Tpaнcnopтнi правовідносини: поняття, ознаки та їхня характеристика

Джерела транспортного права.

Поняття, ознаки, структура норм транспортного права. Види норм транспортного права.

Зазначаючи транспортне право як цiлiсну правову систему, що мaє складне утворення, треба приділити увагу такiй первин­нiй кaтeгopiї цiєї системи, якою є норма транспортного права. Це є передумовою iснування транспортного права, її слiд розглядати перш за все як первинний фактор yciєї транспортної правової системи.

Кожна права (у тому числi i транспортного) - це загально­обов'язкове формально-визначене правило поведiнки, яке встанов­люється i охороняється компетентними органами держави. Норми транспортного права, так як i норми iнших галузей права, викону­ють функцiї регулятора вiдповiдних суспiльних вiдносин. Вони вiдрiзняються вiд норм iнших галузей права тим, що предметом їх регулювання є суспiльнi вiдносини, якi формуються i вiд­буваються у сферi транспорту. Вони або вимагають вiд особи чи органiзацiї визначеної поведiнки (тобто виконання тих чи iнших дiй, а iнодi й утримання вiд них), або дозволяють їм здiйснення дiй на свiй власний розсуд. Так, наприклад, iснує правова норма, з огляду на яку автотранспортнi пiдприємства й органiзацiї зо­бов'язанi систематично полiпшувати свою економiчну роботу, вдосконалювати методи перевезень та знаходити додаткові резе­рви для зниження собiвартостi та пiдвищення рентабельностi пе­ревезень. Тобто ця норма пропонуе автотранспортним пiдприємствам визначену активну поведiнку. І навпаки, якщо вказано, що не допускаються до перевезення в якостi ручного багажу вогненебез­печнi та вибуховi речовини, то це означає, що пасажир повинен утриматись вiд подiбних дiй. Правова норма, згiдно з якою паса­жир має право заявити при здаваннi багажу його цiннiсть, Haдaє пасажиру можливiсть дiяти на власний розсуд.

Як зазначено вище, норма транспортного права - це прави­ло поведiнки, що набуває нормативностi i загальнообов' яз­ковостi в чiтко встановленому порядку. Однак такою норма транспортного права стає лише тоді, коли вона видається уповноваженим на те органом у межах його компетенцiї i в рамках визначеної процедури. Обов'язковою ознакою норми транспорт­ного права є те, що вона є правилом, здiйснення якого забезпе­чується державою. Тобто реалiзацiя норм транспортного права забезпечується, з одного боку створенням державою реальних умов i засобiв, що сприяють безперешкодному добровiльному здiйсненню вiдповiдними суб'єктами сформульованих у право­вiй ноpмi зразкiв поведiнки, а з iншого - засобами заохочення, переконання i примусу до бажаної поведiнки, а також можливо­го застосування санкцiй у разi невиконання вимог транспортної правової норми.

Виходячи з цього, можна зазначити ознаки норм транспортно­го права:

1. Формально визначенi правила поведiнки.

2. Мають загальнообов'язковий характер, оскiльки формують­ся і встановлюються державою.

3. Набувають властивостей нормативностi та загальнообов'яз­ковостi в суворо встановленому порядку.

4. Забезпечуються державою.

Ще один важливий фактор щодо транспортної правової норми ­як i iншим правовим нормам, їй притаманна певна структура: внутрiшня побудова норми, визначений порядок взаємозв'язкiв, взаємозумовленiсть складових частин та елементiв норми.

У правовiй науцi найпоширенiшою є iдея про трьохелементну побудову правової норми, вiдповiдно до чого вона логiчно склада­ється з диспозицiї, гiпотези та санкцій. Така структура найбiльш повно вiдповiдає i ноpмi транспортного права з точки зору її логiч­ної побудови [][1].

