Тема 5. Інституціональні чинники розвитку національної економіки

5.1 Інститути права, управління і власності

Загальновизнаною цінністю в усіх демократичних державах є право людини на життя, свободу, гідність тощо. Поняття "право" має два значення:

- по-перше, право як найвищі вартості людини, а саме право на життя, свободу, освіту, переміщення, працю, оплату праці та ін., тобто всі життєві вартості, дані людині Богом;

- по-друге, як система затверджених законодавчим органом законів та інших нормативних актів для упорядкування відносин між людьми, державою, виробниками тощо.

Отже, інститути права формують щонайменше два рівні правових актів національного значення, які враховують насамперед верховенство права як найвищих вартостей людини. Йдетьсяверховенство права над законом держави. Рівнями правових актів є інститут конституції держави та інститути підконституційних законів, які визначають особливості відносин руху праці, капіталів, товарів і т. ін.

Стан і характер державної, політичної, економічної і соціальної організації України визначає Конституція України — її Основний Закон. Конституція України містить основні положення, що стосуються захисту прав і свобод людини та громадянина. Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Інститут Конституції України охоплює увесь спектр чинників потенціалу виробництва та потенціалу соціального споживання. Він обґрунтовує рамки як чинників виробництва, розподілу, так і рамки обміну та споживання. При тому констатує рівноправність усіх громадян перед її положеннями і гарантує реалізацію їхніх інтересів.

За своїм функціональним призначенням Конституція України, тобто її положення, не конкретизують безпосередньо виробничі і соціальні відносини в економіці і державі. Конкретизацію усіх відносин між виробниками, державою та виробниками і непрацюючими здійснюють так звані підконституційні закони. Такі закони охоплюють широкий спектр відносин, що виникають у виробничій і соціальній сфері.

Закони, що регулюють відносини у сфері виробничого потенціалу. Отже, Закон:

- Про власність, визначає відносини власності на землю, основний і оборотний капітали, створений продукт і т. ін.;

- Про зайнятість, визначає умови і характер зайнятості в усіх галузях економіки;

- Про працю і її оплату, визначає рівні складності праці, її тарифікації та оплату;

- Про господарські товариства, визначає умови організації господарської діяльності малих підприємств;

- Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності;

- Про загальні засади створення і функціонування (вільних) економічних зон;

- Про аудиторську діяльність, визначає умови і характер проведення контролю та фінансової оцінки діяльності підприємств;

- Про банкрутство, визначає умови санації (оздоровлення) підприємства чи його ліквідації;

- Про науково-технічну інформацію;

- Про інвестиції, визначає джерела та умови здійснення капітальних вкладень;

- Про іноземні інвестиції, визначає умови капіталовкладень зарубіжними інвесторами та ін.

Закони, що регулюють відносини у сфері ринкових послуг. Отже, Закон:

- Про банки і банківську діяльність;

- Про державну статистику;

- Про зовнішньоекономічну діяльність;

- Про інноваційну діяльність;

- Про товарну біржу;

- Про цінні папери і фондову біржу та ін.

Закони, що регулюють відносини у соціальній сфері. Отже, Закон:

- Про працю і її оплату;

- Про індексацію доходів грішми населення;

- Про мінімальний споживчий бюджет;

- Про підвищення соціальних гарантій для тих, що працюють та ін.

Закони, що регулюють відносини приватизації. Отже, Закон:

- Про приватизацію майна державних підприємств;

- Про приватизацію невеликих державних підприємств;

- Про приватизаційні папери та ін.

Звісно, що наведеним переліком кількість підконституційних законів не обмежується. Зміни в національній економіці потребують адекватного правового забезпечення задля їх урахування приформуванні економічних, політичних чи соціальних рішень. Щорічно приймається Закон України про Державний бюджет, удосконалюється податкова, митна та інша законодавча база, і цей процес буде нескінченний.

Інститути управління. Практично йдеться про інститути влади та їх функції в управлінні національною економікою. Конституція України стверджує, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Інститут законодавчої влади. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України. До повноважень Верховної Ради України з питань економіки та соціальної сфери належить:

- ухвалення підконституційних законів;

- затвердження Державного бюджету та внесення змін до цього;

- затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розпитку, охорони довкілля;

- розгляд і ухвалення рішень щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

- затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також: про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, непередбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використання та Ін.

Інститут законогарантійної влади. Функції забезпечення Гарантій конституційного ладу в Україні і виконання підконституційних законів покладено на інститут Президента України. У сферу функцій Президента України входять питання енергетичної безпеки, прозорості державних закупівель, стабільності національної валюти, формування державних валютних резервів, залучення прямих іноземних інвестицій, регулювання відносин власності, приватизації тощо.

Інститут господарської влади представлений Кабінетом Міністрів України, який відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України.

Функції Кабінету Міністрів зводяться насамперед до управління і регулювання господарством України. Таким чином Кабінет Міністрів України - забезпечує матеріально і фінансово державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої економічної політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

- вживає заходів для забезпечення прав та свобод людини і громадянина;

- забезпечує проведення фінансової, цінової, інноваційної, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

- розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України і підписаного Президентом України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання та ін.

Власність визнана найголовнішою економічною категорією, яка виражає відношення привласнення засобів виробництва і результатів праці. Теорія власності і практика господарювання обґрунтовують необхідність запровадження двох інститутів власності: інституту приватної власності та інституту неприватної власності.

Інститут приватної власності передбачає реального суб'єкта власності та форми її функціонування.

Інститут неприватної власності передбачає суспільного чи колективного власника з відповідними формами функціонування.

Особливим є питання відчуження об'єктів власності. Конституція України стверджує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушне.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і за порядком, встановленим законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Конфіскація майна може бути застосована лише за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Дата добавления: 2014-01-03