхідно жити за законами праведного життя. Ось вони: 1) правильне мислення: воля, мета, подвиг; 2) правильне бажання: любов, справедливість, послідовність; 3) правильне виконання, відпові­дальність, точність, дисципліна; 4) правильна їжа, якісна їжа, національні страви, обрядність тощо. Символом РУН-віри є білий прапор із зображен­ням сонця і написом "РУН-віра". Громади послі­довників цого культу офіційно зареєстровані в дер­жавних органах.

Один з численних східних культів, що поширилися останнім часом на Заході. Зацікавленість орієнтальною містикою була виклика­на піклуванням про здоров'я, бажанням засвоїти й використати рекомендації щодо дієти, дихання, фізи­чних вправ, методів психологічного контролю і пси­хотерапевтичних процедур.

Пошуки надійних духовних і моральних ціннос­тей, відповідей на питання щодо сенсу людського іс­нування також зумовлюють інтерес до нетрадиційних східних трактувань. Щоб показати невипадковість звернення до релігійного досвіду Сходу, стисло розповімо про дзен-буддизм, привабливий для західне обивателя сумішшю елементів аскези (помірності, аскетизму), мистецтва, поезії, чайної церемонії та своєрідної філософії. Прибічники дзен-буддизму мало цікавляться теоретичними філософськими питання» Головне для них - медитація, що розглядається розумова дія, яка приводить психіку людини у сі глибокої зосередженості, що знімає крайню емоційну напругу, уповільнює реакцію, позбавляє медитуючої негативних переживань. Прибічники цього культу повинні засвоїти своєрідну техніку медитації, що скла дається з кількох стадій. Першочергова роль відведена духовному лідеру, який разом з учнями живе в комуні й контролює строге дотримання регламентації життя, проводить медитативні сеанси. Члени общин разом харчуються, спілкуються, тут проголошено рівність статей, утверджується цінність сім'ї, але першому місці повинні стояти общинні інтереси противагу індивідуалізму, егоїзму, роз'єднаності суспільства. Дзен-буддисти не проголошують метою перебудову існуючого суспільства, а прагнуть шляхом масового впровадження містичного медитування нити свідомість людей.

Рух Харе Крішна виявився цілковито незвичним для західної культури з погляду не тільки ідеології, а й зовнішніх проявів. Наприкінці 60-х років на вулицях американських міст з'явилися групи людей в екзотичному одязі, що співали ритуальних пісень й пританцьовували під звуки флейти, цимбал і бубнів. Чоловіки - з виголеними головами, з косичкою ззаду, одягнуті в дхоті, жінки - у довгих хустках і сарі. Це були прихильники "Міжнародного товариства свідомості Крішни" ("Рух Харе Крішна"), заснованого 1966 р. у Нью-Йорку вихідцем з Індії Абхай Ширан Де (1896-1977). Він народився в Калькутті, вивчав у місцевому університеті англійську мову, філософію і економіку. Потім служив у хімічній фірмі, займався торгівлею. 1954 р. залишив дружину і п'ятьох дітей став ченцем і повністю присвятив себе служінню Крішні. Під чернечим ім'ям Бхактиведанта Свамі Прабхупада 1966 р. він прибув у США, маючи при собі сім доларів і власний переклад "священного пи­сання крішнаїтів". 1977 р. помер дуже багатою люди­ною, яка користувалась усіма благами життя.

Протиставивши власні погляди західним ціннос­тям і способу життя, Бхактиведанта Свамі Прабхупада здобув багато прибічників серед молодих американців з середнього класу, які становлять в общинах кріш­наїтів більшість. Розглянемо ідеологію крішнаїтів, щоб пояснити феномен їхньої популярності.

Джерелом віровчення і культу кришнаїзму бу­ли вірування: 1) індуїзму (індуїстські поняття: карма - причинний зв'язок між діями людини та її долею; інкарнація - реалізація духовної суб­станції бога Кришни; гуру - вчитель; індуський пантеон Богів - Шива, Вішну, Кришна тощо); 2) бхактизму (бхакті - любов, ушанування) - антифеодальний рух XV-XVI ст., який про­повідував рівність усіх перед богом, боровся проти кастового поділу, пропагував любов до людини. Стати бхакті у кришнаїтів - це бути відданим по­слушником бога Кришни; 3) вішнуїзму - релігійно-філософська традиція, що йде від реформатора Чайтаньї (XVI ст.). Реформуючи індуїзм, він закликав відмовитися від схоластики у тлумаченні Ведант індуїзму, а частіше й невтомно бла­гословляти бога Кришну. Чайтанья встановив обов'язкове багаторазове колективне розспівування мангри "Харе Кришна", щоб отримати спасіння від бога.

Власне, свідомість Кришни - це позначення надприродного духу, який пронизує ввесь світ. Завдання членів громади - пристосуватися, при­лучитися, приєднатися до Кришни, трансцендент­ного буття. Святим письмом кришнаїтів є “Бгагавад-гіта” (“Пісня бога”) та “Бгагавата Пурана” - частини великого індійського епосу “Махабхарата”. Інколи його називають “Ита” (“пісня”).