Однак автор вiдькремлює структуру логiчної норми вiд струк­ тури норми-примусу, яка складається з двох елементiв: а) гiпотези; б) диспозицiї або санкції. На iснування двохелементної структури і правових норм звертає увагу й А. М. Колодiй. Biн зазначає, якщо норма права реалiзується у правовiдносинах, що мають реалiзува­тися вci три її елементи. Проте, якщо правовiдносини розвиваються без порушень, то санкцiя не реалiзується, що дaє пiдстави дiйти висновку про можливiсть iснування двохелементної гiпотези i диспозицiї. Причому те, що називають санкцiєю, є юрисдикцiєю особливого виду правових норм (охоронних) [ ][2].

Диспозицiя - це частина транспортної правової норми, в якiй у виглядi владного примусу визначається те, як повиннi (чи можуть) поводити себе суб'єкти - учасники транспортних суспiльних вiд­носин.

Гiпотеза - це частина транспортної правової норми, в якiй міститься вказівка на ті умови, за яких нaстaє чинність правил, що встановленi в диспозицiї.

Санкцiя - це частина транспортної правової норми, яка мic­тить вказівку на ті правоі наслідки, що настають через пору­шення правила, зафiксованого в диспозицiї, чи умов, зазначених у гіпотезі.

Для прикладу вiдносно структури транспортної правової норми можна зазначити таке: згідно з чинними правилами, пасажир у разі проїзду в пасажирському поїздi зобов'язаний сплатити вapтicть проїзду та придбати квиток. Якщо ж він їде без квитка, то з нього стягується штраф.

Гiпотезою в цьому випадку буде вказiвка на тi обставини, за яких з'являється обов'язок пасажира сплатити проїзд та придбати квиток у разi проїзду в пасажирському поїздi. Диспозицiя в цьому разi - це вказiвка на вiдповiдний обов' язок пасажира.

Санкцiя - це встановленi правовою нормою заходи стягнення, що застосовуються до пасажира, який не оплатив свiй проїзд (штраф за безквитковий проїзд).

Змiст зазначених структурних елементiв може бути цiлком ви­значений, частково визначений або вiдносно визначений.

Транспортному праву також притаманна класифiкацiя право­вих норм, яку можна диференцiювати за такими напрямами:

а) функцiональна спрямованiсть - регулятивнi та охороннi;

б) предмет регулювання - матерiальнi та процесуальнi;

в) форма (характер) припису - зобов'язальнi, забороннi, дозвiльнi, заохочувальнi, рекомендацiйнi;

г) мета дй - за простором, часом, суб'єктами.

Регулятивнi норми - це певна сукупнiсть норм, якi встановлю­ють юридичнi права та обов'язки суб'єктiв транспортних вiдно­син, розрахованих на правомірну поведінку і, як правило, не містять у собi санкцiй. Наприклад, Законом України «Про внесення змiн до Закону України «Про автомобiльний транспорт» [ ][3] (ст. 32) закрiплено, що вiдносини автомобiльного перевiзника, який здiйс­нює перевезення пасажирiв на автобусних маршрутах загального користування, iз власниками автостанцiй визначаються договором.

Oхороннi норми - це певна сукупнiсть норм, якi передбачають державний примус за вчинення правопорушення i мiстять вiдповiд­нi санкції. Наприклад, ст. 93 Повiтряного кодексу України [ ][4] вста­новлено вiдповiдальнiсть перевiзника за втрату, нестачу або по­шкодження вантажу i багажу в розмiрi його оголошеної цiнностi або в розмiрi дiйсної вapтocтi.

Матерiальнi норми - це певна сукупнiсть норм, за допомогою яких здiйснюється вплив на суспiльнi вiдносини шляхом прямого i безпосереднього встановлення порядку утворення транспортних opraнів, їх дiяльностi та визначення правового статусу, прав i обо­в'язкiв суб'єктiв транспортних правовiдносин. Наприклад, Законом України «Про дорожнiй рух» [ ][5] (ст. 34) встановлено обов'язкову реєстрацiю та облiк ycix видiв транспортних засобiв, якi призначе­нi для експлуатацiї на вулично-дорожнiй мережi загального корис­тування.

