Система цивільних зобов'язань

При визначенні системи цивільних зобов'язань слід пам'ятати, що будь-яке складне явище має свою будову. Пра­вові конструкції також мають свої складові й розміщені вони в певному порядку. Про це згадувалося при визначенні системи цивільного права взагалі.

Численні різноманітні норми зобов'язального права також мають бути упорядковані певним чином. При цьому слід врахо­вувати відповідний підхід до цього питання законодавця. Ним запропоновано поділ зобов'язального права на загальну та спе­ціальну частини. До того ж, при побудові спеціальної частини зобов'язального права (розділ III книги п'ятої) виділені договір­ні зобов'язання і окремо - недоговірні (позадоговірні). На наш погляд, це і є систематизація зобов'язань, запропонована зако­нодавцем.

Водночас межі будь-якої систематизації, ступінь її глибини та деталізації, спрямованість і визначеність критеріїв зумовлюють­ся, перш за все, метою, з якою вони здійснюються. Систематиза­ція зобов'язань завжди буде залежати від запропонованих для неї критеріїв. Відповідно критерії систематизації та її результат мають прямий зв'язок.

На сьогодні, у науці цивільного права маємо певні напрацювання, спроби систематизувати зобов'язання за різними принци­пами. Це питання не залишали поза увагою такі відомі дослідни­ки, як І.Б. Новицький, М.М. Агарков, М.В. Гордон, О.С. Іоффе таін'.

Так, І.Б. Новицький виділяв три групи зобов'язань: а) зобов'язання, які виникають на підставі або у зв'язку з на­родногосподарським планом; б) зобов'язання, які не охоплені соціалістичним плануванням; в) зобов'язання, які сприяють правильному розвитку відносин у кожній із попередніх груп.

Відомий правознавець М.М. Агарков, взявши за підста­ву класифікації мету, якій підпорядковуються зобов'язальні правовідносини, виділив інші класифікаційні групи, а саме: а) зобов'язання, що забезпечують виконання народногоспо­дарського плану; б) зобов'язання, які безпосередньо мають за мету охорону та забезпечення майна держави; в) зобов'язання, що забезпечують розвиток та охорону інших гарантованих сус­пільних відносин.

Звичайно, наведені підходи правознавців, закладені в основу систематизації зобов'язань, були тісно пов'язані з особливостя­ми майнового обороту в межах планово-розподільчої економіки і зумовлені відповідною метою - визначити планові завдання та державні інтереси як безумовні пріоритети.

Так, М.В. Гордон запропонував об'єднаний критерій для кла­сифікації зобов'язань, який поєднував їх економічні та юридич­ні ознаки. Така точка зору була підтримана також О.С. Іоффе. Прибічники класифікації зобов'язань за «комбінованим» кри­терієм звертали увагу на те, що вона відповідає, перш за все, меті вивчення цих зобов'язань, тобто має науковий характер. Побу­дована за цим критерієм система зобов'язань має такий вигляд:

1) зобов'язання з оплатної реалізації майна (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна, довічне утримання);

2) зобов'язання з безоплатної передачі майна в користування (майновий найм, найм житлового приміщення);

3) зобов'язання з безоплатної передачі майна у власність або користування (дарування, позичка);

4) зобов'язання з виконання робіт (підряд, підряд на проектні та пошукові роботи);

5) зобов'язання з надання послуг (доручення, комісія, схов, експедиція);

6) зобов'язання з перевезень (залізничних, морських, річко­вих, повітряних, автомобільних, морським та річковим букси­руванням);

7) зобов'язання із кредитних розрахунків (позика, банківське кредитування, розрахунковий та поточний рахунок, розрахун­кові правовідносини, чек, вексель);

8) зобов'язання зі страхування (майнове та особисте страху­вання);

9) зобов'язання за спільною діяльністю (спільна діяльність громадян, спільна діяльність організацій);

10) зобов'язання, що виникають з односторонніх правомір­них дій (публічна обіцянка винагороди, ведення чужих справ без доручення);

11) охоронні зобов'язання (зобов'язання, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, рятування майна, безпідставного придбання або збереження майна).

Дата добавления: 2014-01-03