Безробіття: суть, причини, показники, види

В теорії зайнятості велике значення має проблема безробіття.

Безробіття – це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активного населення) не зайнята у виробництві товарів і послуг.

Вперше термін «безробіття» з’явився в Британській енциклопедії в 1911 р., потім використаний в звіті Мінпраці США в 1915 р. В сучасних умовах безробіття присутнє у всіх країнах світу в різних обсягах, формах, тривалості і є центральною проблемою суспільства. Економічні втрати періоду масового безробіття в країнах з розвиненою ринковою економікою значно більші, ніж втрати, пов’язані з монополізацією, тарифами і квотами. В 70-80 роки ХХ ст. вони становили $1 трлн. Крім того, вимушена незанятість негативно впливає на психологічний стан людини.

За визначенням Міжнародної організації праці (МОП), безробітні – це особи у віці 15-70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних 2 тижнів. До цієї категорії належать також особи, що навчаються за направленням служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.

В Законі України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р. № 803-XII (ст. 2) вперше був визнаний і визначений статус безробітного. Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Сучасне ринкове господарство для свого нормального функціонування потребує певних резервів виробничих ресурсів, тобто передбачає їх неповне використання. Наявність такого резерву створює можливість для маневрування, гнучкої реакції на попит, що змінюється. Але оскільки виробничі ресурси включають не тільки виробничі потужності, але і робочу силу, то умовою ефективної роботи ринкової системи є певна кількість незайнятих працівників. Це означає, що незайнятість деякої частини працездатного населення в умовах ринку неминуча.

Для ринкової економіки, на відміну від адміністративно-командної, характерний переважно інтенсивний характер розвитку виробництва. Він супроводжується відносним скороченням в готовій продукції частки живої праці в порівнянні з минулою і, відповідно, за інших рівних умов вимагає менше робочої сили.

В економічній теорії існують різні підходи до пояснення необхідності і можливості існування безробіття.

Марксистська теорія розглядає безробіття як історичне явище, властиве суспільству, заснованому на приватній власності на засоби виробництва. Поява безробіття пов’язана з циклічними процесами нагромадження капіталу і відтворення, із зростанням органічної будови капіталу. Надлишок населення є не абсолютним, а лише відносно потреби капіталу. Наслідками безробіття є абсолютне і відносне зубожіння найманих робітників.

Неокласична школа визнавала безробіття природним явищем, що виконує функцію кругообороту незайнятої частини працездатного населення.

Кейнсіанська школа причину безробіття вбачала в недостатньому сукупному попиті. Держава, підвищуючи доходи або знижуючи податки, може збільшити в економіці сукупний попит, що викличе зростання попиту на робочу силу. А це, в свою чергу, знизить рівень безробіття.

Суть іншого пояснення причин безробіття витікає з того, що безробіття є результатом деформації і негнучкості ринку праці. В цьому випадку важливими заходами щодо подолання безробіття є створення гнучкішої структури заробітної плати, проведення на ринку робочої сили стимулюючої політики, яка за допомогою бірж праці, перекваліфікації тощо, поєднає безробітного з вільним робочим місцем.

Причини безробіття:

- структурні зміни в економіці;

- циклічний розвиток економіки;

- розвиток НТП;

- нерівномірність розвитку і розміщення продуктивних сил;

- пошук нових, престижніших або вище оплачуваних робочих місць;

- обмеженість попиту на товари і послуги тощо.

Таким чином, основною причиною виникнення безробіття є порушення рівноваги на ринку робочої сили. Ця нерівновага особливо посилюється в періоди економічних спадів, воєн, стихійних лих тощо.

Розрізняють добровільне і вимушене безробіття.

Добровільне безробіття виникає в тому випадку, коли працівники з різних причин не хочуть працювати за пропоновану їм заробітну плату, але почали б працювати, якби вона була більшою. В деяких випадках люди вважають за краще не працювати зовсім, ніж займатися малопродуктивною і малооплачуваною працею.

Найхворобливішими для людини є наслідки вимушеного безробіття. Вимушене безробіття – безробіття, коли людина в працездатному віці не працює з незалежних від неї причин, вона може і хоче працювати, має достатню кваліфікацію, шукає роботу, але не може знайти її, бо немає вільних робочих місць. Вимушене безробіття породжується за умов негнучкої ціни праці за наявності фіксованої заробітної плати. Так, якщо оплата праці дуже висока з позицій ринкової рівноваги, але вона не знижується, то пропозиція праці надлишкова і частина працівників отримує місце, решта стає вимушено безробітними. Причина фіксованої оплати – домовленість про постійну оплату на відносно тривалий період. Але тут вже вирішує не тільки ринок, але і держава: які заходи і як їх необхідно здійснити, щоб повернути ринок в стан рівноваги.