Процесуальнi норми - це певна сукупнiсть норм, якi встанов­люють процедуру здiйснення прав i обов' язкiв учасникiв транс­портних вiдносин. Наприклад, Правилами державної peєcтpaції та облiку автомобiлiв, автобусiв, а також самохiдних машин, сконст­руйованих на шасi автомобiлiв, мотоциклiв ycix типiв, марок i мо­делей, причепiв, напiвпричепiв та мотоколясок встановлюється єдиний на територiї України порядок реестрації, облiку та видачi реєстрацiйних документiв i номерних знакiв зазначених транс­портних засобiв, строки i послiдовнiсть подання та проходження необхiдних документiв, а також органи, правомочнi розглядати питання реєстрацiї [ ][6]. Рiч у тім, що процесуальнi норми - це не тiльки норми, передбаченi кримiнально-процесуальним, цивiльно-проце­суальним, адмiнiстративно-процесуальним правом, а й норми, непов'язанi з примусовою реалiзацiєю вiдповiдних норм матерiаль­ного права. У цьому зв'язку слiд погодиися з думкою А. М. Ко­лодiя про наявнiсть у сучасному українському правi рiзноманiтних процесуальних галузей права[ ][7].

Регулятивнi та правоохороннi норми, матерiальнi i процесу­альнi норми дiалектично пов'язанi мiж собою. Внутрiшнiй структур­ний взаємозв'язок rрунтується на принципi їx рiвнозначного спiв­вiдношення у правовiй системi. вони iснують у виглядi єдиної системи законодавства, поділяються на певні види і підлягають систематизацiї.

Залежно вiд характеру припису або способу впливу на адресата транспортнi норми подiляють на тaкi:

зобовязальнi - мiстять юридично владний припис щодо обов'язкового вчинення вiдповiдних дiй, передбачених тiєю чи iншою нормою. Наприклад, цивiльнi повiтрянi судна пiдлягають обов' яз­ковiй реестрації i можуть 6ути зареєстрованi тiльки в однiй державi (ст. 25 Повiтряного кодексу Украi'ни);

забороннi - мiстять юридично владнi приписи щодо заборони вчинення тих чи iнших дiй, передбачених вiдповiдною нормою.

Наприклад, забороняється водiєвi керувати транспортним засобом, не зареестрованим у Державтоiнспекцiї, без номерного знака або талона, що свiдчить проходження державного технiчного огляду (п. 2.8 Правил дорожнього руху);

дозвольнi - надають право дiяти на власний розсуд у межах юридичного владного припису. Наприклад, начальник залiзницi та уповноваженi ним посадовi особи за заявою вантажовiд­ правника без додаткової оплати дозволяють завантаження понад план та поза планом, внутрiстанцiйнi перевезення вантажiв, змi­нюють передбаченi планом залiзницi та станції призначення в по­рядку та розмiрах, установлених Правилами (ст. 21 Статуту залiз­ниць України);

заохочувальнi - стимулюють вiдповiднi дїі суб'єктiв транс­портних вiдносин. Наприклад, будь-яка з корисним результатом дiя щодо рятування судна дає право на отримання певної вина­городи (статтi 328 i 333 Кодексу торговельного мореплавства Украiни);

рекомендацiйнi - мiстять поради вiдносно доцiльностi окремих дiй за певних умовах транспортних вiдносин. Наприклад, реко­мендації щодо полiпшення взаємовiдносин мiлiцiї з учасни­ками дорожнього руху та власниками транспортних засобiв, якi свого часу були затвердженi вiдповiдним наказом МВС Ук­раiни.

Транспортнi норми можна квалiфiкувати і за метою дiй:

- за простором - загальнодержавні, реггіональні, місцеві;

- за часом - безстроковi, строковi, разовi;

- за суб'єктами - регулюють дiяльнiсть у сферi транспортних вiдносин фiзичних осiб, юридичних осiб, соцiальних спiльнот.

