Види цивільно-правових зобов'язань

У цивільному праві зобов'язання поділяють на види залежно від таких критеріїв, як особливості їх змісту, специфіка об'єкту, підстави виникнення тощо. Розглянемо їх детальніше.

1. Залежно від особливостей змісту зобов'язань, тобто наяв­ності у сторін суб'єктивних прав та обов'язків, їх поділяють на односторонні та взаємні (двохсторонні).

Односторонніми вважаються такі зобов'язання, в яких одній стороні належить право, а іншій — обов'язок. Таких зобов'язань у цивільному праві меншість. До них відносять договори позич­ки, дарування, зобов'язання по відшкодуванню збитків.

Якщо кожна зі сторін поруч із правами набуває ще й певних обов'язків, то зобов'язання вважається взаємним. Саме такими зобов'язаннями є більшість договорів, передбачених ЦК Украї­ни (купівля-продаж, міна, найм житла, підряд та ін.). їх ще на­зивають двосторонніми зобов'язаннями.

2. Залежно від ступеня визначеності предмета зобов'язання, вони поділяються на однооб'єктні, альтернативні і факуль­тативні.

За однооб'єктним зобов'язанням кредитор має право вимага­ти від боржника виконання певної визначеної дії. Про неї зазна­чено в договорі і саме вона має бути виконана. Так, за договором купівлі-продажу будинку продавець повинен передати покуп­цеві саме будинок, а не будь-яку іншу річ чи виконати інші дії.

Альтернативне зобов'язання - це зобов'язання, змістом яко­го є право вимоги та відповідний йому обов'язок здійснити одну з кількох дій на вибір. Виконання зобов'язання при цьому пере­дбачає здійснення однієї з кількох дій. Право вибору, якщо інше не випливає із закону чи тексту договору або із суті договору, на­лежить боржнику. Він вирішує, які саме дії має вчинити. В силу спеціальних положень закону право вибору може бути надане і кредитору. Так, відповідно до ст. 678 ЦК України покупець, якому передано товар неналежної якості, має право, незалежно від можливостей використання товару за призначенням, вима­гати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни, безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, відшкодування витрат на усунення недоліків, а то й відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми чи вимагати заміни товару.

На відміну від альтернативних, факультативні зобов'язання — це такі зобов'язання, в силу яких боржник повинен виконати певну дію, але йому надається можливість замість цієї дії вико­нати іншу. Наприклад, боржник повинен передати кредитору майно, але замість цього, за домовленістю сторін, він може виконати певну роботу. Якщо виконання першого стає неможливим, кредитор не має права вимагати вчинення іншої, ніж визначена, дії. Виконанням зобов'язання буде або передача майна, або про­ведення обумовленої сторонами роботи.

3. Залежно від характеру змісту зобов'язань, їх поділяють на зобов'язання з позитивним змістом та зобов'язання з нега­тивним змістом.

Зобов'язання, за яким боржник повинен виконати певну дію, а кредиторові належить право вимагати вчинення такої дії, на­зивають зобов'язанням з позитивним змістом. Якщо ж креди­тор має право вимагати від боржника, щоб той утримався від вчинення якої-небудь дії, а останній зобов'язаний її не вчиняти (наприклад, автор не повинен передавати рукопис іншому ви­давництву), то такі зобов'язання мають назву зобов'язань з нега­тивним змістом.

4. Цивільне законодавство розрізняє також головні і додат­кові (акцесорні) зобов'язання.

Додатковим є зобов'язання, метою якого є забезпечення вико­нання головного зобов'язання. Так, угоду про заставу забезпечує виконання основного договору - позики. Додаткові зобов'язання тісно пов'язані з головним і припинення головного зобов'язання відповідно припиняє і додаткове.

5. Зазвичай особистість боржника чи кредитора не впливає на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин. Головне, щоб їх учасники (фізичні та юридичні особи) відповіда­ли вимогам закону (були праводієздатними). Після смерті особи, яка є стороною в зобов'язанні, її права та обов'язки переходять до спадкоємця. Але деякі зобов'язання настільки тісно пов'язані з особою боржника чи кредитора, що виконати їх в іншому суб'єктному складі неможливо. Такі зобов'язання називаються особистими зобов'язаннями. Так, смерть автора припиняє дію видавничого договору про написання книги, оскільки спадкоєм­ці автора не набувають права на написання визначеного твору.

6. За підставами виникнення зобов'язання поділяють на до­говірні, недоговірні та односторонньо-вольові. Договірними на­зивають ті зобов'язання, які виникають на підставі укладеного між сторонами договору. За ЦК України такими можуть бути договори: купівлі-продажу, дарування, ренти, довічного утриман­ня, найму, найму житла, позички, підряду, перевезення, збері­гання, страхування, доручення, комісії, довірчого управління майном, позики, кредиту, банківського вкладу, банківського рахунку, факторингу, розрахунку та ін.

Недоговірні (позадоговірні) зобов'язання - це зобов'язання, які виникають не з договору, а в силу юридичного факту, що стався, та норми закону.

До недоговірних зобов'язань належать: публічна обіцянка на­городи, ведення чужих справ без доручення, запобігання загрозі заподіяння шкоди чужому майну, рятування здоров'я та життя іншої особи, заподіяння шкоди, створення небезпеки (загрози) життю та здоров'ю фізичних осіб, а також їх майну та майну юридичних осіб.

Односторонньо-вольові зобов'язання виникають із односто­ронніх правочинів (довіреність, заповіт).

Дата добавления: 2014-01-03