Причини (і відповідні види) безробіття істотно розрізняються на різних етапах розвитку виробництва.

Промислова революція на початковій стадії розвитку капіталізму призвела до таких форм безробіття, як плинне, приховане і застійне.

Плинне безробіття виникає, коли робоча сила нормальної якості тимчасово стає незайнятою, вона викликана коливаннями ринкової кон’юнктури і носить постійний характер. Плинне безробіття розрізняється за своєю тривалістю.

В міжнародній практиці особлива увага приділяється довгостроковому безробіттю (зазвичай 12 місяців і більше). В низці випадків довгострокове безробіття переходить в застійне. Застійне безробіття пов’язане з руйнуванням навичок до праці, а нерідко і з розпадом соціально-психологічних основ особи (що підтверджене дослідженнями американських психологів). Вона охоплює людей з нерегулярною зайнятістю. Це головним чином люди, що живуть на випадкові заробітки, зокрема, на сезонних роботах. Термін перебування в статусі безробітного більше 1 року означає, що працівник перестав бути конкурентоспроможним і готовим приступити до роботи. В нього немає можливості відновити або поміняти професію, немає надії на отримання гідного місця. До нижчого прошарку безробітних відносяться паупери – безробітні, що не зуміли тривалий час знайти якесь заняття, непрацездатні, люмпени (бомжі).

Приховане безробіття – результат перевищення чисельності працівників над об’єктивно необхідною кількістю. Ця форма характерна для сільського господарства (сезонність робіт) – аграрне безробіття. Аграрне перенаселення обумовлене відсутністю достатньої кількості місць в містах, примушує сільських працівників залишатися в селі, підробляючи в місті, оскільки доходів від праці в селі недостатньо для нормального існування.

Різновидом прихованого безробіття є часткове безробіття, що виникає в наслідок зменшення попиту на продукцію підприємства і відповідне скорочення виробництва. Якщо при такому скороченні роботодавець намагається зберегти трудовий колектив, сподіваючись, на покращення економічної кон’юнктури в недалекому майбутньому, він скорочує тривалість робочого дня (тижня) для всіх працюючих, не звільняючи персонал. Такі рішення вважаються соціально справедливими і економічно доцільними.

Формами прояву прихованого безробіття є також:

· Використання на підприємствах і в установах зайвої чисельності робочої сили, рівень якої доходив до 15% від загальної чисельності працівників. Ця ситуація була викликана тим, що в СРСР з кінця 30-х років офіційно було визнано відсутність безробіття. Тому, з одного боку, необхідно було працевлаштовувати населення (як складова частина боротьби проти «дармоїдства»), з іншого боку, підприємства були вимушені мати додаткову чисельність персоналу, оскільки їх регулярно зобов’язували посилати працівників на збирання врожаю, створювати сільськогосподарські підприємства при заводах, прибирати закріплені території тощо.

· Перебування працівників підприємств у вимушених неоплачуваних відпустках, з частковим збереженням заробітної плати за ініціативою адміністрації, що було викликане економічною ситуацією в країнах з перехідною економікою, повільним проведенням ринкових реформ.

· Зайнятість на умовах неповного робочого дня (тижні) за ініціативою адміністрації.

· Перебування у внутрішньозмінних і позмінних простоях з причин, що залежать або не залежать від підприємства.

· В умовах, коли попит на робочу силу майже відсутній, багато людей, втративши надію її знайти, не реєструються на біржі праці. Тому ця частина безробітних залишається поза увагою офіційної статистики.

Про наявність надмірної зайнятості в Україні в 90-ті роки ХХ ст. свідчить і те, що темпи падіння виробництва значно перевищували скорочення зайнятості. За роки реформування економіки обсяги виробництва скоротилися більш ніж на половину, а зайнятість за той же період на 5-6%.

Приховане безробіття часто підтримує тіньові види діяльності, пов’язані з порушенням законів і ухиленням від податків. Оцінити в повному обсязі її масштаби не можливо.