Можна зазначити й iншi пiдходи до класифiкацiї норм транс­портного права, що свiдчить як про творчий процес у цiй сферi, так i значний масив даних, який потрiбно охопити.

Визначаючи категорiю норми транспортного права, слiд за­значити, що вона не є якимось абстрактним поняттям, а має зовнiшнє вираження в статтi нормативно-правового акта (транс­портного).

Залежно вiд того, як у статтi викладено елементи норми транс­портного права (вci або їхню частину), можна визначити способи викладення.

Традицiйно правова наука визначає тaкi способи викладення норми в статтi: прямий, посильний, бланкетний, якi наявнi i в транспортному праві.

Так, за прямим способом yci елементи норми транспортного права мiстяться в статтi нормативно-правового акта; за посиль­ним - здiйснюєься посилання на iншу статтю (статті); за бланкет­ним - стаття транспортного нормативно-правового акта вiдсилає до іншого акта.

Наявнiсть ycix способiв викладення норми в статтi транспорт­ного права та пояснюється тим, що, по-перше, воно є частиною правової науки, якiй притаманнi yci риси i категорії правової науки, а по-друге - у транспортному правi виражено значну час­тину інших норм як правових, так і неправових, наприклад, тех­нічних.

2. Джерела транспортного права

Норми транспортного права як комплексноi' галузi права мають cвoї джерела. З теорії права вiдомо, що джерела (або форма) пра­ва - це конкретні форми зовнiшнього вираження загальнообов'яз­кових правил поведiнки встановлених або санкцiонованих держа­вою, через яке цi правила проявляють свiй владно-регулюючий вплив на суспiльнi вiдносини. Це визначення не є винятком i для транспортного права.

Транспортно-правовi норми мають своє зовнiшнє закрiплення у вiдповiднiй системi нормативно-правових aктів, якi є засобом надання правовим нормам визначеностi, загальностi та офiцiйнос­тi. Система цих нормативно-правових aKTiB побудована за вiдпо­вiдною iєрархiчною структурою. Кожен нормативно-правовий акт є джерелом транспортного права i вiдрiзняється вiд iнших своїми особливостями, якi зумовленi цiльовою спрямованiстю i змiстом норм, їx юридичною силою.

Система джерел транспортного права є однiєю з найбiльш роз­галужених серед iнших галузей права, що значною мiрою зумов­лено порiвняно широкою сферою використання транспортних по­слуг, значною роллю i мiсцем транспорту у суспiльному виробни­цтвi. З огляду на рiзноманiтнiсть джерел адмiнiстративного права, з урахуванням iєрархiчної пiдлеглостi їx доцiльно квалiфiкувати таким чином.

1. Конституцiя України - Основний Закон.

2. Законодавчi акти України: закони України; кодекси, статути, настанови та iншi кодифiкованi акти.

3. Постанови Bepxoвної Ради України.

4. Укази та розпорядження Президента України.

5. Постанови та розпорядження Кабiнету Miнiстpiв України.

6. Нормативнi накази, iнструкцiї та iншi документи центральних opraнів виконавчої влади (Miнicтepcтв та вiдомств).

7. Нормативнi акти (накази, iнструкцiї, правила та iншi доку­менти) структурних пiдроздiлiв управлiння транспорту. Напри­клад, Укрзалiзницi або Управлiння Пiвденно-Захiдної залiзницi.

8. Нормативнi акти державних адмiнiстрацiй та opraнів мiсце­вого самоврядування, якї стосуються регулювання транспортних вiдносин у межах їхньої компетенцiї.

9. Мiжурядовi угоди України з iншими державами та мiжна­родно-правовi акти, ратифiкованi i визнанi Україною.

10. До джерел транспортного права також належать oкpeмi нор­мативно-правовi акти колишнiх Союзу РСР та УРСР, що не вiдмi­нені та не оновлені у встановленому порядку.

