Загальна характеристика продукції

У процесі виробництва людина взає­модіє з певними засобами виробниц­тва і створює конкретні матеріальні блага. Отже, останні є продуктами праці, тобто спо­живною вартістю, речовиною природи, пристосова­ною людиною за допомогою знарядь праці до своїх потреб. Результат праці здебільшого матеріалізуєть­ся у вигляді конкретного продукту (продукції, виро­бу). Продукція, що виготовляється, протягом певного часу перебуває на різних стадіях технологічного про­цесу і з огляду на це називається незавершеним ви­робництвом, напівфабрикатом чи готовим для спожи­вання продуктом (виробом).

Ясна річ, що в промисловому виробництві ре­зультатом (продуктом) праці є продукція, на під­приємствах транспорту — відповідний обсяг вико­наної роботи (перевезених вантажів або пасажирів на ту чи ту відстань), а в установах зв'язку та бан­ках — надані юридичним і фізичним особам послу­ги. Іноді продукт праці є водночас і виробленою продукцією, і виконаною роботою, і наданою послу­гою (наприклад, полагоджені годинник, телевізор, холодильник, взуття тощо).

Загальновідомо, що більшість продуктів праці є придатною для різних сфер і способів використання в народному господарстві. Збіжжя, наприклад, може бути сировиною для виробництва борошна, виготов­лення пива чи горілки, може використовуватись як корм для худоби чи посівний матеріал. Продукт праці, що існує в готовій для споживання формі, може стати сировиною для виробництва іншого продукту (наприклад, виноград — для ви­готовлення виноградного соку, вина). Чи стане конкретна спожив­на вартість засобом виробництва або кінцевим предметом спожи­вання, цілком залежить від її функції та місця в процесі праці. Предмети праці, що підлягають обробці в процесі виробництва і змінюють свою форму, перетворюються на продукти праці, котрі розподіляються на засоби виробництва та предмети споживання; стосовно суспільного виробництва в цілому вони називаються про­дукцією відповідно І та Н підрозділів, а у промисловості — про­дукцією груп «А» і «Б».

Засоби виробництва, у свою чергу, поділяються на засоби праці та предмети праці, а предмети споживання — на продовольчі і непродовольчі товари. Такий поділ продукції класифікує її за озна­кою економічного призначення. Зрештою для загальної характери­стики продукції (роботи, послуг) практичне значення має застосу­вання системи вимірників її (їхнього) обсягу.

Вимірники обсягу продукції

За умов товарного виробництва та ринкової еко­номіки виготовлена продукція, виконана робота або надана послуга є товаром, котрий має не лише споживну вартість, а й вартість (мінову вартість). Для постійного й повного задоволення потреб ринку планування та облік товарів, що їх виготовляють на продаж, здійснюється в натуральних (фізичних) і вартісних (грошових) вимірниках. Важливо зважити на те, що міру задоволення потреб ринку можна охарактеризувати, виходячи на­самперед із показників обсягу товарів певної номенклатури та асор­тименту в натуральному вигляді.

Номенклатура продукції — це перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбаче­но планом виробництва продукції.

Асортимент — це сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відпо­відними техніко-економічними показниками (за типорозмірами, по­тужністю, продуктивністю, дизайном тощо). Номенклатура і товар­ний асортимент включають стару продукцію, попит на яку збері­гається, а також нову продукцію, дослідні зразки принципово но­вих виробів.

Вимірниками обсягу продукції в натуральному виразі є конк­ретні фізичні одиниці — штуки, тонни, метри тощо. У практиці планування та обліку обсягу продукції іноді використовують умов­но-натуральні (наприклад, умовні банки консервів, умовні листи шиферу, штуки цегли) і подвійні натуральні показники (наприк­лад, виробництво сталевих труб може вимірюватися тоннами та метрами, тканин — погонними і квадратними метрами).

Обсяг продукції у вартісному виразі на більшості підприємств різних галузей виробничої сфери визначається показниками товар­ної, валової, чистої продукції. Товарна продукція є практично скрізь застосовуваним вартісним показником, що дає змогу підсумовува­ти виготовлення різних видів продукції і завдяки цьому визначати загальний обсяг виробництва на тому чи тому підприємстві, а та­кож обчислювати низку макроекономічних та узагальнюючих по­хідних показників розвитку народного господарства. Це, власне, загальна вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, призначених на продаж або для реалізації різним споживачам. Показник валової продукції, окрім елементів, які входять до складу товарної продукції, включає та­кож зміну залишків незавершеного виробництва протягом розра­хункового періоду, вартість сировини й матеріалів замовника та деякі інші елементи залежно від галузевих особливостей виробни­чої діяльності підприємства. Причому динаміка залишків незавершеного виробництва враховується лише на тих підприємствах ма­шинобудування та металообробки, де тривалість виробничого цик­лу для переважної більшості видів продукції перевищує два місяці. Слід також знати, що обсяг товарної і валової продукції виробни­чого об'єднання, у складі якого підприємства або інші виробничі ланки перебувають на самостійному балансі, визначається підсу­мовуванням відповідних показників цих підприємств (ланок).

З метою більш повної характеристики динаміки виробництва продукції та показників його ефективності (передовсім продуктив­ності праці) за складання виробничої програми підприємства роб­лять також розрахунки чистої продукції. За вихідну базу для її обчислення беруть обсяг товарної продукції, з вартості якої ви­ключають матеріальні витрати й суму амортизаційних відрахувань, тобто вартість так званої уречевленої праці, елімінуючи вплив ос­танньої на величину загальної вартості продукції, що її виробляє підприємство. За економічним змістом показник чистої продукції відбиває наново створену на підприємстві вартість і завдяки цьому характеризує результати використання саме власного трудового потенціалу. Відтак показник чистої продукції доцільно застосову­вати для об'єктивної оцінки рівня ефективності виробничо-госпо­дарської діяльності підприємства.

Проте міру задоволення ринкового попиту на ту чи ту продук­цію відбиває не обсяг її виробництва в натуральному й вартісному виразі, а обсяг фактично реалізованих (проданих) виробів. З огля­ду на цю важливу обставину варто визначити й контролювати та­кож планові (очікувані) та фактичні обсяги реалізованої продукції. Плановий (очікуваний) показник реалізованої продукції визначають виходячи з передбаченого виробничою програмою підприємства на відповідний рік обсягу товарної продукції, з урахуванням зміни залишків, нереалізованих на початок і кінець розрахункового пе­ріоду, а фактичний — після оплати споживачем (замовником) вар­тості продукції та надходження відповідних грошових сум на бан­ківський рахунок постачальника.

Рис.5. Загальна характеристика продукції (роботи, послуг).

Список використаної літератури:

1. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. пос. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Знання-Прес, 2006. - 350с. – (Вища освіта XXI століття).

2. Економіка підприємства: підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-е, перероб. та допов. – К.: КНЕУ, 2005. – 528 с.

3. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. посібник / М.Г. Грищак, О.М. Гребешкова, О.С. Коцюба; за ред.. М.Г. Грищака. - К.: КНЕУ, 2001. - 228с.

Питання для теоретичної підготовки:

1. Поняття інтелектуального капіталу.

2. Об'єкти та суб’єкти права інтелектуальної власності.

3. Система законодавства України про інтелектуальну власність.

4. Права на об'єкти інтелектуальної власності як товар.

5. Використання об'єктів права інтелектуальної власності у власному виробництві.

6. Оцінка вартості, методи та підходи до оцінки прав на об'єкти інтелектуа­льної власності.

7. Управління правами інтелектуальної влас­ності.

Дата добавления: 2014-01-03