Зазначені форми безробіття мають спільні риси. Вони породжені причинами, що знаходяться на рівні мікроекономіки (підприємств) і змінами технічної структури виробництва, яка з його індустріалізацією призвела до великомасштабного витіснення ручної праці.

Сучасний етап розвитку виробництва спричинив безробіття, що має макроекономічні масштаби. Ці причини безпосередньо пов’язані з НТР.

Розглянемо сучасні види безробіття.

Фрикційне (від латинського frictio – тертя) безробіття пов’язане з професійними, віковими, регіональними переміщеннями працівників і відображає нормальний процес перерозподілу трудових ресурсів в економіці. Воно охоплює осіб найманої праці, які, покинувши попереднє місце роботи, знаходяться в процесі переходу на нове місце. Суттєва ознака цього виду безробіття – добровільність і нетривалість. Його різновиди: функціональне і кон’юнктурне безробіття.

Функціональне безробіття виникає в наслідок зміни працівником місця роботи.

Кон’юнктурне безробіття виникає в наслідок зменшення обсягів виробництва.

Фрикційне безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним, оскільки більшість працівників шукають і знаходять вище оплачувану і продуктивнішу роботу, що підвищує їхній добробут.

Структурне безробіття викликане структурною перебудовою економіки, яка пов’язана із закриттям нерентабельних виробництв, скороченням випуску продукції тощо. Воно є результатом змін в технології, техніці та структурі виробництва, структурі споживчого попиту, що обумовлюють невідповідність структури робочих місць і професійної структури працівників, тому працівники втрачають не тільки зайнятість, але і професію. До цього виду належить також безробіття, пов’язане з територіальною відірваністю робочого місця і працівника, що міг би на ньому працювати.

Різновидами структурного безробіття є технологічне і конверсійне безробіття. Технологічне безробіття пов’язане з впровадженням малолюдної і безлюдної технології, заснованої на електронній техніці. Її підґрунтям є збільшення темпів економічного зростання.

Конверсійне безробіття викликається скороченням чисельності армії і зайнятих військовим виробництвом. Держава в цьому випадку повинна забезпечити десятки тисяч військових та їх сімей робочими місцями, житлом, організувати систему перекваліфікації, перепрофілювання військових виробництв на випуск цивільної продукції.

Цей вид безробіття, як правило, носить довготривалий характер, вимагає додаткових витрат суспільства та індивідів на перекваліфікацію, зміну місця проживання. При цьому, розрив в часі між формуванням нової робочої сили та її продажем породжує ситуацію, за якої разом з великою кількістю безробітних існує велика потреба в робочій силі.

Сума структурного і фрикційного безробіття складає природне безробіття. Сукупність природного і вимушеного безробіття складає поточне безробіття країни.

Циклічне безробіття обумовлене циклічним характером відтворювального процесу в ринковій економіці. Воно збільшується в період кризи і знижується в умовах пожвавлення економіки. Особливо зростає безробіття в період переходу до нових технологічних способів виробництва на основі всебічних революційних зрушень в техніці, технології, організації виробництва.

Регіональне безробіття викликається регіональними диспропорціями на ринках робочої сили. Воно формується під впливом нерівномірного економічного розвитку територій, дії демографічних, історичних, культурних та інших специфічних чинників.

В світовій економіці досить поширене інституційне безробіття, що породжується самими інститутами ринку. Таке безробіття виникає тоді, коли інерційна (пасивна) за своїми якісними характеристиками пропозиція робочої сили (структура професій, рівень кваліфікації тощо) не відповідає попиту, що швидко змінюється. Сьогодні подібна невідповідність на ринку праці розтягується на триваліші терміни та збільшується в масштабах. Цьому сприяють і помилки в державному прогнозуванні майбутніх розмірів попиту на робочу силу певної якості. Перш за все, це стосується науково-технічних працівників і службовців.

Інституційним також вважають безробіття, що виникає через недосконалість інформації про вакантні робочі місця.

Особливий вид безробіття утворює безробіття за віковою і статевою ознаках. Найбільш складні проблеми на ринку праці виникають у немолодих безробітних і молоді.

Функції безробіття:

- відіграє роль резерву для здійснення розширення виробництва;

- відіграє роль пресу, що обмежує зростання зарплати;

- відіграє роль соціального санітара, що дозволяє проводити відбір кадрів.

Безробіття характеризується основними показниками:

· кількістю безробітних,

· рівнем,

· тривалістю.