Керiвною в системi джерел є Конституцiя України, яка має вищу юридичну силу i виступає як юридична база поточного зако­нодавства. У Конституцiї України законодавчо закрiпленi основи державного i суспiльного ладу, права й обов'язки громадян та ycix суб'єктiв права власностi i господарювання, регламентовано основнi засади управлiння державою, об'єктами державної власностi, проведенням економiчної, фiнансової, цiнової полiтики, а також природокористуванням. Зазначенi положення є визначальними для правового регулювання діяльності з надання транспортних послуг.

Закони України, щo видаються в порядку поточного законо­давства, регулюють різні сторони транспортних суспільних відно­син. Базовим є Закон України «Про транспорт» вiд 10 листопада 1994 р. Biн визначає правовi, економiчнi, органiзацiйнi i соцiальнi основи дiяльностi транспорту. Водночас видається i на цей час є чинною ціла низка законів, що регулюють відносини у конкретних транс портних пiдгалузях. Це Закон України «Про дорожнiй рух» вiд 30 червня 1993 р., який визначає правовi та соцiальнi основи дорожнього руху з метою захисту життя i здоров'я громадян, створення безпечних i комфортних умов для учасникiв руху й охо­рони навколишнього природного середовища. Закон України «Про трубопровiдний транспорт» вiд 15 травня 1996 р. визначає правовi, економiчнi та органiзацiйнi принципи дiяльностi трубопровiдного транспорту [ ][8]. Закон України «Про залiзничний транспорт» вiд 4 липня 1996 р., який визначає правовi, економiчнi та органiзацiйнi засади діяльності залізничного транспорту загального користування.

Закон України «Про функцiонування єдиної транспортної системи України в особливий перiод» вiд 20 жовтня 1998 р., який встанов­лює правовi та органiзацiйнi основи функцiонування єдиної транс­портної системи в особливий перiод, виходячи з положень законiв України «Про мобiлiзацiйну пiдготовку та мобiлiзацiю», «Про транспорт», «Про оборону України» та iнших aктів з питань мобi­лiзацii» [ ][9]. Закон України «Про транзит вантажiв» вiд 20 жовтня 1999 р. Визначає засади органiзацiї та здiйснення транзиту вантажiв aвia­цiйним, автомобiльним, залiзничним, морським i рiчковим транс­портом через територiю України [ ][10].

Закон Украiни «Про перевезення небезпечних вантажiв» вiд 6 квiтня 2000 р. Визначає правовi засади дiяльностi, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажiв залiзничнимз морським, рiч­ковим, автомобiльним та авiацiйним транспортом. Закон України «Про внесення змiн до Закону України «Про автомобiльний транс­порт» вiд 23 лютого 2006 р. визначає засади органiзацiїі та дiяль­ностi автомобiльного транспорту [ ][11]. Закон Украiїни «Про автомо­бiльнi дороги» вiд 8 вересня 2005 р., визначає правовi, економiчнi, органiзацiйнi та соцiальнi засади забезпечення функцiонування автомобiльних дорiг, їx будiвництва, реконструкції, ремонту та утримання в iнтepecax держави i користувачiв автомобiльних дорiг [ ][12].

Такий повний перелiк законiв, що безпосередньо регулюють транспортну діяльність, дає змогу пересвідчитися в розгалуженос­ті джерел транспортного права.