Культ у кришнаїтів зводиться до бхакті-йоги - спасіння через любов і відданість богові Кришні. Цей культ реалізується, зокрема, у розспівах (най­частіше колективних) мантри "Харе Кришна". Обов'язковий мінімум декламації - 1728 повто­рень святої великої мантри ("Харе Кришна, Харе Кришна, Харе Кришна, Харе, Харе, Харе, Рама, Харе, Рама, Рама, Рама, Харе, Харе"). Відлік ве­деться за допомогою ритуальних чоток (108 зерен перебираються 16 раз). В Індії число 108 уважається магічним. Мантра розспівується перед кожним уживанням їжі, під час спільних бого­служінь, після всіляких дій тощо (наприклад, після статевих контактів - 50 тис. раз). Вва­жається, що 16 слів мантри відтворюють певну трансцендентальну вібрацію звуку, що допомагає людині прилучитися до Кришни. Послідовники релігії повинні постійно роздумувати про бога Кришну, від двох до шести разів на добу викону­вати обряд «аратрика» (вітання Господа).

Послідовник вчення "свідомості Крішни" повинен відмовитися від усіх світських інтересів, суспільних обов'язків. Половину свого прибутку він повинен віддати "служінню Крішні і його підлеглим". Категорично забороняється їсти і спати більше, ніж необхідно. Прагнення до накопичення, навіть розмова про матеріальні предмети, світські інтереси, спілкування з людьми, які не цікавляться "свідомістю Крішни", сприймаються як серйозне порушення "відданого служіння". Щоправда, керівники секти ніколи не відмовляються від володіння "мерзенним металом". Щодо організації "Міжнародне товариство свідомості Крішни", то вона є одним з найбільш багатий центрів нетрадиційних культів. Виторг від продажу книг і перекладів Прабхупади, журналу "Назад до божественності" становить щорічно понад 20 млн доларів. Великий прибуток приносять рядові крішнаїти, які цілими днями жебракують на вулицях міст.

Число членів "товариства" швидко зростає. 1973 р. воно становило близько 3 тис., а 1982 р. - вже 12 тисяч віруючих, які проживають у релігійних общинах, не враховуючи великої кількості "парафіян", що мешкають поза комуною, але щоденно беруть участь у її заходах (так, у США їх налічується на кінець 90-х років близько 100 тисяч). "Рух Харе Крішна" має магазини і ресторани дієтичної їжі, велику кількість процвітаючих підприємств, на яких майже безплатно працюють члени "товариства". На шести сільськогосподарських фермах площею від 100 до 1500 акрів також експлуатується праця рядових крішнаїтів. "Товариство" має 11 будівель в Лос-Анджелесі, 14-поверховий "храм" у центрі Нью-Йорка.

З метою збереження і зміцнення "Міжнародного товариства свідомості Крішни" престарілий Прабхупада встановив адміністративну Раду з 11 гуру, управляють крішнаїтами в різних регіонах світу. Всі керівники - американці або європейці, серед них - жодного уродженця Індії. Головою американських крішнаїтів став колишній докторант-історик Колум­бійського університету Кіртананда Свамі. Частину Єв­ропи, в тому числі Східну, веде американський гро­мадянин Роберт Кампаньола, що проживає у ФРН.

Згідно з "Керівництвом до джапа-медитації" послідовник громади повинен наслідувати: 1) чотири принципи духовного розвитку (не вживати в їжу м'яса, риби, яєць, не вживати дурманних ре­човин, не грати в азартні ігри, не вступати в ста­теві відносини поза шлюбом, а в шлюбі - лише для зачаття дитини); 2) систематично читати "Бгагавад-Гіту"; 3) вживати лише вегетаріанську їжу; 4) жертвувати плоди своєї діяльності Кришні; б) спілкуватися переважно з одновірцями. Перед вступом до громади необхідно пройти "ашраму" (колективне поселення одновірців).

В крішнаїтських ашрамах (общинах) панує спе­цифічний деспотизм, не тільки фізичний, "зовніш­ній", а й "духовний", "внутрішній". Віруючий зобо­в'язаний без розмірковувань підкорятися духовному наставникові. Вільного часу протягом доби у нього немає ані хвилини, він постійно зайнятий декламаці­єю мантр, випрошуванням пожертвувань для общи­ни, різними господарськими роботами. Щоб у лю­дини не виникало думок, що відвертають від спілку­вання з богом, її ні на хвилину не залишають одну. Просту вегетаріанську їжу дають два рази на день, для сну відводиться не більш як 4-5 годин на добу.

Прихильники Кришни дотримуються певних свят і постів. Три найвідоміші свята - Дні явлен­ня Кришни, Радхи і Прабхупаді. Їхні статуї, одягнуті в шовк і прикрашені коштовностями, помі­щають у храмах, їм поклоняються, доглядають за ними, миють, змінюють одяг тощо.

Кришнаїти поклоняються священному дереву - туласі деві (базилік, за повір'ям, очищає від гріхів та хвороб), подрузі Кришни - Радхі. У приміщеннях кришнаїтів є вівтарі з зображенням Кришни й гуру Прабхупаді (засновника громад МТСК).

В Україні перші громади крішнаїтів з'явилися у 80-х роках і діяли спочатку нелегально. Керівники ятр (організацій кришнаїтів) мають зв'язки зі Шведським регіо­нальним центром МТСК, звідки отримують куль­тову атрибутику та літературу. Гуру - наставни­ком українських кришнаїтів та інших організацій є член Всесвітньої ради МТСК американець Р. Кампаньйола (духовне ім'я Шріла Вішнупад). Формування кришнаїтських організацій в Україні відбувалося в останні 10 років завдяки місіонерам зі США. Після довгого перебування в напівлегаль­ному становищі громади кришнаїтів офіційно ви­знані нашою державою: 1990 р. діяльність Міжнародного Товариства свідомості Крішни легалізовано, а у 1995 р. офіційно зареєстрований Всеукраїнський центр громад свідомості Крішни, який складається з 32 об'єднань і діє практично в усіх областях України.

Дата добавления: 2014-01-03