Кількість безробітних – це абсолютний показник безробіття, який показує її розміри.

Рівень безробіття визначається як частка офіційно зареєстрованих повністю безробітних від кількості працездатного населення (такого, що живе на доходи від своєї праці). Цей рівень визначається за формулою:

Недоліком цього показника є те, що часткова зайнятість, а також не включення в нього тих, хто втратив надію на отримання роботи, знижує офіційний рівень безробіття. Приховування інформації про зайнятість, наприклад, в тіньовій економіці, завищує показник рівня безробіття. Тому для його оцінки необхідно знати не тільки кількість людей, позбавлених роботи, але і впродовж якого часу вони знаходяться в такому стані, тобто тривалість безробіття.

Зараз в західній економічній літературі підраховується природний рівень безробіття (сума рівнів структурного і фрикційного безробіття). Цей рівень показує частку природного безробіття в складі всієї робочої сили. В сучасній економіці природний рівень безробіття характеризується як гранично низький (допустимий). Природний рівень безробіття вище 0, оскільки він в тій або іншій формі існує завжди. При збільшенні, наприклад, питомої ваги молоді, жінок в робочому середовищі норма природного безробіття збільшується (молодим людям важче знайти роботу та утриматися на ній). На рівень природного безробіття впливає також існування мінімальної заробітної плати, програми страхування на випадок безробіття тощо. Так, в США за початковий рівень була прийнята її норма середини 60-х років ХХ ст. (4,5%). На початку 70-х років рівень природного безробіття зріс до 5,5%, а в 80-х роках – до 6%. Це вище, ніж в багатьох інших країнах, оскільки в США велика мобільність робочої сили.

Природний рівень безробіття відображає економічну доцільність використання трудових ресурсів, фіксуючи раціональність завантаження виробничих потужностей. На сучасному етапі економічного розвитку цей показник має тенденцію до зростання.

Аналіз економічних показників дає можливість оцінити втрати від неповного використання ресурсів праці в наслідок безробіття.

Особливості сучасного безробіття:

- зростання його масштабів;

- зміни в соціально-професійній структурі безробітних (збільшується безробіття не тільки серед робітників, але і фахівців, менеджерів);

- зміни в статево-віковій структурі безробітних (серед незайнятого населення більше жінок, ніж чоловіків; більше молоді, ніж літніх людей);

- збільшення частки вимушеної часткової зайнятості та добровільної незайнятості;

- збільшення тривалості безробіття тощо.

Значення роботи людина повною мірою усвідомлює тільки після її втрати. Без роботи та професійної діяльності людина починає відчувати себе нікому непотрібною, неповноцінною, оскільки упевненість в собі, престиж в суспільстві не в останню чергу залежить від роботи. Психологічні стреси доповнюються фінансовими та сімейними проблемами.

Соціально-економічні наслідки безробіття:

- відбувається знецінення, недовикористання людського потенціалу суспільства;

- погіршується якість життя безробітних і членів їх сімей;

- відбувається втрата авторитету в сім’ї, руйнування соціальних зв’язків;

- посилюється тиск на розмір заробітної плати зайнятих з боку тих, хто конкурує на ринку праці;

- збільшуються витрати суспільства та індивіда на відновлення або зміну професійного статусу і рівня продуктивної праці;

- формуються категорії осіб, схильних до вчинків, що суперечать прийнятим соціальним нормам і цінностям;

- зміна соціального статусу людини за певних умов перетворюється на соціальну дискримінацію;

- відбувається втрата життєвої перспективи і навіть бажання жити.

Отже, залишаючись в межах 2-5%, незайнятість може розглядатися як елемент неминучих витрат рухливості трудових ресурсів. Незайнятість в таких масштабах, хоча і відволікає на себе частину ресурсів суспільства допомога з безробіття, біржі праці, організація перепідготовки кадрів тощо) все ж таки цілком допустима. Інша справа – масове безробіття (яке приблизно в 2-4 рази перевищує нормативне значення). Вона може бути детонатором соціального вибуху, тому не допустити її – найважливіше завдання політики зайнятості.

Таким чином, ні теорії, ні практиці невідома ринкова економіка з повною зайнятістю. Ступінь цивілізованості суспільства полягає в умінні регулювати зайнятість так, щоб людина, що втратила роботу, не була б покинута напризволяще.

Значна роль в регулюванні зайнятості належить ринку праці.

Дата добавления: 2014-01-03