Кодекси, статути, настанови як джерела транспортного права є найвищим piвнем систематизацiї транспортного законодавства ­кодифiкацiєю. Але на вiдмiну вiд норм деяких галузей права (жит­лового, сiмейного, земельного, водного та iн.) норми транспортно­го права в цiлому вciєї галузi неможливо об'єднати в одному ком­плексному акті з причин, як уже зазначалося, досить широкого кола регулювання суспiльних вiдносин. Тому при кодифiкацiї їx об'єднують, як правило, в нормативних актах за ознаками належ­ностi до одного правового iнституту. До таких комплексних aктів (джерел) транспортного права належать:

Повiтрянuй кодекс Yкpaїни, який визначає правовi засади дiя­льностi користувачiв повiтряного простору України; державного регулювання дiяльностi цивiльної авiацiї; господарської i комер­цiйноi дiялъностi aвіації; встановлює авiацiйнi правила; визначає правове положення повітряних суден, aepoдpомів і аеропортів, нормує порядок сертифiкацiї та допуску повiтряних трас, польоти повiтряних суден; повiтрянi перевезення; авiацiйнi роботи.

Кодекс торговельного мореплавства Yкpaїнu як джерело транспортного права встановлює правові, економічні і соціальні засади діяльності морського транспорту з питань використання суден для перевезення вантажiв, пасажирiв, багажу та пошти, риб­них та iнших морських промислiв, розвiдки та видобування корис­них копалин, виконання буксирних, криголамних i рятувальних операцiй, прокладення кабелю, також для iнших господарських, наукових i культурних цiлей.

Статут залiзнuць Українu, затверджений постановою Кабiнету Miнicтpiв України вiд 6 квiтня 1998 р. № 457 [ ][13], яким визначаються обов' язки, права i вiдповiдальнiсть залiзниць, а також пiдпри­’мств, органiзацiй, установ i громадян пiд час користування залiз­ничним транспортом. Дiя Статуту поширю’ться на перевезення залiзничним транспортом вантажiв, пасажирiв, багажу, вантажоба­гажу s пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження i розвантаження яких вiдбувається на залiзничних пiд'їзних колiях незалежно вiд форм власностi, якi не належать до залiзничного транспорту загального користування. На пiдставi цього Статуту Мiнтрансзв'язку України затверджує: Правила перевезень ванта­жiв, технiчнi умови навантаження i крiплення вантажiв; Правила перевезень пасажирiв, багажу i пошти, iншi нормативнi акти.

Серед джерел транспортного права чинне мiсце посiдають комплекснi нормативнi акти колишнього Союзу РСР, як напри­клад: Устав внутреннего водного транспорта СССР, утвержденный Постановлением Совета Министров СССР от 15 октября 1955 г. № 1801 [ ][14]; Статут автомобiльного транспорту УРСР, затверджений Постановою Ради Miyicnpid УРСР вiд 27 червня 1969 р. № 401[ ][15].

Важливими джерелами транспортного права є Цивiльний та Господарський кодекси України, у яких розкривається змiст пере­везення (глава 64 Цивiльного кодексу України) та правове регулю­вання перевезення вантажiв (глава 32 Господарського кодексу України).

Oкpeмi норми транспортного права мiстяться у Водному кодекci України (статтi 52, 53 i 67) та Земельному кодексi Украни (стат­тi 67-74).

Норми транспортного права, як вже зазначалося, мiстяться в нормативних постановах Верховної Ради України, указах Прези­дента України, постановах i розпорядженнях Кабiнету Miнicтpiв України, правилах, положеннях, iнструкцiях, настановах, поряд­ках, умовах, рішеннях Mіністерств і відомств, державних адміністрацiй та opraнів мiсцевого самоврядування.

Характерною ознакою цих aктів є те, що їх нормами регулю­ються суспiльнi вiдносини в конкретних, бiльш визначених сферах надання транспортних послуг. Наприклад, «Правила користування трамваєм i тролейбусом у містax України», затвердженi наказом Miністерствa будiвництва, архiтектури та житлово-комунального господарства України вiд 9 жовтня 2006 р. № 329, або «Порядок і умови органiзацiї перевезень пасажирiв та багажу автомобiльним транспортом», затвердженi наказом Мiнтрансзв'язку України вiд 21 сiчня 1998 р. № 21 та iншi.

