Договір позики

Договір позики. Банківський вклад

Поняття та загальна характеристика договору позики. Договір позики належить до зобов'язань, спрямованих на передачу майна, і посідає самостійне місце в системі цивільно-правових інститутів. Це зумовлено правовою природою договору позики, його призна­ченням та притаманними йому ознаками. Договір позики є загаль­ною моделлю, на основі якої будується регулювання всіх кредитних відносин у цивільному обороті. Позика є однією з цивільно-право­вих форм кредитування.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму по­зики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК України).

Договір позики є реальним, одностороннім, відплатним або безвідплатним.

За своєю юридичною природою договір позики є класичним різно­видом реального договору. У зв'язку з прямою вказівкою в ст. 1046 ЦК України він вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно не матиме будь-якого юридичного значення обіцянка надати річ (гроші) у позику, навіть погоджена сторонами. Якщо позикодавець відмови­ться від наданої обіцянки, він не буде нести відповідальності за ненадання позики. Таким чином, договір позики набирає чинності не з моменту його підписання, а з моменту, коли позикодавець передав предмет позики позичальникові. Цей підхід щодо визнання реаль­ності договору позики реалізується і в судовій практиці.

Договір позики є одностороннім договором. Це означає, що піс­ля його укладення всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права (наприклад, вимагати повернення предме­та позики).

Договір позики може бути і відплатним, і безвідплатним. У ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі, якщо сторони спеці­ально не передбачили умову щодо певної періодичності виплати процентів за договором позики, то проценти виплачуються щомі­сяця до дня повернення позики. Такий договір має відплатний ха­рактер.

У ч. 2 ст. 1048 ЦК України встановлено, що договір позики є безпроцентним, тобто безвідплатним договором, якщо:

а) він укладений між фізичними особами на суму, яка не пере­вищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного міні­муму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підпри­ємницької діяльності хоча б однією зі сторін;

б) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками. Сторони за договором позики – позикодавець і позичальник,

якими можуть бути будь-які суб'єкти цивільного права. При цьому позикодавцем може виступати лише власник відповідних грошо­вих коштів або речей, визначених родовими ознаками.

Предметом договору позики є гроші (у тому числі іноземна ва­люта) і речі, визначені родовими ознаками, тобто речі, що мають ознаки, властиві всім речам того ж роду, та вимірюються числом, вагою, мірою (ч. 2 ст. 184 ЦК України).

З визначення договору позики випливає, що позика надається без цільового призначення щодо її використання позичальником.

Строк договору позики (повернення позики) встановлюється за домовленістю сторін і зазначається в договорі. За загальним прави­лом, строк визначається календарною датою. Якщо договором не встановлено строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена пози­чальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позико­давцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

У ч. 2 ст. 1049 ЦК України встановлюється можливість повер­нення позики достроково. Це правило стосується безпроцентної по­зики, якщо інше не встановлено договором. Можливість достро­кового виконання договору позики вирішується, насамперед, з урахуванням інтересів позикодавця. Дострокове повернення позики, що надана за договором процентної позики (відплатним договором), за загальним правилом, є недопустимим, тому що по­зикодавець втратить відсотки, що мали б бути сплачені йому відпо­відно до домовленості, досягнутої з позичальником під час укла­дення договору. Але сторони можуть передбачити в договорі дострокове повернення боргу і за договором процентної позики.

Момент виконання позичальником своїх зобов'язань та повер­нення позики визначається залежно від того, що є предметом пози­ки. У ч. 3 ст. 1049 ЦК України зазначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками. У разі, якщо предметом позики є речі, що потребують, наприклад, транспортування, то момент передання ви­значається в договорі і ним може бути, зокрема завантаження речей на транспорт позикодавця. Якщо предметом позики є грошові кош­ти, то позика вважається повернутою в момент передання позико­давцеві грошової суми або її зарахування на банківський рахунок позикодавця.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України). В усіх інших випадках договір позики може бути ук­ладений в усній формі.

Договір позики може бути укладений як шляхом складання єди­ного документа, що підписується сторонами договору, так і іншими способами, що передбачені ст. 207 ЦК України. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розпис­ка позичальника або інший документ, засоби аудіо-, відеозапису (ч. 1 ст. 218 ЦК України) тощо, які посвідчують передання йому пози­кодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Нотаріальна форма укладення договору позики законом не вста­новлюється, проте на вимогу однієї із сторін даний договір може бути нотаріально посвідчений (ч. 4 ст. 209 ЦК України).

Права та обов'язки сторін за договором позики. Оскільки договір позики є одностороннім, то обов'язки має лише позичальник, які відповідають правам позикодавця. Тому розглянемо лише обов'яз­ки позичальника.

Позичальник зобов'язаний:

1) повернути позикодавцеві позику (грошові кошти, речі, виз­начені родовими ознаками) у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому по­зикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України);

2) сплатити грошову суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три про­центи річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України, якщо інший розмір процентів не встановлений дого­вором або законом - у разі, якщо позичальник не повернув грошову суму позики (ч. 1 ст. 1050 ЦК України);

3) сплатити неустойку відповідно до ст. 549-552 ЦК України, яка нараховується від дня, коли речі мали були повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України – у разі, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками (ч. 1 ст. 1050 ЦК Укра­їни).

Договір позики, особливо той, що укладений на тривалий строк, може передбачати виконання договору частинами.

Забезпечення виконання зобов'язання позичальником. З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язання договір пози­ки може бути укладений під заставу. Якщо позичальник не вико­нує або неналежним чином виконує свої обов'язки, передбачені до­говором позики щодо забезпечення повернення позики, наприклад, не надає позикодавцеві передбачене в договорі позики забезпечення (предмет застави), а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позико­давець не несе відповідальності, позикодавець згідно зі ст. 1052 ЦК України має право вимагати від позичальника дострокового повер­нення позики та оплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, якщо інше не встановлено договором.

Оспорювання договору позики. Специфікою укладення договору позики є закріплена в ст. 1051 ЦК України можливість його оспорю­вання позичальником за так званою «безгрошевістю» у випадку, якщо грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, насправді не були ним одержані від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір по­зики має бути укладений у письмовій формі (ч. 1 ст. 1047 ЦК Ук­раїни), рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одер­жані позичальником від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором. Свідчення свідків можуть використовуватися позичальником для оспорювання договору по­зики в разі, коли такий договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини (ст. 230-233 ЦК України).

Новація боргу в позикове зобов'язання полягає в заміні боргу, що виник у позичальника із договору купівлі-продажу, найму май­на або з іншої підстави, позиковим зобов'язанням (ст. 1053 ЦК Ук­раїни).

Зміст новації для продавця, наймодавця та інших осіб полягає в тому, що перетворивши відносини з контрагентом в частині боргу на процентну позику, вони отримують можливість вимагати від нього сплати відсотків як у зв'язку з позиковим зобов'язанням, так і при простроченні повернення боргу.

Водночас заміна боргу позиковим зобов'язанням не допускається щодо зобов'язань з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ін­шим ушкодженням здоров'я або смертю, зобов'язань зі сплати алі­ментів та в інших випадках, встановлених законом.

Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержан­ням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для до­говору позики (ст. 1047 ЦК України).

Дата добавления: 2014-01-03