Передмова

Із вступом людства у ІІІ тисячоліття стає все більш зрозумілим той факт, що космічна діяльність і народжені на її родючій ниві передові технології будуть визначальними з точки зору науково-технічного та соціально-економічного прогресу суспільства, в першу чергу, країн, що розвиваються.

Час, що пройшов з тієї пори, коли люди жадібно уловлювали з приймачів сигнали перших штучних супутників Землі (ШСЗ), а потім повідомлення дикторів про перші польоти людини у космос, непомітно привчив нас не дивуватися насправді сенсаційним, якщо вдуматися, досягненням практичної космонавтики за півстоліття її розвитку.

Наразі майже не залишилося галузей людської діяльності, яких тією чи іншою мірою не торкнулися б досягнення у космосі або в яких не знайшли б використання набутий досвід і техніка, розроблені у процесі дослідження космічного простору. За цей час було винайдено безліч нових матеріалів та електронних пристроїв, створено унікальні джерела енергії та медичні інструменти, комп’ютери та інше обладнання і “високі” технології для того, щоб здійснити великий прорив людини у космос. За п’ять десятиліть космічної ери з’ясувалось, що значна частина техніки, яка була призначена для цього прориву, знаходить найцікавіші застосування у напружених зусиллях з вирішення виключно земних проблем.

Саме у наш час, коли ми явно відчули скінченність земних ресурсів, коли широко визнано і зрозуміло значення обмежених непоповнюваних запасів нафти, газу, кам’яного вугілля та інших традиційних джерел енергії, виникає реальна можливість створення генераторів сонячної енергії у космосі з метою задоволення енергетичних потреб людства із одночасним вирішенням не менш складних екологічних проблем [1].

Кожної миті, долаючи багатокілометрові відстані на орбітах Землі, сотні ШСЗ забезпечують сталий та якісний зв’язок і TV-програми з усіх куточків земної кулі, причому обсяг інформації, що “перекачується”, надійність і швидкість передачі даних швидко ростуть при ціні за передачу одиниці інформації, що не менш швидко й постійно знижується.

Дистанційне зондування Землі із космосу для розвідки та оцінки природних ресурсів регіонів принципово змінює роботу геологів, картографів, фахівців водного, лісного та сільського господарств, а також є потужним засобом під час впровадження заходів із захисту довкілля.

Унікальна здатність систем розвідувальних космічних апаратів (КА) підсумовувати (методом послідовного накладання) дані детального аналізу, тобто відтворювати цілком виразну картину діяльності на поверхні Землі та в земній атмосфері, можливо стане вирішальним аргументом для перемоги прибічників всеосяжної угоди про контроль над озброєнням.

Глобальні навігаційні супутникові системи (ГНСС) цілодобово забезпечують за будь-яких погодних умов інформацію про просторове розташування, швидкість і час користувачам у будь-якій точці на поверхні Землі, а також у повітрі та у космосі. Розроблена за ініціативою Європейського союзу та Європейського космічного агентства для цивільних цілей ГНСС “Галілей” призначена для використання в багатьох галузях – від сільського господарства до транспорту; вона буде задовольняти найсуворішим вимогам користувачів супутникової навігації, пов’язаним з навігаційним забезпеченням цивільної авіації на усіх фазах польоту, починаючи зі зльоту, польоту за маршрутом і закінчуючи точною посадкою в аеропорту призначення за будь-яких погодних умов.

Супутникові системи аварійного пошуку та рятування (наприклад, система КОСПАС-САРСАТ) дозволяють на разі визначати місцезнаходження об’єкта, що укомплектований маяком-відповідачем, на випадок коли такий об’єкт зазнає лиха. Майбутні системи місцевизначення дозволять встановлювати координати об’єктів, що рухаються, практично в реальному масштабі часу в будь-якій точці на поверхні Земної кулі.

Метеорологічні супутники надають у розпорядження синоптиків нові можливості більш точного прогнозування погоди. Крім цього, системне вивчення факторів, які впливають на клімат, постійний аналіз та вимірювання цих факторів, у тому числі й поза межами земної атмосфери у найближчому майбутньому, можливо, дозволять відповісти на питання: як все більш агресивна по відношенню до природи господарська діяльність людини впливає на клімат Землі? чи оборотні зміни в озоновому шарі Землі і чи не загрожують ці зміни самому існуванню біосфери? чи реальне у найближчому майбутньому настання нового льодовикового періоду із збереженням швидкості забруднення атмосфери? чи можливо, якщо не завадити, то хоча б попередити завчасно стихійні лиха та техногенні катастрофи, що так часто в останній час докучають людству?

Взагалі, орієнтована на наші виключно земні потреби космічна діяльність може дати в перспективі навіть відповіді на такі фундаментальні питання світобудови, як виникнення та загибель Матерії, еволюція галактик і Сонячної системи, зародження та майбутнє самого Життя.

Порядок денний на ХХІ століття (Концепція сталого розвитку), прийнятий на конференції ООН з довкілля та розвитку в Ріо-де-Жанейро у 1992 році, Стратегія із забезпечення більш безпечного світу, схвалена Всесвітньою конференцією зі зменшення небезпеки стихійних лих в Йокогамі у 1994 році, та Віденська декларація про космічну діяльність і розвиток людського суспільства, прийнята Третьою конференцією ООН з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях у 1999 році, недвозначно сформулювали і глобальні проблеми, що стоять перед сучасним суспільством, і можливі шляхи вирішення цих проблем, а також ті механізми та інструменти, що покликані реалізувати на практиці накреслені плани подолання зазначених проблем [1].

алгоритми вирішення більшості глобальних проблем людства передбачають як налагодження все активнішого співробітництва учасників міжнародної спільноти, так і все більше залучення саме космічної техніки та технологій для потреб цієї спільноти.

Як бачимо, міжнародне співробітництво в космічній сфері є об’єктивною необхідністю, яку обумовлено низкою причин економічного, політичного, соціального, науково-технічного та правового характеру. Це співробітництво є суттєвим фактором розвитку космонавтики, і його належить розглядати як реальний шлях вирішення багатьох глобальних проблем людства. Нарешті, міжнародна співпраця в космічній сфері неподільна з розробкою та практичною реалізацією міжнародних угод, які регулюють відносини, що виникають у зв’язку з дослідженням космічного простору і практичним використанням космічної техніки (КТ).

Правовідносини між державами-суб’єктами космічної діяльності стали основою формування космічного права і в цій якості ввійшли важливою складовою до системи міжнародного правопорядку.

Однак у зв’язку з невизначеністю до цього часу в міжнародно-правових документах поняття “космічний простір” і відсутністю загальновизнаної межі між цим простором і земною атмосферою можуть виникнути питання: а в яких межах діють чинні норми цієї галузі права? І чи розповсюджується дія норм цього права на усі планети Сонячної системи? А поза її межами...?

Адже саме діяльність з дослідження та використання космічного простору та інших небесних тіл дала не тільки реальні свідчення людського генія, але й з'ясувала межі людських можливостей, вказала на скромне місце тієї ж людини у Всесвіті. А чи може при цьому міжнародне право (jus inter gentes) претендувати на регламентування відносин між представниками людської цивілізації та інших мислячих істот у Всесвіті? Може вже наближається час необхідності заснування міжпланетного права (jus inter gentes planetarias) [2]?

А може треба вже думати ще далі: про розроблення основ міжзоряного, міжгалактичного права - відповідно jus inter gentes astrіus або jus inter gentes gelaxis?

Дата добавления: 2014-01-03