Вагоме мiсце у системi джерел транспортного права України посiдають мiжнародно-правовi акти, ратифiкованi i визнанi Укpaїною, та мiжурядовi угоди України з iншими державами.

Йдеться про договори, якi укладено мiж Україною й iншими країнами з приводу забезпечення мiждержавної транспортної дiяль­ностi, а також договори мiж транспортними пiдприємствами i ор­ганiзацiями України та зарубiжних країн. Це можуть бути як дого­вори, що укладенi спецiально для врегулювання правовiдносин в галузi транспортної дiяльностi, так й iншi, в яких визначено основ­нi засади правового регулювання цiєї сфери.

До таких договорiв можна вiднести Договiр про дружбу, спiв­робiтництво i партнерство мiж Україною i Росiйською Федерацiєю вiд 31 травня 1997 р. та Договiр про вiдносини добросусiдства і спiвробiтництва мiж Україною та Румунiєю вiд 2 червня 1997 р.

Зокрема, ст. 17 Договору з Росiйською Федерацiєю визначає основні напрями спiвробiтництва в галузi транспорту, забезпечен­ня свободи транзиту осiб, вантажiв i транспортних засобiв через територiю країн - учасниць договору. Стаття визначає, що переве­зення вантажiв i пасажирiв залiзничним, повiтряним, морським,

рiчковим i автомобiльним транспортом, операцiї через морськi, рiчковi i повiтрянi порти, залiзничнi та автомобiльнi мережi, мaricт­ральнi трубопроводи мають бути врегульованi окремими дого­ворами.

Для змiцнення взаємовiдносин у справi забезпечення пасажир­ського, вантажного двостороннього та транзитного сполучень Урядом України укладено угоди зi Словацькою Республiкою, Рес­публiкою Польща, Угорською Республiкою, Естонською Респуб­лiкою, Республiкою Грузiя та багатьма iншими державами [ ][16].

Цiкавим в iмплементацiї норм мiжнародного права в правову систему України з транспортного права є питання про спiввiдно­шення нацiонального i мiжнародного законодавства та способи врегулювання вiдносин, пов'язаних з мiжнародним спiвробiт­ництвом.

Ставши на шлях cуверенності та незалежностi, Україна заявила про свою вiдкритiсть для мiжнародного спiлкування i взаємодiї. Основний принцип rрунтується на тому, що нацiональне право є частиною мiжнародного i будується вiдповiдно до мiжнародного, мiжнародне право має превалювати над нацiональним.

Це випливае зi ст. 9 Конституцiї України, де зазначено, що чиннi мiжнароднi договори, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, є частиною нацiонального законодав­ства України (таким прикладом можна назвати Конвенцiю про мiжнароднi автомобiльнi перевезення пасажирiв i багажу, пiдписану 9 жовтня 1997 року в м. Бiшкеку, яка була ратифiкована Зако­ном України вiд 8 квiтня 1999 року). Укладення мiжнародних до­говopiв, якi суперечать Конституцiї України, можливе лише пiсля внесення вiдповiдних змiн до Конституцiї України.

Те саме стосується i дiяльностi у сферi транспорту, який за своєю внутрiшньою природою має iнтернацiональний характер. Так, у ст. 42 Закону України «Про транспорт» зазначено: якщо мiжна­родним договором, укладеним Україною, встановлено iншi правила, нiж тi, якi мiстяться в законодавствi України про транспорт, то за­стосовуються правила відповідного міжнародного договору.

Стаття 54 Закону України «Про дорожнiй рух» констатує: якщо в мiжнароднiй угодi України встановлено iншi правила, нiж тi, що мiстяться в законодавствi України, то застосовуються правила мiжнародної угоди. Водний кодекс України в ст. 112 мiстить таке: якщо мiжнародним договором, в якому бере участь Україна, вста­новлено iншi норми, нiж тi, якi передбаченi водним законодавством України, то застосовуються норми мiжнародного договору.

