Суб'єкти виконання зобов'язань

Суб'єктами виконання зобов'язань є сторони - кредитор і боржник.

Зобов'язання повинно бути виконане боржником кредито­рові, якщо інше не передбачено договором між сторонами або не випливає із суті зобов'язання.

В окремих випадках характер і якість виконання певних зобов'язань залежить від особистих властивостей боржника.

В деяких випадках особисте виконання зобов'язання безпосе­редньо випливає із вимог закону. Так, повірений за договором доручення повинен виконати дане йому доручення особисто. Він може передати виконання доручення іншій особі, якщо це пере­дбачено договором або якщо повіреного до цього змусили обста­винами з метою охорони інтересів довірителя.

За таких обставин неодмінною умовою належного виконання зобов'язання визнається виконання його особисто боржником. Це правило застосовується в таких випадках:

1) коли це передбачено законом;

2) якщо це встановлено угодою сторін;

3) випливає із самої суті зобов'язання.

За загальним правилом виконання зобов'язання особисто боржником не впливає ні на характер, ні на якість виконання зобов'язання. Для кредитора не має значення отримує він гроші або інше майно безпосередньо від боржника чи від будь-якої ін­шої особи, яка діє за його дорученням'.

Саме на такі випадки і розрахований інститут передоручення виконання зобов'язання третій особі. Боржник може покласти виконання обов'язку, який лежить на ньому, на третю особу (пе­редоручення зобов'язання), а кредитор має право доручити третій особі право прийняти виконання (переадресування виконання). Але цей інститут може застосовуватись лише в таких випадках:

1) якщо таке переадресування або передоручення безпосеред­ньо передбачено існуючими правилами;

2) якщо третя особа адміністративно підпорядкована тій сто­роні, яка застосовує покладення своїх обов'язків або передачу своїх прав на третю особу;

3) якщо третя особа пов'язана з однією із сторін відповідного зобов'язання договором.

Від передоручення і переадресування слід відрізняти заміну осіб у зобов'язанні.

Якщо при передорученні боржник залишається суб'єктом зобов'язання і відповідно несе відповідальність за дії призначе­ного ним виконавця при переадресуванні виконання, кредитор також залишається суб'єктом виконання, і тому призначена ним третя особа претензій до боржника пред'явити не може.

Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.

Заміна осіб у зобов'язанні може відбуватися у формі заміни кредитора чи заміни боржника.

Заміна кредитора - це уступка кредитором свого права вимо­ги за зобов'язанням іншій особі (цесія).

Кредитор, який поступається своїм правом вимоги за зобов'язанням третій особі, називається цедентом, а особа, якій кредитор поступається своїм правом вимоги за зобов'язанням, - цесіонером. Для цесії (уступка вимоги) необхідною є угода між старим і новим кредитором, тобто між цедентом і цесіонером. Згоди боржника на здійснення цесії не потрібно, оскільки вона, як правило, ніякою мірою не погіршує його становище.

Вимога, що передається іншій особі в порядку цесії, пере­ходить до неї в тому обсязі, в якому вона раніше належала це-дентові. Для цесіонера зберігають силу всі засоби забезпечення зобов'язання (застава, завдаток, порука тощо).

Якщо боржник ухиляється від виконання, то тільки до нього і може бути пред'явлена вимога з боку цесіонера. Однак при уступці вимоги щодо фактично недійсного, неіснуючого зобов'язання перед цесіонарієм відповідатиме цедент, тобто попередній кре­дитор.

За загальними правилами цесія може застосовуватися у будь-яких зобов'язаннях, винятки встановлені лише для вимог, ус­тупка яких суперечить закону, договору, який може виключати уступку будь-якої вимоги або якщо вимога пов'язана безпосе­редньо з особою кредитора.

Нині у зв'язку з активним запровадженням ринкових при­нципів господарювання інститут цесії значно поширився у під­приємницьких відносинах.

Дата добавления: 2014-01-03