Кодекс торговельного мореплавства України (ст. 7) вiдносить це положения до iнших нормативно-правових актiв, указуючи, що мiжнароднi договори України з питань торговельного мореплавства застосовуються в Укpaїні в порядку, передбаченому Законом України «Про мiжнароднi договори України».

Таким чином, проаналiзувавши транспортне законодавство, можна дiйти висновку, що, регулюючи вiдносини в певнiй сферi­ транспортнiй, воно, все-таки є частиною законодавчоi" системи України - вiдповiдно орiєнтованої i спрямованої.

При адаптацiї норм мiжнародного та нацiонального транспорт­ного права можливі нюанси: коли з міжнародним починає взаємо­дiяти нацiональний елемент, чи, навпаки, з нацiональним починає взаємодiяти мiжнародний елемент.

Розглянемо iснування в нацiональному транспортному правi «іноземного» елементу на прикладі морського транспортного пра­ва, оскiльки це найбiльш розповсюджено та унормовано.

Способи регулювання вiдносин, пов'язаних iз застосуванням «іноземного» елементу:

- регулювання за допомогою норм «прямої дії». У транспорт­ному праві є норми, спеціально встановлені для регулювання від­носин, ускладнених «iноземним» елементом. За вciєї рiзнома­манітностi змiсту цих норм їх поєднує те, що в них вирiшуються питання, якi з позицiї держави, що встановлює норму, не можуть залежати вiд норм iноземного закону. Taкi норми виключають можливість застосування для вирішення відповідного питання інозем­ного права й роблять безпiдставною в цiй частинi постановку колi­зiйної проблеми. Прикладом таких норм є ст. 234 Кодексу торго­вельного мореплавства України: буксирування мiж портами України може здiйснюватися виключно суднами пiд Прапором України. Тобто вона виключає можливiсть у виглядi загального правила для суден, що плавають пiд iноземним прапором, буксирування мiж портами України, i, таким чином чiтко визначає межi правоздатно­стi iноземцiв в Укpaїні у зазначенiй сферi дiяльностi;

- надання нормам «автономії волi». Внутрiшньодержавним правом учасникам правовідносин, ускладнених «іноземним» еле­ментом, надається можливiсть вибрати за погодженням cтopiн мiж собою того чи iншого нацiонального права для регулювання своїх взаємовiдносин. Прикладом таких норм є ст. 8 Кодексу торговель­ного мореплавства України: майновий опiр, пов'язаний з торговель­ним мореплавством, у якому бере участь iноземна юридична або фiзична особа, може бути за згодою cтopiн передано на розгляд iноземного суду чи арбiтражу;

- колiзiйнi норми - це сукупнiсть деяких правових норм, якi, як правило, мiстяться в нацiональному правi (менше в мiжнароднiй угодi) i мають вiдсилочний характер. Складаються з вказiвок (ви­падки застосування цих норм) та прив'язки, що називає законодав­ство, яке пiдлягає застосуванню. У нацiональному морському пра­вi вони можуть мiститися в законодавствi чи мати прецедентний характер, тобто розроблятися судовою та арбiтражною практикою (для правової системи України прецедентний характер не застосо­вується).

У Кодексi торговельного мореплавства України систему колi­зiйних норм видiлено в ст. 14, де зазначено, що межi вiдповiдаль­ностi судновласника та оператора ядерного судна, що плаває пiд прапором iноземної держави, регулюються законом держави, пiд прапором якого плаває судно. Якщо цi межi нижчi вiд визначених даним кодексом, то під час розгляду спорів про відповідальність у судi або арбiтражному судi України застосовуються положення цього Кодексу. Вiдносини за договорами морських перевезень ван­тажiв, фрахтування судна на тepмін, Фрахтування судна без екiпа­жу, лiзингу, буксирування, морського страхування регулюються законодавством держави за узгодженням стоpін, а за договором морських перевезень пасажирiв i морського круїзу - також визна­чаються у пасажирському квитку.

Дата добавления: 2014-01-03